Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Cвоєрідність втілення теми кохання у романі. Жіночі образи роману
ІСТОРІЯ КОХАННЯ У «Червоному та чорному» співіснують, поєднуються, взаємодіють дві теми: честолюбство та кохання. Якщо узагальнювати, то, власне, тема одна — кохання, адже усі сторінки роману доводять оманливість життя заради кар'єри, почестей, слави і утверджують природність щирого почуття. Може, тому ця книга залишається протягом майже двох століть одним з кращих романів про кохання. Звісно, змінилися уявлення читачів про стосунки закоханих, тому сучасним юнакам важко зрозуміти страждання героя твору через те, що він не зважується взяти за руку молоду жінку: «Як тільки проб'є десяту годину, я виконаю те, що цілий день обіцяв собі зробити ввечері, — інакше піду до себе і застрелюсь». І далі, коли таку просту дію було виконано: «Душа його сповнилася щастям; не тому, що він любив пані де Реналь, а тому, що нарешті кінчилась ця жахлива мука». А трохи пізніше Сорель «зовсім знесилений тією боротьбою, яку весь день вела в його серці боязкість і гордість, враз поринув у міцний сон». Сучасні юнаки скажуть, що привід для таких сильних переживань надто мізерний. Але ж сила почуття не змінюється від причини, що його викликала! Така сила почуття Жульєна — дар від Бога, так само, як фізична сила чи розумові здібності. І цей дар дається не кожному. XX століття, особливо його закінчення, значно знизило рівень людських почуттів, дискредитувало безпосередність емоційного самовиявлення, пройняло безжальною іронією все, що виходить за межі практично-інтелектуального існування. Але надамо слово Стендалю: «Останні, на жаль, наслідки надмірної цивілізації. Душа двадцятилітнього юнака, що дістав хоч яку освіту, вже безмежно далека від тієї невимушеності, без якої кохання часто перетворюється на найнудніший обов'язок».
Ось чому нині нам здаються смішними страждання Сореля, для якого все життя — це змагання із самим собою. Зустріч увечері в саду з пані де Реналь, її «скромна і зворушлива краса, одухотворена думкою... немов збудила в Жульєні таку сторону його душі, про яку він сам і не підозрював». Відчуття внутрішньої свободи схопило юнака у гроті на вершині гори вночі, по дорозі до друга Фуке. Пізніше, засуджений до страти, він згадає цей грот і попросить друга поховати його саме тут.
Стендаль, автор трактату «Про кохання», може вважатися справжнім метром у галузі психології цього почуття. Здається, він враховує усі можливі психологічні нюанси, описуючи зближення Жульєна та пані де Реналь. «Але навіть у найсолодші хвилини цей чоловік, жертва своїх безглуздих гордощів, намагався грати роль покорителя жіночих сердець: він докладав усіх зусиль, щоб зіпсувати те, що було в ньому привабливого. [...] він ні на хвилину не дозволяв собі забути про свій «обов'язок». Він боявся, що потім буде гірко дорікати собі і навіки осоромить себе, якщо відступить від ідеалу, який він сам собі видумав». Після перших інтимних побачень Жульєн розчаровується в коханні. Оце й усе? І тільки полишивши грати роль досвідченого чоловіка і «виконувати обов'язок», він відчув справжню насолоду від кохання. Його взаємини з коханою стали відвертими і щирими. «Завдяки пані де Реналь йому відкрилося тепер багато нового в книгах. Він насмілювався розпитувати її про безліч дрібниць... Це виховання любов'ю, яке провадилось жінкою зовсім недосвідченою, було для нього справжнім щастям. Жульєн безпосередньо побачив суспільство саме таким, яким воно тоді було». Але після тяжкої хвороби сина пані де Рональ сприймає своє кохання як великий гріх, який спокутують її діти. «Тепер їх щастя іноді нагадувало злочин» і водночас «стало вищим, а полум'я, що сушило їх, запалало ще сильніше».
ВИБІР НАРЕЧЕНОГО ЯК ЛОГІЧНА ВПРАВА Ось, наприклад, молода дев'ятнадцятирічна вродлива дівчина Матильда де ла Моль, багата аристократка. В ній немає характерних для юної дівчини рис. Матильда — філософ, пси-хоаналітик, Вольтер у спідниці. Ось вона на балу, горда не своєю красою, що вражає молодих людей, а власними знаннями. В одному з романів XIX століття теж знайдемо аналіз думок та переживань такої ж молодої дівчини на балу. Це — «Війна і мир» Льва Толстого. Але його героїня — Наташа Ростова — дуже далека від інтелектуального самоаналізу героїні Стендаля. її думки та поривання є природними для звичайної дівчинки, хоча Наташа і не зовсім звичайне дівча. їй дуже хочеться, щоб її запросили танцювати, в той час як Матильда відмовляє своїм кавалерам, розмірковуючи про високі матерії. Зацікавленість Матильди Жульєном Сорелем починається з розмови про «Громадський договір» Жана Жака Руссо, а потім про Дантона. Коли до Матильди наближається її наречений — молодий красень-аристократ, вона відчуває нудоту і підозрює, що благопристойне життя з ним буде суцільною нудьгою. Наречений звертається до неї, а Матильда в ту мить думає про те, що єдина річ, яку не можна купити, — це смертний вирок. Дивні думки для такої ситуації і для віку дівчини. Але через кілька місяців саме смертний вирок буде оголошено Жульєнові Соре-лю, тоді вже її коханому та майбутньому батькові її дитини, якого вона обрала через несхожість на чоловіків з «вищого світу».
ДИВНА, НЕЗВИЧАЙНА ДІВЧИНА Кохання Матильди до Жульєна починається як суто розумове, «з перебільшеної любові до логіки». їй здається, що кохання саме до селянського сина позбавить її від нудьги, внесе в життя зміст і невизначеність майбуття. Вона вирішує питання про своє кохання як логічне завдання: зважуючи всі аргументи за і проти. Але холодність Жульєна вразила навіть Матильди-не серце, і воно, «що звичайно було холодне, байдуже, чутливе тільки до розуму, пройнялося пристрасним почуттям, на яке тільки воно було здатне. Але в характері Матильди було разом з тим надто багато гордощів, і тому зародження почуття, яке ставило її щастя в залежність від іншого, завдало їй глибокого смутку». Автор навіть назвав цілий розділ свого роману «Думки молодої дівчини», де Матильда, написавши першого листа — освідчення в коханні, аналізує свої почуття майже як професіонал. Згадаймо, що за кілька років до Матильди так само необачно вчинила Тетяна в «Євгенії Онєгіні» Пушкіна. Але російська героїня, на противагу французькій, була цілком під впливом афектації, почуття хоча й книжного, але щирого. Ось такої природності, щирості почуття і бракує сміливій та інтелектуальній Матильді. По-іншому складаються й стосунки між автором та героїнею: пушкінська Тетяна інколи вражає своєю поведінкою, Матильда аналізує своє почуття разом із Стендалем. На прикладі «анатомії» зародження почуття в романі Стендаля ми бачимо, що в ролі психоаналітика виступає як сама героїня, що оцінює себе й оточуючих з погляду логіки, так і її автор, який починав розвідки «анатомії кохання» ще в трак таті «Про кохання». Автор усвідомлює, що його Матильда може видатися неправдоподібною декому із сучасників, викличе незадоволення у надто цнотливих читачів. Тому він дає необхідні пояснення: «ця героїня роману є цілковитим витвором фантазії й виходить за межі соціальних звичаїв, які, безумовно, забезпечать цивілізації XIX століття таке почесне місце». Він іронізує над дівчатами, сучасницями Матильди, які пристрасно прагнуть саме того, що наводить нудьгу на Матильду — багатства, виїздів, гарних маєтків. Водночас поспішає додати, що ця дійова особа «становить виняток серед своїх сучасниць». Ми ж сьогодні вважаємо героїню неправдоподібною не через те, що вона першою зізнається в коханні, а тому, що її власний логічний аналіз нічим не відрізняється від авторового. Вони діють як колеги. Логіка почуттів дівчини не збігається з традиційними уявленнями про пристрасть як феномен ірраціональний, неконтрольований розумом і волею. Вона кохає, тому що це логічно. Оскільки твори Стендаля були незвичними для тодішніх читачів, мало хто міг їх належно поцінувати. Письменник неодноразово повторював, що його твори читатимуть через багато років: «Я беру квиток у лотереї, головний виграш якої такий: щоб мене читали у 1935 році». Цей квиток справді виявився виграшним. 1. Стендаль порівнював роман із дзеркалом, що несуть вздовж битого шляху. Уявіть, що це дзеркало — романтичне мистецтво. Що, на вашу думку, буде відображати таке дзеркало? Чим це віддзеркалення шляху буде відрізнятися від інших дзеркал — реалістичного мистецтва, фотографії? 2. Чи згодні ви із тезою Стендаля, що мистецтво залежить від науки? Аргументуйте свою відповідь. 3. Чому в творчості Стендаля багато «італійських» мотивів? Що приваблювало француза в Італії початку XIX сторіччя? 4. Проаналізуйте образ Матильди з точки зору психологічної достовірності. Чи кохала вона Жульсна? Чи змінювалося це почуття? Пофантазуйте, якою могла б бути подальша доля. 5. Спроектуйте історію кохання Матильди і Жульсна на сьогодення. Чи впливають історичні обставини на розвиток стосунків закоха них? Чому ви так вважаєте? 6. Поміркуйте і скажіть, до розуму читачів чи до їхніх почуттів апелює в романі «Червоне і чорне» Стендаль.
Зарубіжна література 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського
Вислано читачами з інтернет-сайту
Збірка конспектів уроків по всім класам з зарубіжнгої літератури, реферати, книги та підручники згідно каленадарного плануванння 10 класу
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|