'''Тема:'''Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське і українське бароко. Визначення бароко як літературного напряму.<br>'''Мета: '''Ознайомити учнів із літературним напрямком - бароко, мотивація навчальної діяльності.<br>'''Тип уроку:''' урок-лекція
+
+
<br>''Один з найвагоміших стилів [[Зарубіжна_література|'''літератури''']] і мистецтва в європі 16-- 18 ст ст, барокко формується в епоху інтенсивного об’єднання націй і національних держав (головним чином абсолютних монархій).'' {{#ev:youtube|JkLyMLOlUwQ}} Барокко увібрало в себе нові уявлення про різноманіття світу, єдність, безмежність і, про його вічну мінливість і драматичну складністьі, інтерес до природної стихії, до реального середовища, що оточує людину, барокко замінило гуманістичну художню культуру Відродження .
+
+
[[Image:T1b.jpeg]]<br>В барокко немає властивих ренесансній культурі класичних уявлень про строгу закономірність буття і гармонію, про безмежні можливості людини, його волі і розуму, естетика бароко будувалася на колізії людини і світу, плотського початку і ідеального, розуму і влади ірраціональних сил. Людин в мистецтві бароко зображають багатоплановою особою, в неї складний внутрішній світ, залучений в коловорот і конфлікти середовища. Одна з найцікавіших епох в історії світової культури це епоха барокко. Вона драматична, інтенсивна, динамічна, контрастна і, в той же час, гармонічна, цілісна. Епоха бароко незвичайно близька по духу для нашого часу – гіпердинамічного, смутного, невизначеного, шукаючого впорядкованості і стабільності.
+
+
[[Image:T1b1.jpeg]]<br>В різний час в термін "барокко" вкладався різний зміст. Зпочатку він носив образливий відтінок, маючи на увазі безглуздість, абсурд (можливо, він сходить до португальського слова, що означає потворну перлину). В даний час він його використовують в мистецтвознавчих працях для визначення стилю, що панував в європейському мистецтві між ман’єризмом і рококо, тобто приблизно з 1600 р. до початку 18 століть. Від ман’єризму.<br> Барокко [[Конспект_уроку_до_теми_"Художня_література_як_мистецтво_слова,_її_місце_серед_інших_видів_мистецтва._Вільям_Вордсворт_“До_прекрасного”"|'''мистецтво''']] успадкувало динамічність і глибоку емоційність, а від Ренесансу - грунтовність і пишнота: межі обох стилів гармонійно злилися в одне єдине ціле. Існує декілька версій походження терміну:
+
+
[[Image:T1b2.jpeg]]<br>1) від італійського “baruecco” - перлина неправильної форми; <br>2) “barocсo” - одна з форм схоластичного (релігійно-догматичного) силогізму (міркування, в якому дві посилки об'єднано загальним терміном); <br>3) від італійського barocco -- химерний, дивний;
+
+
[[Image:T1b4.jpeg]]<br>Стиль барокко знайшов своє вираження і в літературі. І якщо архітектура, скульптура і живопис прагнули до єднання, то і в літературі можна спостерігати аналогічні явища: лірика прагне до монументальності, величності. В той же час для неї характерна деталізація, орнаментика (Драйден “Бенкет Олександра, або сила гармонії” 1697г.)
+
+
[[Image:T15.jpeg]]<br> Стилю бароко в [[Музика|'''музиці''']] біль за все характеризує італійське визначення barocco -- химерний, дивний: {{#ev:youtube|9xUmNeYuc64}} Среди двора фонтан, наполненный до края,<br>Кристальная струя звенит, не угасая<br>На влажный алебастр, спадая с вышины<br>Есть сто чудовищ там - фонтана украшенье -<br>Необычайно тел причудливых сплетенье,<br>Как ваза, светлый круг бассейна вознесен,<br>Под ним из камня столб - подставкой служит он.<br>Жорж де Скюдери<br>“Аларих, или побежденный Рим” 1654<br>До стилю барокко можна віднести і пізню творчість Мільтона, його поеми на біблейські сюжети: ”Втрачений рай”, “Повернення в рай”, “Самсон-борець”. Для його творчості характерні: масштабність поеми; поєднання плотської, матеріальної стихії з високою духовністю; рельєфні образи; нагромадження деталей; панування ідеї про подвійність і суперечність життя, боротьбу добра і зла. В той же час відбувається відродження героїки, особливо у французькому романі:<br>1) Мадлен де Ськюдері “Артамен або великий Сер” (1649-1653). Відмінні риси: громіздкість, багатослівність, подробиця і живописність описів; риторична величність мови героїв; <br>2) “Міщанський роман” (1666г.) Антуана Фюретьера; 3) “Симпліциссимус” (1668г.) Гріммельсхаузена. Характерний: розпливчатість на безліч епізодів, поєднання символіки і натуралізму. “У кожній конкретній до відчутності, підкресленої до натуралізму сцені присутнє якесь відвернення від реальності в її безпосередній даності... Умовно не лише зображення обстановки, але і самого героя. Він - ... повчальний приклад, що ілюструє етичні і філософські положення автора” (Морозов)<br> «Українське» бароко
+
+
[[Image:T1b7.jpeg]]<br>Українська національна [[Українська_революція._Тематичне_оцінювання._Контрольна_робота.|'''революція''']] 1648 - 1676 рр. привела до створення української держави. Частина її на території Лівобережжя (Гетьманщина) на правах автономії проіснувала у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст Революція сприяла розвитку усної народної творчості, історичної науки, художньої літератури і тому подібне {{#ev:youtube|Csln4kYhSWA}} У другій половині XVII ст [[Я_і_Україна|'''Україні''']] поширюється стиль бароко, який став цілісною художньою системою, під впливом якої розвивалися всі види і жанри мистецтва. У його рамках розвивалися ідейно-стильові тенденції: офіційне аристократичне барокко «високе», «середнє» і «низьке». Останнє тісно пов'язане з фольклором. Мистецтво барокко відрізняється динамізмом, схильністю до алегоричного віддзеркалення дійсності, пишнотою і театралізацією, що підсилює емоційний вплив на глядача.
+
+
[[Image:T1b8.jpeg]]<br>У «українському» бароко творчо поєдналися європейські традиції з традиціями народної дерев'яної архітектури. Живопис також увібрав найкраще досягнення барокко - багатий декор, позолоту, складну композицію, з'єднавши їх з традиціями народної творчості. Поряд з існуючими культурними центрами - Львовом, Києвом - сформувалися нові художні школи в Чернігові, Сіверському для Новгорода.<br>Українська [[Музика|'''музика''']] періоду бароко - найвище досягнення національного мистецтва багатоголосий партесноє спів. Він відрізнялося гармонійністю і простотою. Помітну роль в його поширенні зіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Е. Завадовський, М. Замаревіч, І. Календа і ін.<br>Література.<br>Починаючи з XVIII ст в українську літературу входять нові напрями. На противагу дидактичній і теологічній літературі починає формуватися світська, в якій збільшується жанрова різноманітність: сатира, епіграма, емблематічная поезія і ін. Найбільшу популярність придбав І. Велічковський, автор емблематічних збірок «Млеко» і «Зегар» і збірок епіграм, ієромонах До. Зінов’єв, сатирик Д. Туптало, С. Яворський, Г. Сковорода і ін. У творах цих авторів просліджуються мотиви народної творчості, сентименталізм, відбивається побут українського народу, героями стають міські жителі, ремісники. Зароджується сатирична поезія. У сатиричних віршах розкривається не краще відношення до церкви і її служителів. Переважно ці твори анонімні. До оригінального вигляду літературної творчості можна віднести проповіді. Це був своєрідний жанр, який вміщав певну історичну інформацію, формував моральні принципи, здійснював порівняльний аналіз біблейських героїв з сучасниками; робилися спроби ввести в них навіть анекдоти і приказки. Відомими авторами того часу були К. Ставроцький, який видав збірку проповідей «Перлина коштовна», П. Могила, М. Смотрицький, Ю. Аникій.
+
+
<br>''Список використаних джерел:''<br>Урок на тему : Барокко в літературі., Вулик Н. Д. учителя світової літератури, сш №11, м Київ.<br>Урок на тему : Українське барокко Олійник А. Б., учителя світової літератури, сш №10, м Рівне.<br>Берестовська Культурологія: Навчань. посібник. - Сімферополь, 2003. <br> Кононенко Б.І. Основи культурології: Курс лекцій. - М-код.,2002. <br> Культурологія: Навчань. посібник /Под ред. А.А. Радугина. - М., 2008. <br> Петрова М.М. Теорія культури: Конспект лекцій. - З.-П., 2000. <br> Самохвалова В.І. Культурологія: Короткий курс лекцій. - М-код.,2002. <br> Скворцова Теорія і історія культури: Підручник. - М., 1999.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
+
----
+
+
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
+
+
Вулик Н. Д.
+
+
Олійник А. Б
+
+
Пилипенко В.В.
+
+
----
+
+
+
+
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
-
'''Тема:'''Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське і українське бароко. Визначення бароко як літературного напряму.<br>'''Мета: '''Ознайомити учнів із літературним напрямком - бароко, мотивація навчальної діяльності.<br>'''Тип уроку:''' урок-лекція
-
<br>''Один з найвагоміших стилів літератури і мистецтва в європі 16-- 18 ст ст, барокко формується в епоху інтенсивного об’єднання націй і національних держав (головним чином абсолютних монархій).'' Барокко увібрало в себе нові уявлення про різноманіття світу, єдність, безмежність і, про його вічну мінливість і драматичну складністьі, інтерес до природної стихії, до реального середовища, що оточує людину, барокко замінило гуманістичну художню культуру Відродження .<br>В барокко немає властивих ренесансній культурі класичних уявлень про строгу закономірність буття і гармонію, про безмежні можливості людини, його волі і розуму, естетика бароко будувалася на колізії людини і світу, плотського початку і ідеального, розуму і влади ірраціональних сил. Людин в мистецтві бароко зображають багатоплановою особою, в неї складний внутрішній світ, залучений в коловорот і конфлікти середовища. Одна з найцікавіших епох в історії світової культури це епоха барокко. Вона драматична, інтенсивна, динамічна, контрастна і, в той же час, гармонічна, цілісна. Епоха бароко незвичайно близька по духу для нашого часу – гіпердинамічного, смутного, невизначеного, шукаючого впорядкованості і стабільності.<br>В різний час в термін "барокко" вкладався різний зміст. Зпочатку він носив образливий відтінок, маючи на увазі безглуздість, абсурд (можливо, він сходить до португальського слова, що означає потворну перлину). В даний час він його використовують в мистецтвознавчих працях для визначення стилю, що панував в європейському мистецтві між ман’єризмом і рококо, тобто приблизно з 1600 р. до початку 18 століть. Від ман’єризму.<br> Барокко мистецтво успадкувало динамічність і глибоку емоційність, а від Ренесансу - грунтовність і пишнота: межі обох стилів гармонійно злилися в одне єдине ціле. Існує декілька версій походження терміну: <br>1) від італійського “baruecco” - перлина неправильної форми; <br>2) “barocсo” - одна з форм схоластичного (релігійно-догматичного) силогізму (міркування, в якому дві посилки об'єднано загальним терміном); <br>3) від італійського barocco -- химерний, дивний;<br>Стиль барокко знайшов своє вираження і в літературі. І якщо архітектура, скульптура і живопис прагнули до єднання, то і в літературі можна спостерігати аналогічні явища: лірика прагне до монументальності, величності. В той же час для неї характерна деталізація, орнаментика (Драйден “Бенкет Олександра, або сила гармонії” 1697г.)<br>Среди двора фонтан, наполненный до края,<br>Кристальная струя звенит, не угасая<br>На влажный алебастр, спадая с вышины<br>Есть сто чудовищ там - фонтана украшенье -<br>Необычайно тел причудливых сплетенье,<br>Как ваза, светлый круг бассейна вознесен,<br>Под ним из камня столб - подставкой служит он.<br>Жорж де Скюдери<br>“Аларих, или побежденный Рим” 1654<br>До стилю барокко можна віднести і пізню творчість Мільтона, його поеми на біблейські сюжети: ”Втрачений рай”, “Повернення в рай”, “Самсон-борець”. Для його творчості характерні: масштабність поеми; поєднання плотської, матеріальної стихії з високою духовністю; рельєфні образи; нагромадження деталей; панування ідеї про подвійність і суперечність життя, боротьбу добра і зла. В той же час відбувається відродження героїки, особливо у французькому романі:<br>1) Мадлен де Ськюдері “Артамен або великий Сер” (1649-1653). Відмінні риси: громіздкість, багатослівність, подробиця і живописність описів; риторична величність мови героїв; <br>2) “Міщанський роман” (1666г.) Антуана Фюретьера; 3) “Симпліциссимус” (1668г.) Гріммельсхаузена. Характерний: розпливчатість на безліч епізодів, поєднання символіки і натуралізму. “У кожній конкретній до відчутності, підкресленої до натуралізму сцені присутнє якесь відвернення від реальності в її безпосередній даності... Умовно не лише зображення обстановки, але і самого героя. Він - ... повчальний приклад, що ілюструє етичні і філософські положення автора” (Морозов)<br> «Українське» бароко <br>Українська національна революція 1648 - 1676 рр. привела до створення української держави. Частина її на території Лівобережжя (Гетьманщина) на правах автономії проіснувала у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст Революція сприяла розвитку усної народної творчості, історичної науки, художньої літератури і тому подібне У другій половині XVII ст Україні поширюється стиль бароко, який став цілісною художньою системою, під впливом якої розвивалися всі види і жанри мистецтва. У його рамках розвивалися ідейно-стильові тенденції: офіційне аристократичне барокко «високе», «середнє» і «низьке». Останнє тісно пов'язане з фольклором. Мистецтво барокко відрізняється динамізмом, схильністю до алегоричного віддзеркалення дійсності, пишнотою і театралізацією, що підсилює емоційний вплив на глядача.<br>У «українському» бароко творчо поєдналися європейські традиції з традиціями народної дерев'яної архітектури. Живопис також увібрав найкраще досягнення барокко - багатий декор, позолоту, складну композицію, з'єднавши їх з традиціями народної творчості. Поряд з існуючими культурними центрами - Львовом, Києвом - сформувалися нові художні школи в Чернігові, Сіверському для Новгорода.<br>Українська музика періоду бароко - найвище досягнення національного мистецтва багатоголосий партесноє спів. Він відрізнялося гармонійністю і простотою. Помітну роль в його поширенні зіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Е. Завадовський, М. Замаревіч, І. Календа і ін.<br>Література.<br>Починаючи з XVIII ст в українську літературу входять нові напрями. На противагу дидактичній і теологічній літературі починає формуватися світська, в якій збільшується жанрова різноманітність: сатира, епіграма, емблематічная поезія і ін. Найбільшу популярність придбав І. Велічковський, автор емблематічних збірок «Млеко» і «Зегар» і збірок епіграм, ієромонах До. Зінов’єв, сатирик Д. Туптало, С. Яворський, Г. Сковорода і ін. У творах цих авторів просліджуються мотиви народної творчості, сентименталізм, відбивається побут українського народу, героями стають міські жителі, ремісники. Зароджується сатирична поезія. У сатиричних віршах розкривається не краще відношення до церкви і її служителів. Переважно ці твори анонімні. До оригінального вигляду літературної творчості можна віднести проповіді. Це був своєрідний жанр, який вміщав певну історичну інформацію, формував моральні принципи, здійснював порівняльний аналіз біблейських героїв з сучасниками; робилися спроби ввести в них навіть анекдоти і приказки. Відомими авторами того часу були К. Ставроцький, який видав збірку проповідей «Перлина коштовна», П. Могила, М. Смотрицький, Ю. Аникій.
-
<br>''Список використаних джерел:''<br>Урок на тему : Барокко в літературі., Вулик Н. Д. учителя світової літератури, сш №11, м Київ.<br>Урок на тему : Українське барокко Олійник А. Б, учителя світової літератури, сш №10, м Рівне.<br>Берестовська Культурологія: Навчань. посібник. - Сімферополь, 2003. <br> Кононенко Б.І. Основи культурології: Курс лекцій. - М-код.,2002. <br> Культурологія: Навчань. посібник /Под ред. А.А. Радугина. - М., 2008. <br> Петрова М.М. Теорія культури: Конспект лекцій. - З.-П., 2000. <br> Самохвалова В.І. Культурологія: Короткий курс лекцій. - М-код.,2002. <br> Скворцова Теорія і історія культури: Підручник. - М., 1999.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
-
<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].<br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>
Тема:Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське і українське бароко. Визначення бароко як літературного напряму. Мета: Ознайомити учнів із літературним напрямком - бароко, мотивація навчальної діяльності. Тип уроку: урок-лекція
Один з найвагоміших стилів літератури і мистецтва в європі 16-- 18 ст ст, барокко формується в епоху інтенсивного об’єднання націй і національних держав (головним чином абсолютних монархій).
Барокко увібрало в себе нові уявлення про різноманіття світу, єдність, безмежність і, про його вічну мінливість і драматичну складністьі, інтерес до природної стихії, до реального середовища, що оточує людину, барокко замінило гуманістичну художню культуру Відродження .
В барокко немає властивих ренесансній культурі класичних уявлень про строгу закономірність буття і гармонію, про безмежні можливості людини, його волі і розуму, естетика бароко будувалася на колізії людини і світу, плотського початку і ідеального, розуму і влади ірраціональних сил. Людин в мистецтві бароко зображають багатоплановою особою, в неї складний внутрішній світ, залучений в коловорот і конфлікти середовища. Одна з найцікавіших епох в історії світової культури це епоха барокко. Вона драматична, інтенсивна, динамічна, контрастна і, в той же час, гармонічна, цілісна. Епоха бароко незвичайно близька по духу для нашого часу – гіпердинамічного, смутного, невизначеного, шукаючого впорядкованості і стабільності.
В різний час в термін "барокко" вкладався різний зміст. Зпочатку він носив образливий відтінок, маючи на увазі безглуздість, абсурд (можливо, він сходить до португальського слова, що означає потворну перлину). В даний час він його використовують в мистецтвознавчих працях для визначення стилю, що панував в європейському мистецтві між ман’єризмом і рококо, тобто приблизно з 1600 р. до початку 18 століть. Від ман’єризму. Барокко мистецтво успадкувало динамічність і глибоку емоційність, а від Ренесансу - грунтовність і пишнота: межі обох стилів гармонійно злилися в одне єдине ціле. Існує декілька версій походження терміну:
1) від італійського “baruecco” - перлина неправильної форми; 2) “barocсo” - одна з форм схоластичного (релігійно-догматичного) силогізму (міркування, в якому дві посилки об'єднано загальним терміном); 3) від італійського barocco -- химерний, дивний;
Стиль барокко знайшов своє вираження і в літературі. І якщо архітектура, скульптура і живопис прагнули до єднання, то і в літературі можна спостерігати аналогічні явища: лірика прагне до монументальності, величності. В той же час для неї характерна деталізація, орнаментика (Драйден “Бенкет Олександра, або сила гармонії” 1697г.)
Стилю бароко в музиці біль за все характеризує італійське визначення barocco -- химерний, дивний:
Среди двора фонтан, наполненный до края, Кристальная струя звенит, не угасая На влажный алебастр, спадая с вышины Есть сто чудовищ там - фонтана украшенье - Необычайно тел причудливых сплетенье, Как ваза, светлый круг бассейна вознесен, Под ним из камня столб - подставкой служит он. Жорж де Скюдери “Аларих, или побежденный Рим” 1654 До стилю барокко можна віднести і пізню творчість Мільтона, його поеми на біблейські сюжети: ”Втрачений рай”, “Повернення в рай”, “Самсон-борець”. Для його творчості характерні: масштабність поеми; поєднання плотської, матеріальної стихії з високою духовністю; рельєфні образи; нагромадження деталей; панування ідеї про подвійність і суперечність життя, боротьбу добра і зла. В той же час відбувається відродження героїки, особливо у французькому романі: 1) Мадлен де Ськюдері “Артамен або великий Сер” (1649-1653). Відмінні риси: громіздкість, багатослівність, подробиця і живописність описів; риторична величність мови героїв; 2) “Міщанський роман” (1666г.) Антуана Фюретьера; 3) “Симпліциссимус” (1668г.) Гріммельсхаузена. Характерний: розпливчатість на безліч епізодів, поєднання символіки і натуралізму. “У кожній конкретній до відчутності, підкресленої до натуралізму сцені присутнє якесь відвернення від реальності в її безпосередній даності... Умовно не лише зображення обстановки, але і самого героя. Він - ... повчальний приклад, що ілюструє етичні і філософські положення автора” (Морозов) «Українське» бароко
Українська національна революція 1648 - 1676 рр. привела до створення української держави. Частина її на території Лівобережжя (Гетьманщина) на правах автономії проіснувала у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст Революція сприяла розвитку усної народної творчості, історичної науки, художньої літератури і тому подібне
У другій половині XVII ст Україні поширюється стиль бароко, який став цілісною художньою системою, під впливом якої розвивалися всі види і жанри мистецтва. У його рамках розвивалися ідейно-стильові тенденції: офіційне аристократичне барокко «високе», «середнє» і «низьке». Останнє тісно пов'язане з фольклором. Мистецтво барокко відрізняється динамізмом, схильністю до алегоричного віддзеркалення дійсності, пишнотою і театралізацією, що підсилює емоційний вплив на глядача.
У «українському» бароко творчо поєдналися європейські традиції з традиціями народної дерев'яної архітектури. Живопис також увібрав найкраще досягнення барокко - багатий декор, позолоту, складну композицію, з'єднавши їх з традиціями народної творчості. Поряд з існуючими культурними центрами - Львовом, Києвом - сформувалися нові художні школи в Чернігові, Сіверському для Новгорода. Українська музика періоду бароко - найвище досягнення національного мистецтва багатоголосий партесноє спів. Він відрізнялося гармонійністю і простотою. Помітну роль в його поширенні зіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Е. Завадовський, М. Замаревіч, І. Календа і ін. Література. Починаючи з XVIII ст в українську літературу входять нові напрями. На противагу дидактичній і теологічній літературі починає формуватися світська, в якій збільшується жанрова різноманітність: сатира, епіграма, емблематічная поезія і ін. Найбільшу популярність придбав І. Велічковський, автор емблематічних збірок «Млеко» і «Зегар» і збірок епіграм, ієромонах До. Зінов’єв, сатирик Д. Туптало, С. Яворський, Г. Сковорода і ін. У творах цих авторів просліджуються мотиви народної творчості, сентименталізм, відбивається побут українського народу, героями стають міські жителі, ремісники. Зароджується сатирична поезія. У сатиричних віршах розкривається не краще відношення до церкви і її служителів. Переважно ці твори анонімні. До оригінального вигляду літературної творчості можна віднести проповіді. Це був своєрідний жанр, який вміщав певну історичну інформацію, формував моральні принципи, здійснював порівняльний аналіз біблейських героїв з сучасниками; робилися спроби ввести в них навіть анекдоти і приказки. Відомими авторами того часу були К. Ставроцький, який видав збірку проповідей «Перлина коштовна», П. Могила, М. Смотрицький, Ю. Аникій.
Список використаних джерел: Урок на тему : Барокко в літературі., Вулик Н. Д. учителя світової літератури, сш №11, м Київ. Урок на тему : Українське барокко Олійник А. Б., учителя світової літератури, сш №10, м Рівне. Берестовська Культурологія: Навчань. посібник. - Сімферополь, 2003. Кононенко Б.І. Основи культурології: Курс лекцій. - М-код.,2002. Культурологія: Навчань. посібник /Под ред. А.А. Радугина. - М., 2008. Петрова М.М. Теорія культури: Конспект лекцій. - З.-П., 2000. Самохвалова В.І. Культурологія: Короткий курс лекцій. - М-код.,2002. Скворцова Теорія і історія культури: Підручник. - М., 1999. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Над уроком працювали
Вулик Н. Д.
Олійник А. Б
Пилипенко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
