KNOWLEDGE HYPERMARKET


Порушення територіальної цілістності Української держави - Гетьманщини
 
Строка 1: Строка 1:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія України|Історія України]]&gt;&gt;[[Історія України 8 клас|Історія України 8 клас]]&gt;&gt;Історія України: Порушення територіальної цілісності Української держави - Гетьманщини<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 8 клас, Порушення територіальної цілісності Української держави - Гетьманщини</metakeywords>'''  
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія України|Історія України]]&gt;&gt;[[Історія України 8 клас|Історія України 8 клас]]&gt;&gt;Історія України: Порушення територіальної цілісності Української держави - Гетьманщини<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 8 клас, Порушення територіальної цілісності Української держави - Гетьманщини</metakeywords>'''  
-
 
-
'''''Гетьманство Ю. Хмельницького. Поділ українських земель на Лівобережну і Правобережну Україну.'''''
+
<br> '''''Гетьманство Ю. Хмельницького. Поділ українських земель на Лівобережну і Правобережну Україну.'''''  
-
+
-
Після отримання гетьманської булави Ю. Хмельницький вирішив налагодити мирні відносини з Московською державою. Прихильники Ю. Хмельницького розробили проект майбутнього договору, за яким погоджувалися визнати владу московського царя. Статті передбачали, зокрема, поновлення союзу з Москвою, включення до складу козацької держави Північної Чернігівщини, заборону перебування на її території московських військ і воєвод (за винятком Києва), вільне обрання гетьмана, скасування заборони на проведення самостійної зовнішньої політики тощо.<br>Однак під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і нав'язали ухвалення нового договору, що дістав назву Переяславські статті 1659 р.<br>Його основні положення були такими:<br>-старшина без дозволу царя не мала права переобирати гетьмана;<br>-гетьман утрачав право самостійно призначати, звільняти чи засуджувати до страти старшину й полковників;<br>-московське військо, окрім Києва, розміщувалося ще в Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані;<br>-Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріарху (цю статтю пізніше було скасовано);<br>-українському&nbsp; уряду&nbsp; заборонялося&nbsp; підтримувати дипломатичні&nbsp; відносини&nbsp; з&nbsp; іншими державами й організовувати військові&nbsp; походи<br>без дозволу Москви. Переяславські статті викликали глибоке обурення в більшості козаків та інших верств суспільства.<br>Тим часом Річ Посполита та Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. У&nbsp; воєнній&nbsp; кампанії&nbsp;&nbsp; 1660&nbsp; р.польсько-татарська армія завдала поразки московсько-українській. Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків і підписання ним Слободищенського трактату 1660 р. Його було укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами:<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; вилучено статтю про Руське князівство;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьман був зобов'язаний надавати військову допомогу Речі<br>Посполитій у її війнах з іншими державами;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; польській шляхті й магнатам поверталися всі маєтності на українських землях.<br>Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька рада, що відбулась восени 1660 р. в Корсуні, схвалила його умови, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися їх підтримати й обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Я. Сомка. Ю. Хмельницький за допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від влади Я. Сомка. Проте це лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у власних можливостях об'єднати всю Україну, Ю. Хмельницький зрікся гетьманства й постригся в ченці під ім'ям Гедеона.<br>У цей час остаточно склався поділ території України на Правобережну, яка визнавала польську владу, і Лівобережжя, підвладне Московській державі. В обох частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати: на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663—1665 рр.), на Лівобережжі після короткого гетьманування Я. Сомка (1662 р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях міста Ніжина обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663—1668 рр.).<br>Отже, козацька держава розпалася на дві частини з протилежною політичною орієнтацією, що боролися між собою: одна — на боці Польщі, інша — на боці Москви. Українська державність опинилася в стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл був закріплений.<br>Спроба П. Тетері об'єднати Правобережну і Лівобережну<br>Гетьманщину. Андрусівське перемир'я 1667 р. Отримавши гетьманську булаву, П. Тетеря спробував об'єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину. Він намагався схилити на свій бік Я. Сомка та інших лівобережних старшин. Але останні не бажали ділитися владою.<br>У жовтні 1663 р. на територію Лівобережної України вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Похід Лівобережжям тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки.<br>Повернувшись із невдалого походу, польська шляхта почала відновлювати на Правобережжі шляхетські порядки. У відповідь спалахнуло антипольське повстання, до якого доклав руку і І. Виговський, що намагався усунути П. Тетерю від влади. Повстанців очолили кошовий отаман І. Сірко, полковники Василь Верениця, Василь Дерик, Остап Гоголь, Василь Дрозденко, козак Сулима. Жорстоке протистояння тривало до червня 1665 р., коли П. Тетеря втік до Польщі. На звільненому повстанням Правобережжі гетьманом було обрано Петра Дорошенка (1665—1676 рр.). Він зумів приборкати анархію, що панувала на Правобережжі, відновити діяльність органів влади і зміцнити свою владу. Своїм першочерговим завданням П. Дорошенко вважав об'єднання двох частин України.<br>Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької Січі І. Брюховецького відбулося перш за все завдяки московській підтримці. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором.<br>Новий гетьман у листопаді 1663 р. підписав із представниками царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів із Московською державою Богдана та Юрія Хмельницьких, він містив п'ять нових пунктів, а саме:<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьманський уряд зобов'язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські<br>гарнізони, розташовані в Україні;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; установлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьманський уряд зобов'язувався здійснювати заходи зі схоплення й повернення російських утікачів (їх переховування мало каратися смертю);<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан й поселян, а також указати розміри їх земельних володінь.<br>У вересні 1665 р. І. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду.<br>Згідно з Московськими статтями:<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської казни податки;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; дипломатичні відносини гетьмана з іншими державами заборонялися;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; Київську митрополію мав очолити московський ставленик;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьман&nbsp;&nbsp; позбавлявся&nbsp;&nbsp; права&nbsp;&nbsp; надавати&nbsp;&nbsp; українським&nbsp;&nbsp;&nbsp; містам&nbsp;&nbsp; самоврядування,&nbsp;&nbsp;&nbsp; відтепер&nbsp;&nbsp; це<br>здійснювалося виключно царем; збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах,<br>а&nbsp; повноваження&nbsp; російських&nbsp; воєвод&nbsp; суттєво&nbsp; збільшувалися (збирання податей із некозацького населення,&nbsp; хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних, оренд тощо).<br>Сам І. Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина та великі маєтки.<br>У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Довідавшись про початок переговорів, П. Дорошенко зрозумів, що розраховувати на допомогу Польщі в боротьбі проти Москви не варто, і за допомогою татар розгромив під Браїловим польське військо (19 грудня 1666 р.), тим самим не давши йому розміститися на Правобережжі.<br>Тим часом у результаті тривалих переговорів ЗО січня 1667 р. в селі Андрусово, під Смоленськом, між Московією та Річчю Поспо¬литою було укладено угоду про перемир'я на 13,5 року (Андрусівське перемир'я). На підписання до Андрусова не запросили ні лівобережного гетьмана І. Брюховецького, ні правобережного гетьмана П. Дорошенка, що в котре засвідчувало ставлення Москви і Варшави до України. Згідно з умовами перемир'я закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Росією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.<br>&nbsp;<br>'''''Висновки'''''<br>У період гетьманства І. Виговського через внутрішні й зовнішні чинники в Україні спалахнула громадянська війна.<br>Укладений із поляками Гадяцький договір не знайшов підтримки в більшої частини населення, що стало головною причиною втрати І. Виговським гетьманської булави. Не врятувала авторитет гетьмана й перемога під Конотопом над московськими військами.<br>Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні хитання від Московії до Польщі зрештою призвели до усунення його від влади, а наступна бо¬ротьба за гетьманську булаву розколола Гетьманщину на Правобережну і Лівобережну.<br>Річ Посполита та Московська держава, уклавши між собою Андрусівське перемир'я, юридично оформили поділ України. Андрусівське перемир'я завдало тяжкого удару по Українській державі. Воно стало гальмом на шляху політичного об'єднання Правобережжя і Лівобережжя та прирікало козацьку Україну на політичний занепад.<br><br><br>
+
<br> Після отримання гетьманської булави Ю. [[Україна_та_Б._Хмельницький|Хмельницький]] вирішив налагодити мирні відносини з Московською державою. Прихильники Ю. Хмельницького розробили проект майбутнього договору, за яким погоджувалися визнати владу московського царя. Статті передбачали, зокрема, поновлення союзу з Москвою, включення до складу козацької держави Північної Чернігівщини, заборону перебування на її території московських військ і воєвод (за винятком Києва), вільне обрання гетьмана, скасування заборони на проведення самостійної зовнішньої політики тощо.<br>Однак під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і нав'язали ухвалення нового договору, що дістав назву Переяславські статті 1659 р.<br>Його основні положення були такими:<br>-старшина без дозволу царя не мала права переобирати [[Похіди_гетьмана_Сагайдачного|гетьмана]];<br>-гетьман утрачав право самостійно призначати, звільняти чи засуджувати до страти старшину й полковників;<br>-московське військо, окрім Києва, розміщувалося ще в Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані;<br>-Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріарху (цю статтю пізніше було скасовано);<br>-українському&nbsp; уряду&nbsp; заборонялося&nbsp; підтримувати дипломатичні&nbsp; відносини&nbsp; з&nbsp; іншими державами й організовувати військові&nbsp; походи&nbsp;без дозволу Москви. Переяславські статті викликали глибоке обурення в більшості козаків та інших верств суспільства.<br>Тим часом Річ Посполита та [[Тема_24._Московська_держава._Правління_Івана_IV_Грозного._Смутний_час._Воцаріння_династії_Романових._Росія_і_українські_землі._Культура.|Московська держава]] готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. У&nbsp; воєнній&nbsp; кампанії&nbsp;&nbsp; 1660&nbsp; р.польсько-татарська армія завдала поразки московсько-українській. Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків і підписання ним Слободищенського трактату 1660 р. Його було укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами:<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; вилучено статтю про Руське князівство;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьман був зобов'язаний надавати військову допомогу Речі<br>Посполитій у її війнах з іншими державами;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; польській шляхті й магнатам поверталися всі маєтності на українських землях.<br>Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька рада, що відбулась восени 1660 р. в Корсуні, схвалила його умови, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися їх підтримати й обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Я. Сомка. Ю. Хмельницький за допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від влади Я. Сомка. Проте це лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у власних можливостях об'єднати всю [[Патріотичний_пафос_поезій_Любіть_Україну,_Сад|Україну]], Ю. Хмельницький зрікся гетьманства й постригся в ченці під ім'ям Гедеона.<br>У цей час остаточно склався поділ території України на Правобережну, яка визнавала польську владу, і Лівобережжя, підвладне Московській державі. В обох частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати: на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663—1665 рр.), на Лівобережжі після короткого гетьманування Я. Сомка (1662 р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях міста Ніжина обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663—1668 рр.).<br>Отже, козацька держава розпалася на дві частини з протилежною політичною орієнтацією, що боролися між собою: одна — на боці Польщі, інша — на боці Москви. Українська державність опинилася в стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл був закріплений.<br>Спроба П. Тетері об'єднати Правобережну і Лівобережну<br>Гетьманщину. Андрусівське перемир'я 1667 р. Отримавши гетьманську булаву, П. Тетеря спробував об'єднати Правобережну і Лівобережну [[Гетьманщина_наприкінці_XVII_-_на_початку_XVIII_ст|Гетьманщину]]. Він намагався схилити на свій бік Я. Сомка та інших лівобережних старшин. Але останні не бажали ділитися владою.<br>У жовтні 1663 р. на територію Лівобережної України вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Похід Лівобережжям тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки.<br>Повернувшись із невдалого походу, польська шляхта почала відновлювати на Правобережжі шляхетські порядки. У відповідь спалахнуло антипольське повстання, до якого доклав руку і І. Виговський, що намагався усунути П. Тетерю від влади. Повстанців очолили кошовий отаман І. Сірко, полковники Василь Верениця, Василь Дерик, Остап Гоголь, Василь Дрозденко, козак Сулима. Жорстоке протистояння тривало до червня 1665 р., коли П. Тетеря втік до Польщі. На звільненому повстанням Правобережжі гетьманом було обрано Петра Дорошенка (1665—1676 рр.). Він зумів приборкати анархію, що панувала на Правобережжі, відновити діяльність органів влади і зміцнити свою владу. Своїм першочерговим завданням П. Дорошенко вважав об'єднання двох частин України.<br>Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана [[Запорізька_Січ_у_другій_половині_XVII_cт._Повні_уроки|Запорозької Січі]] І. Брюховецького відбулося перш за все завдяки московській підтримці. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором.<br>Новий гетьман у листопаді 1663 р. підписав із представниками царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів із Московською державою Богдана та Юрія Хмельницьких, він містив п'ять нових пунктів, а саме:<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьманський уряд зобов'язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські<br>гарнізони, розташовані в Україні;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; установлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьманський уряд зобов'язувався здійснювати заходи зі схоплення й повернення російських утікачів (їх переховування мало каратися смертю);<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан й поселян, а також указати розміри їх земельних володінь.<br>У вересні 1665 р. І. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність [[Організація_козацької_держави|козацької]] України від царського уряду.<br>Згідно з Московськими статтями:<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської казни податки;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; дипломатичні відносини гетьмана з іншими державами заборонялися;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; Київську митрополію мав очолити московський ставленик;<br>■&nbsp;&nbsp;&nbsp; гетьман&nbsp;&nbsp; позбавлявся&nbsp;&nbsp; права&nbsp;&nbsp; надавати&nbsp;&nbsp; українським&nbsp;&nbsp;&nbsp; містам&nbsp;&nbsp; самоврядування,&nbsp;&nbsp;&nbsp; відтепер&nbsp;&nbsp; це<br>здійснювалося виключно царем; збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах,<br>а&nbsp; повноваження&nbsp; російських&nbsp; воєвод&nbsp; суттєво&nbsp; збільшувалися (збирання податей із некозацького населення,&nbsp; хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних, оренд тощо).<br>Сам І. Брюховецький за виявлену поступливість отримав від [[Становлення_Московської_держави._Повні_уроки|московського]] царя титул боярина та великі маєтки.<br>У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Довідавшись про початок переговорів, П. Дорошенко зрозумів, що розраховувати на допомогу Польщі в боротьбі проти Москви не варто, і за допомогою татар розгромив під Браїловим польське військо (19 грудня 1666 р.), тим самим не давши йому розміститися на Правобережжі.<br>Тим часом у результаті тривалих переговорів ЗО січня 1667 р. в селі Андрусово, під Смоленськом, між Московією та Річчю Поспо¬литою було укладено угоду про перемир'я на 13,5 року (Андрусівське перемир'я). На підписання до Андрусова не запросили ні лівобережного гетьмана І. Брюховецького, ні правобережного гетьмана П. Дорошенка, що в котре засвідчувало ставлення Москви і Варшави до України. Згідно з умовами перемир'я закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово [[Київ_._Повні_уроки|Київ]] (на 2 роки) залишилися за Росією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.<br>&nbsp;<br>'''''Висновки'''''<br>У період гетьманства І. Виговського через внутрішні й зовнішні чинники в Україні спалахнула громадянська війна.<br>Укладений із поляками Гадяцький договір не знайшов підтримки в більшої частини населення, що стало головною причиною втрати І. Виговським гетьманської булави. Не врятувала авторитет гетьмана й перемога під Конотопом над московськими військами.<br>Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні хитання від Московії до Польщі зрештою призвели до усунення його від влади, а наступна бо¬ротьба за гетьманську булаву розколола Гетьманщину на Правобережну і Лівобережну.<br>Річ Посполита та Московська держава, уклавши між собою Андрусівське [[Віленське_перемир'я_1656|перемир'я]], юридично оформили поділ України. Андрусівське перемир'я завдало тяжкого удару по Українській державі. Воно стало гальмом на шляху політичного об'єднання Правобережжя і Лівобережжя та прирікало козацьку Україну на політичний занепад.<br><br><br>
-
+
-
<br>  
+
<br> <br>
-
+
-
Історія України 8 клас. <br>Вислано читачами інтернет-сайту<br>  
+
<br>[[Історія_України_8_клас._Повні_уроки|Історія України 8 клас]]. <br>Вислано читачами інтернет-сайту<br>  
-
+
-
<sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Календарно-тематичне планування]] історії України, завдання школяру 8 класу, курси учителю історії України 8 класу </sub> <sub>Гіпермаркет знань,[[Історія України|Історія України]], Історія України 8 клас</sub> <sub>Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з [[Історія України 8 клас|історії України 8 класу,]] книги та підручники згідно каленадарного плануванння історії України 8 класу</sub>  
+
<br> <sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Календарно-тематичне планування]] історії України, завдання школяру 8 класу, курси учителю історії України 8 класу </sub> <sub>Гіпермаркет знань,[[Історія України|Історія України]], Історія України 8 клас</sub> <sub>Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з [[Історія України 8 клас|історії України 8 класу,]] книги та підручники згідно каленадарного плануванння історії України 8 класу</sub>  
-
+
 
 +
<br> <br>
<br>  
<br>  
-
 
  '''<u>Зміст уроку</u>'''
  '''<u>Зміст уроку</u>'''
Строка 58: Строка 53:
<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].  
-
 
-
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
+
<br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

Текущая версия на 13:52, 26 июля 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 8 клас>>Історія України: Порушення територіальної цілісності Української держави - Гетьманщини


Гетьманство Ю. Хмельницького. Поділ українських земель на Лівобережну і Правобережну Україну.


Після отримання гетьманської булави Ю. Хмельницький вирішив налагодити мирні відносини з Московською державою. Прихильники Ю. Хмельницького розробили проект майбутнього договору, за яким погоджувалися визнати владу московського царя. Статті передбачали, зокрема, поновлення союзу з Москвою, включення до складу козацької держави Північної Чернігівщини, заборону перебування на її території московських військ і воєвод (за винятком Києва), вільне обрання гетьмана, скасування заборони на проведення самостійної зовнішньої політики тощо.
Однак під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і нав'язали ухвалення нового договору, що дістав назву Переяславські статті 1659 р.
Його основні положення були такими:
-старшина без дозволу царя не мала права переобирати гетьмана;
-гетьман утрачав право самостійно призначати, звільняти чи засуджувати до страти старшину й полковників;
-московське військо, окрім Києва, розміщувалося ще в Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані;
-Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріарху (цю статтю пізніше було скасовано);
-українському  уряду  заборонялося  підтримувати дипломатичні  відносини  з  іншими державами й організовувати військові  походи без дозволу Москви. Переяславські статті викликали глибоке обурення в більшості козаків та інших верств суспільства.
Тим часом Річ Посполита та Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. У  воєнній  кампанії   1660  р.польсько-татарська армія завдала поразки московсько-українській. Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків і підписання ним Слободищенського трактату 1660 р. Його було укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами:
■    вилучено статтю про Руське князівство;
■    гетьман був зобов'язаний надавати військову допомогу Речі
Посполитій у її війнах з іншими державами;
■    підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику;
■    польській шляхті й магнатам поверталися всі маєтності на українських землях.
Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька рада, що відбулась восени 1660 р. в Корсуні, схвалила його умови, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися їх підтримати й обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Я. Сомка. Ю. Хмельницький за допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від влади Я. Сомка. Проте це лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у власних можливостях об'єднати всю Україну, Ю. Хмельницький зрікся гетьманства й постригся в ченці під ім'ям Гедеона.
У цей час остаточно склався поділ території України на Правобережну, яка визнавала польську владу, і Лівобережжя, підвладне Московській державі. В обох частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати: на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663—1665 рр.), на Лівобережжі після короткого гетьманування Я. Сомка (1662 р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях міста Ніжина обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663—1668 рр.).
Отже, козацька держава розпалася на дві частини з протилежною політичною орієнтацією, що боролися між собою: одна — на боці Польщі, інша — на боці Москви. Українська державність опинилася в стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл був закріплений.
Спроба П. Тетері об'єднати Правобережну і Лівобережну
Гетьманщину. Андрусівське перемир'я 1667 р. Отримавши гетьманську булаву, П. Тетеря спробував об'єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину. Він намагався схилити на свій бік Я. Сомка та інших лівобережних старшин. Але останні не бажали ділитися владою.
У жовтні 1663 р. на територію Лівобережної України вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Похід Лівобережжям тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки.
Повернувшись із невдалого походу, польська шляхта почала відновлювати на Правобережжі шляхетські порядки. У відповідь спалахнуло антипольське повстання, до якого доклав руку і І. Виговський, що намагався усунути П. Тетерю від влади. Повстанців очолили кошовий отаман І. Сірко, полковники Василь Верениця, Василь Дерик, Остап Гоголь, Василь Дрозденко, козак Сулима. Жорстоке протистояння тривало до червня 1665 р., коли П. Тетеря втік до Польщі. На звільненому повстанням Правобережжі гетьманом було обрано Петра Дорошенка (1665—1676 рр.). Він зумів приборкати анархію, що панувала на Правобережжі, відновити діяльність органів влади і зміцнити свою владу. Своїм першочерговим завданням П. Дорошенко вважав об'єднання двох частин України.
Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької Січі І. Брюховецького відбулося перш за все завдяки московській підтримці. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором.
Новий гетьман у листопаді 1663 р. підписав із представниками царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів із Московською державою Богдана та Юрія Хмельницьких, він містив п'ять нових пунктів, а саме:
■    гетьманський уряд зобов'язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські
гарнізони, розташовані в Україні;
■    установлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;
■    гетьманський уряд зобов'язувався здійснювати заходи зі схоплення й повернення російських утікачів (їх переховування мало каратися смертю);
■    заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;
■    необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан й поселян, а також указати розміри їх земельних володінь.
У вересні 1665 р. І. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду.
Згідно з Московськими статтями:
■    українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської казни податки;
■    вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;
■    дипломатичні відносини гетьмана з іншими державами заборонялися;
■    Київську митрополію мав очолити московський ставленик;
■    гетьман   позбавлявся   права   надавати   українським    містам   самоврядування,    відтепер   це
здійснювалося виключно царем; збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах,
а  повноваження  російських  воєвод  суттєво  збільшувалися (збирання податей із некозацького населення,  хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних, оренд тощо).
Сам І. Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина та великі маєтки.
У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Довідавшись про початок переговорів, П. Дорошенко зрозумів, що розраховувати на допомогу Польщі в боротьбі проти Москви не варто, і за допомогою татар розгромив під Браїловим польське військо (19 грудня 1666 р.), тим самим не давши йому розміститися на Правобережжі.
Тим часом у результаті тривалих переговорів ЗО січня 1667 р. в селі Андрусово, під Смоленськом, між Московією та Річчю Поспо¬литою було укладено угоду про перемир'я на 13,5 року (Андрусівське перемир'я). На підписання до Андрусова не запросили ні лівобережного гетьмана І. Брюховецького, ні правобережного гетьмана П. Дорошенка, що в котре засвідчувало ставлення Москви і Варшави до України. Згідно з умовами перемир'я закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Росією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.
 
Висновки
У період гетьманства І. Виговського через внутрішні й зовнішні чинники в Україні спалахнула громадянська війна.
Укладений із поляками Гадяцький договір не знайшов підтримки в більшої частини населення, що стало головною причиною втрати І. Виговським гетьманської булави. Не врятувала авторитет гетьмана й перемога під Конотопом над московськими військами.
Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні хитання від Московії до Польщі зрештою призвели до усунення його від влади, а наступна бо¬ротьба за гетьманську булаву розколола Гетьманщину на Правобережну і Лівобережну.
Річ Посполита та Московська держава, уклавши між собою Андрусівське перемир'я, юридично оформили поділ України. Андрусівське перемир'я завдало тяжкого удару по Українській державі. Воно стало гальмом на шляху політичного об'єднання Правобережжя і Лівобережжя та прирікало козацьку Україну на політичний занепад.





Історія України 8 клас.
Вислано читачами інтернет-сайту


Календарно-тематичне планування історії України, завдання школяру 8 класу, курси учителю історії України 8 класу Гіпермаркет знань,Історія України, Історія України 8 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з історії України 8 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння історії України 8 класу




Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.


Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.