|
|
Строка 5: |
Строка 5: |
| <br> | | <br> |
| | | |
- | Серед інтимно-особистісних поезій Старицького («Не сумуй, моя зірко кохана», триптих «Монологи про кохання», «О, дякую, що ти прийшла-таки») виокремлюється вірш «Виклик (Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна)», який завдяки щирості висловлених почуттів, емоційно-схвильованій тональності, яскравій образності став народною піснею. | + | Серед інтимно-особистісних поезій Старицького («Не сумуй, моя зірко кохана», триптих «Монологи про кохання», «О, дякую, що ти прийшла-таки») виокремлюється вірш «Виклик (Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна)», який завдяки щирості висловлених почуттів, емоційно-схвильованій тональності, яскравій образності став народною піснею. |
| | | |
- | Новаторство поезії Старицького виявилося також у розширенні системи жанрів української поезії, збагаченні виражальних засобів. У ліриці поета відбилося публіцистичне мислення епохи, а це також вплинуло на своєрідність звучання лірики наступного літературного покоління, представленого іменами Павла Грабовського, Володимира Самійленка, Миколи Вороного. | + | Новаторство поезії Старицького виявилося також у розширенні системи жанрів української поезії, збагаченні виражальних засобів. У ліриці поета відбилося публіцистичне мислення епохи, а це також вплинуло на своєрідність звучання лірики наступного літературного покоління, представленого іменами Павла Грабовського, Володимира Самійленка, Миколи Вороного.<br> |
| | | |
| + | '''На ниві драматургії.'''<br>Трудно переоцінити значення Старицького в розвитку драматургії, а отже, й українського [[Розвиток української драматургії і театру в 70-90-х роках ХІХ ст.|'''театрального мистецтва.''']] Він залишив 25 закінчених п'єс, серед яких поряд з оригінальними творами значне місце належить уже згадуваним інсценізаціям та драматичним переробкам деяких п'єс. Працюючи над темами, порушуваними в творах Миколи Гоголя, Якова Кухаренка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Олекси Стороженка, Елізи Ожешко, Юзефа Крашевського, він вносив у переробки багато нового. Зберігаючи, як правило, сюжетну канву, Старицький водночас всебічніше окреслював постаті вже відомих читачеві персонажів, загострював конфлікти, збагачував мову. Ці переробки здійснювалися за згодою авторів, на театральних афішах вказувалося, що текст нових п'єс належить двом авторам. Проведені вченими текстологічні дослідження засвідчили значний внесок Старицького в здійснені ним інсценізації та переробки, що дало підстави включати їх у видання спадщини драматурга. |
| | | |
| + | Злободенні проблеми сучасного життя порушувалися драматургом і в оригінальних п'єсах. Драма «Не судилось» (1881) через художню реалізацію традиційної теми нещасливого кохання селянської дівчини Катрі з паничем висвітлювала не тільки мерзенність «панського болота», а й переконливо спростовувала нікчемність популярної тоді в дворянському середовищі ідеї про «злиття» пана з мужиком. Впадає в око й новий аспект порушених у п'єсі проблем: принципове осудження інтелігентом-демократом Павлом Чубанем розтлінної панської моралі, носієм якої виявився його приятель, студент Михайло Ляшенко: «Ет, одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетесь у ідеальні химороди та й красуєтесь, а дмухни тільки на вас, подряпай трошки, то такі ж жироїди у ґрунті...» |
| | | |
- | ''' НА НИВІ ДРАМАТУРГІЇ'''
| + | Входить і сьогодні до сценічного репертуару драма «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1892), написана за мотивом пісні напівлегендарної полтавської піснетворки середини XVII ст. Марусі Чурай. Ця пісня неодноразово використовувалася українськими письменниками — Кирилом Тополею (п'єса «Чари»), Левком Бо-ровиковським (балада «Чарівниця»), Володимиром Алек-сандровим (лібрето оперети «Не ходи, Грицю, на вечорниці»), Володимиром Самійленком (драматичні картини «Чураївна»), Ольгою Кобилянською (повість «В неділю рано зілля копала»). Старицький хоч і вживає жанрове визначення «Драма із давніх часів», проте показує в п'єсі соціальні взаємини в українському пореформеному селі. Багатий підстаркуватий Хома, якому запала в око вісімнадцятирічна Маруся, незважаючи на відразу дівчини до нього, прагне будь-що одружитися з нею, намагається «грішми поборотись з красою». Діючи мерзенними засобами, багатій розбиває щастя закоханих Марусі й Грицька, спричиняє отруєння парубка і божевілля дівчини. За законами мелодрами (а її відгомони відчутні в п'єсі) лиходій також гине у фіналі твору. Ця п'єса позначена широким використанням музично-пісенного фольклору, народнообрядового матеріалу. |
| | | |
- | <br>Трудно переоцінити значення Старицького в розвитку драматургії, а отже, й українського театрального мистецтва. Він залишив 25 закінчених п'єс, серед яких поряд з оригінальними творами значне місце належить уже згадуваним інсценізаціям та драматичним переробкам деяких п'єс. Працюючи над темами, порушуваними в творах Миколи Гоголя, Якова Кухаренка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Олекси Стороженка, Елізи Ожешко, Юзефа Крашевського, він вносив у переробки багато нового. Зберігаючи, як правило, сюжетну канву, Старицький водночас всебічніше окреслював постаті вже відомих читачеві персонажів, загострював конфлікти, збагачував мову. Ці переробки здійснювалися за згодою авторів, на театральних афішах вказувалося, що текст нових п'єс належить двом авторам. Проведені вченими текстологічні дослідження засвідчили значний внесок Старицького в здійснені ним інсценізації та переробки, що дало підстави включати їх у видання спадщини драматурга.
| + | Драма «Талан» (1893), яка, до речі, присвячу-«Талан» валася Марії Заньковецькій, вперше в українській літературі звернула увагу на життя, складні творчі будні акторів професійної національної трупи. Розгортаючи життєву долю талановитої актриси Марії Лучицької, Старицький порушує низку актуальних соціальних, мистецьких, морально-етичних питань, що стосуються місця і ролі творчої інтелігенції в суспільстві, яке роздирається гострими суперечностями. |
| | | |
- | Злободенні проблеми сучасного життя порушувалися драматургом і в оригінальних п'єсах. Драма «Не судилось» (1881) через художню реалізацію традиційної теми нещасливого кохання селянської дівчини Катрі з паничем висвітлювала не тільки мерзенність «панського болота», а й переконливо спростовувала нікчемність популярної тоді в дворянському середовищі ідеї про «злиття» пана з мужиком. Впадає в око й новий аспект порушених у п'єсі проблем: принципове осудження інтелігентом-демократом Павлом Чубанем розтлінної панської моралі, носієм якої виявився його приятель, студент Михайло Ляшенко: «Ет, одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетесь у ідеальні химороди та й красуєтесь, а дмухни тільки на вас, подряпай трошки, то такі ж жироїди у ґрунті...»
| + | Нелегко було Лучицькій прийти на сцену, але ще важче їй реалізувати свій мистецький талант. |
| | | |
- | Входить і сьогодні до сценічного репертуару драма «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1892), написана за мотивом пісні напівлегендарної полтавської піснетворки середини XVII ст. Марусі Чурай. Ця пісня неодноразово використовувалася українськими письменниками — Кирилом Тополею (п'єса «Чари»), Левком Бо-ровиковським (балада «Чарівниця»), Володимиром Алек-сандровим (лібрето оперети «Не ходи, Грицю, на вечорниці»), Володимиром Самійленком (драматичні картини «Чураївна»), Ольгою Кобилянською (повість «В неділю рано зілля копала»). Старицький хоч і вживає жанрове визначення «Драма із давніх часів», проте показує в п'єсі соціальні взаємини в українському пореформеному селі. Багатий підстаркуватий Хома, якому запала в око вісімнадцятирічна Маруся, незважаючи на відразу дівчини до нього, прагне будь-що одружитися з нею, намагається «грішми поборотись з красою». Діючи мерзенними засобами, багатій розбиває щастя закоханих Марусі й Грицька, спричиняє отруєння парубка і божевілля дівчини. За законами мелодрами (а її відгомони відчутні в п'єсі) лиходій також гине у фіналі твору. Ця п'єса позначена широким використанням музично-пісенного фольклору, народнообрядового матеріалу.
| + | Лучицька прагне нести світло мистецтва широким масам, виховувати їх, картинами народного життя, звичаїв, обрядів, багатством і красою рідної поезії і мови підносити національну свідомість і знедолених низів, і зденаціоналізованої верхівки. Однак їй на заваді стоять бездарна акторка Квятковська, деспотичний антрепренер Котенко, продажний журналіст Юркович. На деякий час актриса, вийшовши заміж за поміщика Квітку, залишила сцену, однак ні спокою, ні рівноваги не знайшла в домі чоловіка. Більше того, її пригнічують умови бездуховного існування, її переслідує жорстока свекруха, мучить безпідставними ревнощами чоловік. |
| | | |
- | Драма «Талан» (1893), яка, до речі, присвячу-«Талан» валася Марії Заньковецькій, вперше в українській літературі звернула увагу на життя, складні творчі будні акторів професійної національної трупи. Розгортаючи життєву долю талановитої актриси Марії Лучицької, Старицький порушує низку актуальних соціальних, мистецьких, морально-етичних питань, що стосуються місця і ролі творчої інтелігенції в суспільстві, яке роздирається гострими суперечностями.
| + | Лучицька знайшла в собі сили повернутися в театр, глядачі тепло вітають її гру. Однак цькування талановитої актриси продовжується, набуває ще цинічніших форм. Вона непритомніє під час вистави. Здоров'я остаточно залишає Лучицьку: єдиним світлим променем в останні хвилини її життя стало привітання від групи студентської молоді. В колі справжніх друзів з сподіваннями принести радість людям Лучицька помирає. Таким гірким є її талан, такою важкою виявилася її життєва доля. |
| | | |
- | Нелегко було Лучицькій прийти на сцену, але ще важче їй реалізувати свій мистецький талант.
| + | П'єса «Талан» не позбавлена окремих мелодраматичних прийомів, і все ж її можна вважати одним з кращих зразків жанру соціально-психологічної драми в українській літературі. |
| | | |
- | Лучицька прагне нести світло мистецтва широким масам, виховувати їх, картинами народного життя, звичаїв, обрядів, багатством і красою рідної поезії і мови підносити національну свідомість і знедолених низів, і зденаціоналізованої верхівки. Однак їй на заваді стоять бездарна акторка Квятковська, деспотичний антрепренер Котенко, продажний журналіст Юркович. На деякий час актриса, вийшовши заміж за поміщика Квітку, залишила сцену, однак ні спокою, ні рівноваги не знайшла в домі чоловіка. Більше того, її пригнічують умови бездуховного існування, її переслідує жорстока свекруха, мучить безпідставними ревнощами чоловік.
| + | Старицького постійно цікавила тема націо-«Остання нально-визвольних змагань українського на-ніч» роду в минулому, він прагнув художньо дослідити героїчні сторінки історії, опоетизувати її героїв, надихнути сучасників у їхній боротьбі за здобуття незалежності рідного краю. Щоб яскравіше передати патріотичний пафос народного подвигу, драматург в усіх історичних п'єсах («Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші», «Остання ніч») повністю або дуже широко використовує специфічні прийоми системи віршової мови, власне створює жанр історичної віршової драми. Письменникові пощастило в цих творах передати дух епохи, звитягу народної боротьби проти іноземних напасників, виписати яскраві образи історичних діячів, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса, Михайла Чарноти. |
| | | |
- | Лучицька знайшла в собі сили повернутися в театр, глядачі тепло вітають її гру. Однак цькування талановитої актриси продовжується, набуває ще цинічніших форм. Вона непритомніє під час вистави. Здоров'я остаточно залишає Лучицьку: єдиним світлим променем в останні хвилини її життя стало привітання від групи студентської молоді. В колі справжніх друзів з сподіваннями принести радість людям Лучицька помирає. Таким гірким є її талан, такою важкою виявилася її життєва доля.
| + | Сюжетом для драматичної поеми «Остання ніч» (1899) послужила справжня історична подія, пов'язана з патріотичною діяльністю волинського шляхтича Данила Брат-ковського, котрого за прагнення визволитися з-під польської кормиги і об'єднати Волинь з Правобережною Україною, де ще зберігалися хоч рештки козацького самоврядування, було схоплено і страчено у 1702 р. в м. Луцьку. |
| | | |
- | П'єса «Талан» не позбавлена окремих мелодраматичних прийомів, і все ж її можна вважати одним з кращих зразків жанру соціально-психологічної драми в українській літературі.
| + | Драма показує останню перед стратою ніч ув'язненого Степана (так його названо у творі) Братковського. Майже всі сцени обох картин твору присвячені болісним роздумам героя, з яких постає і його попередня діяльність, і цільність його волелюбного характеру. Братковський рішуче відкидає брехливі обвинувачення, пред'явлені йому, не вважає себе зрадником країни, а навпаки,— вірним сином свого народу. Справжнім же ворогом краю є той напасник, хто тримає його в неволі й знущається над рідним людом. |
| | | |
- | Старицького постійно цікавила тема націо-«Остання нально-визвольних змагань українського на-ніч» роду в минулому, він прагнув художньо дослідити героїчні сторінки історії, опоетизувати її героїв, надихнути сучасників у їхній боротьбі за здобуття незалежності рідного краю. Щоб яскравіше передати патріотичний пафос народного подвигу, драматург в усіх історичних п'єсах («Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші», «Остання ніч») повністю або дуже широко використовує специфічні прийоми системи віршової мови, власне створює жанр історичної віршової драми. Письменникові пощастило в цих творах передати дух епохи, звитягу народної боротьби проти іноземних напасників, виписати яскраві образи історичних діячів, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса, Михайла Чарноти.
| + | Підступний шляхетський суд обіцяє в'язневі свободу, життя в обіймах «коханої сім'ї», лише б він визнав свої неіснуючі «провини», відмовився від своїх принципів. Бра-тковський не може прийняти такі облудні пропозиції:<br>Хіба ж любить отчизну свою — зрада? Хіба ж стоять за кревних — вчин лихий? |
| | | |
- | Сюжетом для драматичної поеми «Остання ніч» (1899) послужила справжня історична подія, пов'язана з патріотичною діяльністю волинського шляхтича Данила Брат-ковського, котрого за прагнення визволитися з-під польської кормиги і об'єднати Волинь з Правобережною Україною, де ще зберігалися хоч рештки козацького самоврядування, було схоплено і страчено у 1702 р. в м. Луцьку.
| + | Щирий патріот, мужній громадянин, Братковський аж стрепенувся, коли тюремники привели як свідка його приятеля Остапа. З його вуст зриваються болісні слова, звернені до України: «Що станеться з тобою, Україно, коли тебе найкращії сини — ради страху, ради мамони — зрадять?» Цей стогін ув'язненого ватажка дав силу й Остапові не скоритися, залишитися людиною. Як не домагалися кати, щоб Братковський видав спільників, навіть обіцяли йому зберегти життя, але він залишився непохитним, вірним тій справі визволення, на яку піднімав знедолених людей. Відкинувши з презирством пропонований тюремниками шлях порятунку, переборовши ті сумнівні поради, які подавали сторож і ксьондз, подолавши принадні спокуси життя, герой мужньо йде на страту. І підмогою в цьому його остаточному рішенні стала покійна мати, яка з'являється в останньому сні та висловлює найзаповітніше:<br>Не нарікай, що ламлеться життя, Що мало втіх зажив на цьому світі,— Ти вип'єш ківш завчасний забуття, Не сплямивши ясного щастя й миті. Не нарікай, що марно твої дні Яскравою стягою помайнули: Твоя любов розбуркала знебулих, А смерть твоя скріпить ряди рясні, Й замає стяг братерства, правди, волі... |
| | | |
- | Драма показує останню перед стратою ніч ув'язненого Степана (так його названо у творі) Братковського. Майже всі сцени обох картин твору присвячені болісним роздумам героя, з яких постає і його попередня діяльність, і цільність його волелюбного характеру. Братковський рішуче відкидає брехливі обвинувачення, пред'явлені йому, не вважає себе зрадником країни, а навпаки,— вірним сином свого народу. Справжнім же ворогом краю є той напасник, хто тримає його в неволі й знущається над рідним людом.
| + | У драмі майстерно використано п'ятистопний ямб. Його ритмічне звучання посилює вплив твору на читача чи глядача, передає найтонші почуття і переживання героя. Композитор Микола Лисенко музичним оформленням драми акцентував на її головній темі, гостроті психологічного конфлікту, що позитивно позначилося на сприйманні ідейного пафосу твору глядачем. Драма «Остання ніч» і сьогодні не втратила свого пізнавального, виховного й естетичного значення, могла б посісти своє місце і в сучасному репертуарі.<br> <br> |
| | | |
- | Підступний шляхетський суд обіцяє в'язневі свободу, життя в обіймах «коханої сім'ї», лише б він визнав свої неіснуючі «провини», відмовився від своїх принципів. Бра-тковський не може прийняти такі облудні пропозиції:<br>Хіба ж любить отчизну свою — зрада? Хіба ж стоять за кревних — вчин лихий?
| + | <br> [[Українська література 10 клас|'''У''країнська література 10 клас''''']]'', Петро Хропко<br>'' |
| | | |
- | Щирий патріот, мужній громадянин, Братковський аж стрепенувся, коли тюремники привели як свідка його приятеля Остапа. З його вуст зриваються болісні слова, звернені до України: «Що станеться з тобою, Україно, коли тебе найкращії сини — ради страху, ради мамони — зрадять?» Цей стогін ув'язненого ватажка дав силу й Остапові не скоритися, залишитися людиною. Як не домагалися кати, щоб Братковський видав спільників, навіть обіцяли йому зберегти життя, але він залишився непохитним, вірним тій справі визволення, на яку піднімав знедолених людей. Відкинувши з презирством пропонований тюремниками шлях порятунку, переборовши ті сумнівні поради, які подавали сторож і ксьондз, подолавши принадні спокуси життя, герой мужньо йде на страту. І підмогою в цьому його остаточному рішенні стала покійна мати, яка з'являється в останньому сні та висловлює найзаповітніше:<br>Не нарікай, що ламлеться життя, Що мало втіх зажив на цьому світі,— Ти вип'єш ківш завчасний забуття, Не сплямивши ясного щастя й миті. Не нарікай, що марно твої дні Яскравою стягою помайнули: Твоя любов розбуркала знебулих, А смерть твоя скріпить ряди рясні, Й замає стяг братерства, правди, волі...
| + | ''<sub>Шкільна бібліотека</sub>''<sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|''онлайн'']]'', підручники та книги по всім предметам, Українська література 10 клас ''[[Українська література|''скачати'']]</sub> |
- | | + | |
- | У драмі майстерно використано п'ятистопний ямб. Його ритмічне звучання посилює вплив твору на читача чи глядача, передає найтонші почуття і переживання героя. Композитор Микола Лисенко музичним оформленням драми акцентував на її головній темі, гостроті психологічного конфлікту, що позитивно позначилося на сприйманні ідейного пафосу твору глядачем. Драма «Остання ніч» і сьогодні не втратила свого пізнавального, виховного й естетичного значення, могла б посісти своє місце і в сучасному репертуарі.<br> <br>
| + | |
- | | + | |
- | <br> Українська література 10 клас, Петро Хропко<br>
| + | |
- | | + | |
- | <sub>Шкільна бібліотека [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|онлайн]], підручники та книги по всім предметам, Українська література 10 клас [[Українська література|скачати]]</sub> | + | |
| | | |
| <br> | | <br> |
| | | |
| '''<u>Зміст уроку</u>''' | | '''<u>Зміст уроку</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] конспект уроку і опорний каркас |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] презентація уроку |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи та інтерактивні технології |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] оцінювання |
| | | |
| '''<u>Практика</u>''' | | '''<u>Практика</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] задачі та вправи,самоперевірка |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] практикуми, лабораторні, кейси |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] домашнє завдання |
| | | |
| '''<u>Ілюстрації</u>''' | | '''<u>Ілюстрації</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] реферати |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] фішки для допитливих |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] шпаргалки |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати |
| | | |
| '''<u>Доповнення</u>''' | | '''<u>Доповнення</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] підручники основні і допоміжні |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] тематичні свята, девізи |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] статті |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] національні особливості |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] словник термінів |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] інше |
| | | |
| '''<u>Тільки для вчителів</u>''' | | '''<u>Тільки для вчителів</u>''' |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] календарний план на рік |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] методичні рекомендації |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] програми |
- | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] |
| | | |
| <br> | | <br> |
Версия 12:50, 2 июля 2012
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 10 клас>> Українська література:«Виклик» — перлина інтимної та пейзажної лірики М.Старицького. Театральна і драматургічна діяльність М.Старицького. «Талан» як глибока психологічна драма з життя української інтелігенції
Серед інтимно-особистісних поезій Старицького («Не сумуй, моя зірко кохана», триптих «Монологи про кохання», «О, дякую, що ти прийшла-таки») виокремлюється вірш «Виклик (Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна)», який завдяки щирості висловлених почуттів, емоційно-схвильованій тональності, яскравій образності став народною піснею.
Новаторство поезії Старицького виявилося також у розширенні системи жанрів української поезії, збагаченні виражальних засобів. У ліриці поета відбилося публіцистичне мислення епохи, а це також вплинуло на своєрідність звучання лірики наступного літературного покоління, представленого іменами Павла Грабовського, Володимира Самійленка, Миколи Вороного.
На ниві драматургії. Трудно переоцінити значення Старицького в розвитку драматургії, а отже, й українського театрального мистецтва. Він залишив 25 закінчених п'єс, серед яких поряд з оригінальними творами значне місце належить уже згадуваним інсценізаціям та драматичним переробкам деяких п'єс. Працюючи над темами, порушуваними в творах Миколи Гоголя, Якова Кухаренка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Олекси Стороженка, Елізи Ожешко, Юзефа Крашевського, він вносив у переробки багато нового. Зберігаючи, як правило, сюжетну канву, Старицький водночас всебічніше окреслював постаті вже відомих читачеві персонажів, загострював конфлікти, збагачував мову. Ці переробки здійснювалися за згодою авторів, на театральних афішах вказувалося, що текст нових п'єс належить двом авторам. Проведені вченими текстологічні дослідження засвідчили значний внесок Старицького в здійснені ним інсценізації та переробки, що дало підстави включати їх у видання спадщини драматурга.
Злободенні проблеми сучасного життя порушувалися драматургом і в оригінальних п'єсах. Драма «Не судилось» (1881) через художню реалізацію традиційної теми нещасливого кохання селянської дівчини Катрі з паничем висвітлювала не тільки мерзенність «панського болота», а й переконливо спростовувала нікчемність популярної тоді в дворянському середовищі ідеї про «злиття» пана з мужиком. Впадає в око й новий аспект порушених у п'єсі проблем: принципове осудження інтелігентом-демократом Павлом Чубанем розтлінної панської моралі, носієм якої виявився його приятель, студент Михайло Ляшенко: «Ет, одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетесь у ідеальні химороди та й красуєтесь, а дмухни тільки на вас, подряпай трошки, то такі ж жироїди у ґрунті...»
Входить і сьогодні до сценічного репертуару драма «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1892), написана за мотивом пісні напівлегендарної полтавської піснетворки середини XVII ст. Марусі Чурай. Ця пісня неодноразово використовувалася українськими письменниками — Кирилом Тополею (п'єса «Чари»), Левком Бо-ровиковським (балада «Чарівниця»), Володимиром Алек-сандровим (лібрето оперети «Не ходи, Грицю, на вечорниці»), Володимиром Самійленком (драматичні картини «Чураївна»), Ольгою Кобилянською (повість «В неділю рано зілля копала»). Старицький хоч і вживає жанрове визначення «Драма із давніх часів», проте показує в п'єсі соціальні взаємини в українському пореформеному селі. Багатий підстаркуватий Хома, якому запала в око вісімнадцятирічна Маруся, незважаючи на відразу дівчини до нього, прагне будь-що одружитися з нею, намагається «грішми поборотись з красою». Діючи мерзенними засобами, багатій розбиває щастя закоханих Марусі й Грицька, спричиняє отруєння парубка і божевілля дівчини. За законами мелодрами (а її відгомони відчутні в п'єсі) лиходій також гине у фіналі твору. Ця п'єса позначена широким використанням музично-пісенного фольклору, народнообрядового матеріалу.
Драма «Талан» (1893), яка, до речі, присвячу-«Талан» валася Марії Заньковецькій, вперше в українській літературі звернула увагу на життя, складні творчі будні акторів професійної національної трупи. Розгортаючи життєву долю талановитої актриси Марії Лучицької, Старицький порушує низку актуальних соціальних, мистецьких, морально-етичних питань, що стосуються місця і ролі творчої інтелігенції в суспільстві, яке роздирається гострими суперечностями.
Нелегко було Лучицькій прийти на сцену, але ще важче їй реалізувати свій мистецький талант.
Лучицька прагне нести світло мистецтва широким масам, виховувати їх, картинами народного життя, звичаїв, обрядів, багатством і красою рідної поезії і мови підносити національну свідомість і знедолених низів, і зденаціоналізованої верхівки. Однак їй на заваді стоять бездарна акторка Квятковська, деспотичний антрепренер Котенко, продажний журналіст Юркович. На деякий час актриса, вийшовши заміж за поміщика Квітку, залишила сцену, однак ні спокою, ні рівноваги не знайшла в домі чоловіка. Більше того, її пригнічують умови бездуховного існування, її переслідує жорстока свекруха, мучить безпідставними ревнощами чоловік.
Лучицька знайшла в собі сили повернутися в театр, глядачі тепло вітають її гру. Однак цькування талановитої актриси продовжується, набуває ще цинічніших форм. Вона непритомніє під час вистави. Здоров'я остаточно залишає Лучицьку: єдиним світлим променем в останні хвилини її життя стало привітання від групи студентської молоді. В колі справжніх друзів з сподіваннями принести радість людям Лучицька помирає. Таким гірким є її талан, такою важкою виявилася її життєва доля.
П'єса «Талан» не позбавлена окремих мелодраматичних прийомів, і все ж її можна вважати одним з кращих зразків жанру соціально-психологічної драми в українській літературі.
Старицького постійно цікавила тема націо-«Остання нально-визвольних змагань українського на-ніч» роду в минулому, він прагнув художньо дослідити героїчні сторінки історії, опоетизувати її героїв, надихнути сучасників у їхній боротьбі за здобуття незалежності рідного краю. Щоб яскравіше передати патріотичний пафос народного подвигу, драматург в усіх історичних п'єсах («Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші», «Остання ніч») повністю або дуже широко використовує специфічні прийоми системи віршової мови, власне створює жанр історичної віршової драми. Письменникові пощастило в цих творах передати дух епохи, звитягу народної боротьби проти іноземних напасників, виписати яскраві образи історичних діячів, зокрема Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса, Михайла Чарноти.
Сюжетом для драматичної поеми «Остання ніч» (1899) послужила справжня історична подія, пов'язана з патріотичною діяльністю волинського шляхтича Данила Брат-ковського, котрого за прагнення визволитися з-під польської кормиги і об'єднати Волинь з Правобережною Україною, де ще зберігалися хоч рештки козацького самоврядування, було схоплено і страчено у 1702 р. в м. Луцьку.
Драма показує останню перед стратою ніч ув'язненого Степана (так його названо у творі) Братковського. Майже всі сцени обох картин твору присвячені болісним роздумам героя, з яких постає і його попередня діяльність, і цільність його волелюбного характеру. Братковський рішуче відкидає брехливі обвинувачення, пред'явлені йому, не вважає себе зрадником країни, а навпаки,— вірним сином свого народу. Справжнім же ворогом краю є той напасник, хто тримає його в неволі й знущається над рідним людом.
Підступний шляхетський суд обіцяє в'язневі свободу, життя в обіймах «коханої сім'ї», лише б він визнав свої неіснуючі «провини», відмовився від своїх принципів. Бра-тковський не може прийняти такі облудні пропозиції: Хіба ж любить отчизну свою — зрада? Хіба ж стоять за кревних — вчин лихий?
Щирий патріот, мужній громадянин, Братковський аж стрепенувся, коли тюремники привели як свідка його приятеля Остапа. З його вуст зриваються болісні слова, звернені до України: «Що станеться з тобою, Україно, коли тебе найкращії сини — ради страху, ради мамони — зрадять?» Цей стогін ув'язненого ватажка дав силу й Остапові не скоритися, залишитися людиною. Як не домагалися кати, щоб Братковський видав спільників, навіть обіцяли йому зберегти життя, але він залишився непохитним, вірним тій справі визволення, на яку піднімав знедолених людей. Відкинувши з презирством пропонований тюремниками шлях порятунку, переборовши ті сумнівні поради, які подавали сторож і ксьондз, подолавши принадні спокуси життя, герой мужньо йде на страту. І підмогою в цьому його остаточному рішенні стала покійна мати, яка з'являється в останньому сні та висловлює найзаповітніше: Не нарікай, що ламлеться життя, Що мало втіх зажив на цьому світі,— Ти вип'єш ківш завчасний забуття, Не сплямивши ясного щастя й миті. Не нарікай, що марно твої дні Яскравою стягою помайнули: Твоя любов розбуркала знебулих, А смерть твоя скріпить ряди рясні, Й замає стяг братерства, правди, волі...
У драмі майстерно використано п'ятистопний ямб. Його ритмічне звучання посилює вплив твору на читача чи глядача, передає найтонші почуття і переживання героя. Композитор Микола Лисенко музичним оформленням драми акцентував на її головній темі, гостроті психологічного конфлікту, що позитивно позначилося на сприйманні ідейного пафосу твору глядачем. Драма «Остання ніч» і сьогодні не втратила свого пізнавального, виховного й естетичного значення, могла б посісти своє місце і в сучасному репертуарі.
Українська література 10 клас, Петро Хропко
Шкільна бібліотекаонлайн, підручники та книги по всім предметам, Українська література 10 клас скачати
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|