'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 8 клас|Українська література 8 клас]]>>Українська література:Пісні Марусі Чурай: “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Ой не ходи, Грицю”. Легендарна поетеса з Полтавщини. Трагічна історія її життя. Пісні, що стали народними. Їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи '''<metakeywords>українська література, 8 клас, урок, на тему, Пісні Марусі Чурай, Засвіт встали козаченьки, Віють вітри, віють буйні, Ой не ходи Грицю, Легендарна поетеса з Полтавщини, Трагічна історія життя, Пісні що стали народними, Їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи </metakeywords>
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 8 клас|Українська література 8 клас]]>>Українська література:Пісні Марусі Чурай: “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Ой не ходи, Грицю”. Легендарна поетеса з Полтавщини. Трагічна історія її життя. Пісні, що стали народними. Їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи '''<metakeywords>українська література, 8 клас, урок, на тему, Пісні Марусі Чурай, Засвіт встали козаченьки, Віють вітри, віють буйні, Ой не ходи Грицю, Легендарна поетеса з Полтавщини, Трагічна історія життя, Пісні що стали народними, Їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи </metakeywords>
-
'''Дівчина з легенди- [[36. Ліна Костенко. Розповідь про письменницю. «Дощ полив», «Пісенька про космічного гостя». Уявне, фантастичне, реальне|Маруся Чурай]].'''<br>
+
<span lang="UK" />
-
У розкішному саду народної української поезії важливе місце належить ліричним пісням. Імена авторів цих творів розгубила історія, але інколи з давнини століть виринають постаті піснетворців, серед яких найвідомішою є поетеса Маруся Чурай. її традиційно називають «дівчиною з легенди», бо реальність її існування поки що документально не підтверджено.<br>Понад три століття лунають пісні Марусі Чурай на землі, даруючи людям невгасиму любов.<br>Хто ж така ця дівчина, яку порівнюють з [[Природа й населення Давньої Греції.|'''давньогрецькою''']] поетесою Сапфо? Достовірні дані про українку з [[Північно-Східний економічний район|'''Полтави''']], яка складала чудові пісні, не збереглися, адже все знищила пожежа у цьому місті в 1658 році. А пам'ять про Марусю Чурай народ зберіг у своїх легендах і переказах. Відомо, що народилася вона приблизно 1625 року на берегах чарівної Ворскли в сім'ї урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Був він хороброю і чесною людиною, брав участь у козацьких походах проти польської шляхти. Рятуючи Богдана Хмельницького від смерті, Чурай загинув. Маруся жила удвох із матір'ю в Полтаві.Зростала вона незвичайною дівчиною: дуже мрійливою і чутливою, з дивовижною фантазією та чудовим голосом, схильною до роздумів і складання пісень. Коли Маруся виросла, її полюбив реєстровий козак Полтавського полку Іван Іскра, проте не відкривав їй своїх почуттів, знаючи, що вона закохана в молодого козака Грицька Бобренка.
+
<span lang="UK" />
-
Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу проти панської Польщі під проводом Богдана Хмельницького. Пішов на цю війну і Грицько Бобренко. Саме тоді, вважають дослідники, Маруся склала пісню «Засвіт встали козаченьки» (варіант «Засвистали козаченьки»).<br>Маруся дуже сумувала за коханим. Не маючи від нього жодної звістки, вона ходила на прощу до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння. Свій смуток вилила у пісні «Віють вітри, віють буйні», яку пізніше Іван Котляревський використав у п'єсі «Наталка Полтавка».<br>Повернувшись із війни, Гриць за наказом матері одружився з багатою і хазяйновитою дочкою осавули. З народних переказів ми дізнаємось, що Маруся не могла пережити зраду парубка і кинулась із греблі у Ворсклу, та її врятував Іван Іскра. Після цього дівчина довго хворіла. Одужавши, пішла до подружки і несподівано зустріла там Гриця з молодою дружиною. Ревнощі, згадки про нездійснені дівочі мрії призвели до плану помсти, який Маруся виклала у пісні „Ой не ходи, Грицю”, а згодом втілила його в життя, отруївши зрадника.<br>За вбивство козака Марусю посадили до острогу. За рішенням суду дівчину мали стратити, проте Іван Іскра знову врятував її, привізши гетьманський наказ про помилування злочинниці в пам'ять заслуг і героїчної смерті батька дівчини та заради її чудових пісень. Поетеса після цього довго не прожила, померла в каятті.<br>Маруся Чурай, як тепер досліджено фольклористами, склала дуже багато пісень, більшість з яких вважають народними, її образ знайшов відображення у творах Левка Боровиковського, Степана Руданського, Ольги Кобилянської, Володимира Самійленка, Михайла Старицького, Ліни Костенко та інших письменників.<br>'''<br>Літературно-мистецькі паралелі '''<br>[[Малювання|'''Намалюйте''']] словесний портрет Марусі Чурай, скориставшись портретом пісне-складальниці на с. 20 і зіставивши його з образом українки на картині В. Ма-ковського «Українська дівчина».<br>Володимир Маковський (1846— 1920) — відомий російський живописець-передвижник (передовий художник-реаліст з демократичними поглядами, учасник пересувних виставок).<br>Неодноразово відвідував [[Я і Україна|'''Україну''']] і створив кілька чудових картин на українську тематику: «Дівич-вечір», «Ярмарок на Україні», «Українська дівчина», «Українець» та інші.<br>''' <br>Засвіт встали козаченьки'''.<br>Засвіт встали козаченьки<br>В похід з полуночі,<br>Заплакала Марусенька<br>Свої ясні очі.<br>Не плач, не плач, Марусенько,<br>Не плач, не журися<br>Та за свого миленького<br>Богу помолися.<br>Стоїть місяць над горою,<br>Та сонця немає,<br>Мати сина в доріженьку<br>Слізно проводжає.<br>— Прощай, милий мій синочку,<br>Та не забувайся,<br>Через чотири неділеньки<br>Додому вертайся!<br>— Ой рад би я, матусенько,<br>Скоріше вернуться,<br>Та щось кінь мій вороненький<br>В воротях спіткнувся.<br>Ой Бог знає, коли вернусь,<br>У яку годину.<br>Прийми ж мою Марусеньку,<br>Як рідну дитину.<br>Прийми ж її, матусенько,<br>Бо все в Божій волі,<br>Бо хто знає, чи жив вернусь,<br>Чи ляжу у полі!<br>— Яка ж би то, мій синочку,<br>Година настала,<br>Щоб чужая дитиночка<br>За рідную стала?<br>Засвіт встали козаченьки<br>В похід з полуночі,<br>Заплакала Марусенька<br>Свої ясні очі...<br><br>'''Віють вітри, віють буйні.'''<br>Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;<br>О, як болить моє серце, а сльози не ллються. <br>Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,<br>Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.<br>Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,<br>Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде.<br>Єсть же люди, що і моїй завидують долі;<br>Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?<br>Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?<br>Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.<br>Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!<br>Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.<br><br><br>Ой не ходи, Грицю...<br>Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,<br>Бо на вечорницях дівки-чарівниці.<br>Котра дівчина чари добре знала,<br>Вона ж того Гриця та й причарувала.<br>Інша дівчина чорнобривая,<br>Та чарівниченька справедливая<br>У неділю рано зіллячко копала,<br>А у понеділок переполоскала,<br>Як прийшов вівторок — зілля ізварила,<br>У середу рано Гриця отруїла.<br>Надвечір в четвер Гриценько помер,<br>А прийшла п'ятниця — поховали Гриця.<br>У суботу рано мати дочку била:<br>— Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?<br>— Ой мати, мати, жаль ваги не має:<br>Нехай же Грицьо двох не кохає!<br>Нехай він не буде ні тій, ні мені,<br>Нехай дістанеться сирій землі.<br>Оце тобі, Грицю, я так ізробила,<br>Що через тебе мене мати била!<br>Оце тобі, Грицю, за теє заплата —<br>З чотирьох дощок темная хата...<br><br><br>1''. Які автобіографічні факти відбились у піснях Марусі Чурай? Обґрунтуйте свою думку.<br>2. Яку роль у пісні «Засвіт встали козаченьки» відіграє діалог?<br>3. З'ясуйте, які народнопоетичні засоби використано у пісні «Засвіт встали козаченьки». Наведіть приклади з тексту.<br>4. Яким настроєм пройнято пісню «Віють вітри, віють буйні»? Свою відповідь обґрунтуйте.<br>5. Як у пісні «Ой не ходи, Грицю...» пояснюється причина смерті парубка?''<br>6. Вивчіть напам'ять пісню «Засвіт встали козаченьки».<br> <br>'''Для тих, хто хоче більше знати'''.<br>Визначна сучасна поетеса Ліна Костенко в історичному романі у віршах «Маруся Чурай» висунула свою версію розгортання подій. Подаємо уривок із цього твору, де Маруся Чурай сповідається перед сонцем.<br><br>Лягла на мур вечірня позолота.<br>Прощальний промінь блиснув на стіні.<br>І сонце, сонце — як жива істота,<br>єдина, що всміхається мені!<br>Я завтра, сонце, буду умирати.<br>Я перейшла вже смертницьку межу.<br>Спасибі, сонце, ти прийшло крізь ґрати.<br>Я лиш тобі всю правду розкажу.<br>Не помста це була, не божевілля.<br>Людина спроста ближнього не вб'є.<br>Я не труїла. Те прокляте зілля<br>Він випив сам. Воно було моє...<br>Я наварила м'яти, драголюбу.<br>Не пособило. Наварила ще.<br>Вже скоро день, що їм іти до шлюбу,<br>Мене ж пече всередині, пече!..<br>...Лежала тінь від столу і до печі.<br>Лампадка тріпотіла в божнику.<br>А він сидів, зіщуливши ті плечі<br>І звісивши ту голову тяжку.<br>«Як не хочеш, моє серце,<br>Дружиною бути,<br>То дай мені таке зілля,<br>Щоб тебе забути.<br>Буду пити через силу,<br>Краплі не упущу.<br>Тоді я тебе забуду,<br>Як очі заплющу...»<br>Торкнувся склянки білими вустами.<br>Повільно пив. І випив, і погас.<br>Ой сонце, сонце, промінь мій останній!<br>Оце і є вся правдонька про нас.<br>Розшукайте в Інтернеті, енциклопедіях, довідковій літературі, підручниках із зарубіжної літератури матеріали про життя і<br>творчість відомої давньогрецької поетеси Сапфо і виступіть із повідомленням у класі. Зробіть висновок, чому Марусю Чурай порівнюють із давньогрецькою поетесою.<br> <br> ''Василь Цимбалюк, [[Українська література 8 клас|'''Українська література , 8 клас''']].<br>Надіслано читачами з інтернет-сайту''
'''Дівчина з легенди- [[36. Ліна Костенко. Розповідь про письменницю. «Дощ полив», «Пісенька про космічного гостя». Уявне, фантастичне, реальне|Маруся Чурай]].'''<br>
+
[[Image:л5а.jpg]]
+
+
У розкішному саду народної української поезії важливе місце належить ліричним пісням. Імена авторів цих творів розгубила історія, але інколи з давнини століть виринають постаті піснетворців, серед яких найвідомішою є поетеса Маруся Чурай. її традиційно називають «дівчиною з легенди», бо реальність її існування поки що документально не підтверджено.<br> Понад три століття лунають пісні Марусі Чурай на землі, даруючи людям невгасиму любов.<br>Хто ж така ця дівчина, яку порівнюють з [[Природа й населення Давньої Греції.|'''давньогрецькою''']] поетесою Сапфо? Достовірні дані про українку з [[Північно-Східний економічний район|'''Полтави''']], яка складала чудові пісні, не збереглися, адже все знищила пожежа у цьому місті в 1658 році. А пам'ять про Марусю Чурай народ зберіг у своїх легендах і переказах. Відомо, що народилася вона приблизно 1625 року на берегах чарівної Ворскли в сім'ї урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Був він хороброю і чесною людиною, брав участь у козацьких походах проти польської шляхти. Рятуючи Богдана Хмельницького від смерті, Чурай загинув. Маруся жила удвох із матір'ю в Полтаві.Зростала вона незвичайною дівчиною: дуже мрійливою і чутливою, з дивовижною фантазією та чудовим голосом, схильною до роздумів і складання пісень. Коли Маруся виросла, її полюбив реєстровий козак Полтавського полку Іван Іскра, проте не відкривав їй своїх почуттів, знаючи, що вона закохана в молодого козака Грицька Бобренка.
+
+
Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу проти панської Польщі під проводом Богдана Хмельницького. Пішов на цю війну і Грицько Бобренко. Саме тоді, вважають дослідники, Маруся склала пісню «Засвіт встали козаченьки» (варіант «Засвистали козаченьки»).
Маруся дуже сумувала за коханим. Не маючи від нього жодної звістки, вона ходила на прощу до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння. Свій смуток вилила у пісні «Віють вітри, віють буйні», яку пізніше Іван Котляревський використав у п'єсі «Наталка Полтавка».<br> Повернувшись із війни, Гриць за наказом матері одружився з багатою і хазяйновитою дочкою осавули. З народних переказів ми дізнаємось, що Маруся не могла пережити зраду парубка і кинулась із греблі у Ворсклу, та її врятував Іван Іскра. Після цього дівчина довго хворіла. Одужавши, пішла до подружки і несподівано зустріла там Гриця з молодою дружиною. Ревнощі, згадки про нездійснені дівочі мрії призвели до плану помсти, який Маруся виклала у пісні „Ой не ходи, Грицю”, а згодом втілила його в життя, отруївши зрадника.<br> За вбивство козака Марусю посадили до острогу. За рішенням суду дівчину мали стратити, проте Іван Іскра знову врятував її, привізши гетьманський наказ про помилування злочинниці в пам'ять заслуг і героїчної смерті батька дівчини та заради її чудових пісень. Поетеса після цього довго не прожила, померла в каятті.<br>Маруся Чурай, як тепер досліджено фольклористами, склала дуже багато пісень, більшість з яких вважають народними, її образ знайшов відображення у творах Левка Боровиковського, Степана Руданського, Ольги Кобилянської, Володимира Самійленка, Михайла Старицького, Ліни Костенко та інших письменників.<br>'''<br>Літературно-мистецькі паралелі'''
+
<br>[[Малювання|'''Намалюйте''']] словесний портрет Марусі Чурай, скориставшись портретом пісне-складальниці на с. 20 і зіставивши його з образом українки на картині В. Маковського «Українська дівчина».
+
+
[[Image:л5б.jpg]]<br>Володимир Маковський (1846— 1920) — відомий російський живописець-передвижник (передовий художник-реаліст з демократичними поглядами, учасник пересувних виставок).<br>Неодноразово відвідував [[Я і Україна|'''Україну''']] і створив кілька чудових картин на українську тематику: «Дівич-вечір», «Ярмарок на Україні», «Українська дівчина», «Українець» та інші.<br>''' <br>Засвіт встали козаченьки'''.
+
+
[[Image:л5д.jpg]]<br>Засвіт встали козаченьки<br>В похід з полуночі,<br>Заплакала Марусенька<br>Свої ясні очі.<br>Не плач, не плач, Марусенько,<br>Не плач, не журися<br>Та за свого миленького<br>Богу помолися.<br>Стоїть місяць над горою,<br>Та сонця немає,<br>Мати сина в доріженьку<br>Слізно проводжає.<br>— Прощай, милий мій синочку,<br>Та не забувайся,<br>Через чотири неділеньки<br>Додому вертайся!<br>— Ой рад би я, матусенько,<br>Скоріше вернуться,<br>Та щось кінь мій вороненький<br>В воротях спіткнувся.<br>Ой Бог знає, коли вернусь,<br>У яку годину.<br>Прийми ж мою Марусеньку,<br>Як рідну дитину.<br>Прийми ж її, матусенько,<br>Бо все в Божій волі,<br>Бо хто знає, чи жив вернусь,<br>Чи ляжу у полі!<br>— Яка ж би то, мій синочку,<br>Година настала,<br>Щоб чужая дитиночка<br>За рідную стала?<br>Засвіт встали козаченьки<br>В похід з полуночі,<br>Заплакала Марусенька<br>Свої ясні очі...<br><br>'''Віють вітри, віють буйні.'''<br>Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;<br>О, як болить моє серце, а сльози не ллються. <br>Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,<br>Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.<br>Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,<br>Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде.<br>Єсть же люди, що і моїй завидують долі;<br>Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?<br>Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?<br>Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.<br>Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!<br>Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.<br>
<br>Ой не ходи, Грицю...<br>Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,<br>Бо на вечорницях дівки-чарівниці.<br>Котра дівчина чари добре знала,<br>Вона ж того Гриця та й причарувала.<br>Інша дівчина чорнобривая,<br>Та чарівниченька справедливая<br>У неділю рано зіллячко копала,<br>А у понеділок переполоскала,<br>Як прийшов вівторок — зілля ізварила,<br>У середу рано Гриця отруїла.<br>Надвечір в четвер Гриценько помер,<br>А прийшла п'ятниця — поховали Гриця.<br>У суботу рано мати дочку била:<br>— Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?<br>— Ой мати, мати, жаль ваги не має:<br>Нехай же Грицьо двох не кохає!<br>Нехай він не буде ні тій, ні мені,<br>Нехай дістанеться сирій землі.<br>Оце тобі, Грицю, я так ізробила,<br>Що через тебе мене мати била!<br>Оце тобі, Грицю, за теє заплата —<br>З чотирьох дощок темная хата...<br><br><br>1''. Які автобіографічні факти відбились у піснях Марусі Чурай? Обґрунтуйте свою думку.<br>2. Яку роль у пісні «Засвіт встали козаченьки» відіграє діалог?<br>3. З'ясуйте, які народнопоетичні засоби використано у пісні «Засвіт встали козаченьки». Наведіть приклади з тексту.<br>4. Яким настроєм пройнято пісню «Віють вітри, віють буйні»? Свою відповідь обґрунтуйте.<br>5. Як у пісні «Ой не ходи, Грицю...» пояснюється причина смерті парубка?''<br>6. Вивчіть напам'ять пісню «Засвіт встали козаченьки».<br> <br>'''Для тих, хто хоче більше знати'''.<br>Визначна сучасна поетеса Ліна Костенко в історичному романі у віршах «Маруся Чурай» висунула свою версію розгортання подій. Подаємо уривок із цього твору, де Маруся Чурай сповідається перед сонцем.<br><br>Лягла на мур вечірня позолота.<br>Прощальний промінь блиснув на стіні.<br>І сонце, сонце — як жива істота,<br>єдина, що всміхається мені!<br>Я завтра, сонце, буду умирати.<br>Я перейшла вже смертницьку межу.<br>Спасибі, сонце, ти прийшло крізь ґрати.<br>Я лиш тобі всю правду розкажу.<br>Не помста це була, не божевілля.<br>Людина спроста ближнього не вб'є.<br>Я не труїла. Те прокляте зілля<br>Він випив сам. Воно було моє...<br>Я наварила м'яти, драголюбу.<br>Не пособило. Наварила ще.<br>Вже скоро день, що їм іти до шлюбу,<br>Мене ж пече всередині, пече!..<br>...Лежала тінь від столу і до печі.<br>Лампадка тріпотіла в божнику.<br>А він сидів, зіщуливши ті плечі<br>І звісивши ту голову тяжку.<br>«Як не хочеш, моє серце,<br>Дружиною бути,<br>То дай мені таке зілля,<br>Щоб тебе забути.<br>Буду пити через силу,<br>Краплі не упущу.<br>Тоді я тебе забуду,<br>Як очі заплющу...»<br>Торкнувся склянки білими вустами.<br>Повільно пив. І випив, і погас.<br>Ой сонце, сонце, промінь мій останній!<br>Оце і є вся правдонька про нас.
+
+
<br>Розшукайте в Інтернеті, енциклопедіях, довідковій літературі, підручниках із зарубіжної літератури матеріали про життя і творчість відомої давньогрецької поетеси Сапфо і виступіть із повідомленням у класі. Зробіть висновок, чому Марусю Чурай порівнюють із давньогрецькою поетесою.<br> [[Image:л5в.jpg]] [[Image:л5г.jpg]]
<sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|уроки]] української літератури, [[Українська література|програми]] по українській літературі, [[Українська література 8 клас|календарно тематичне планування]] по літературі</sub>
<sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|уроки]] української літератури, [[Українська література|програми]] по українській літературі, [[Українська література 8 клас|календарно тематичне планування]] по літературі</sub>
Версия 15:08, 7 сентября 2012
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 8 клас>>Українська література:Пісні Марусі Чурай: “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Ой не ходи, Грицю”. Легендарна поетеса з Полтавщини. Трагічна історія її життя. Пісні, що стали народними. Їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи
У розкішному саду народної української поезії важливе місце належить ліричним пісням. Імена авторів цих творів розгубила історія, але інколи з давнини століть виринають постаті піснетворців, серед яких найвідомішою є поетеса Маруся Чурай. її традиційно називають «дівчиною з легенди», бо реальність її існування поки що документально не підтверджено. Понад три століття лунають пісні Марусі Чурай на землі, даруючи людям невгасиму любов. Хто ж така ця дівчина, яку порівнюють з давньогрецькою поетесою Сапфо? Достовірні дані про українку з Полтави, яка складала чудові пісні, не збереглися, адже все знищила пожежа у цьому місті в 1658 році. А пам'ять про Марусю Чурай народ зберіг у своїх легендах і переказах. Відомо, що народилася вона приблизно 1625 року на берегах чарівної Ворскли в сім'ї урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Був він хороброю і чесною людиною, брав участь у козацьких походах проти польської шляхти. Рятуючи Богдана Хмельницького від смерті, Чурай загинув. Маруся жила удвох із матір'ю в Полтаві.Зростала вона незвичайною дівчиною: дуже мрійливою і чутливою, з дивовижною фантазією та чудовим голосом, схильною до роздумів і складання пісень. Коли Маруся виросла, її полюбив реєстровий козак Полтавського полку Іван Іскра, проте не відкривав їй своїх почуттів, знаючи, що вона закохана в молодого козака Грицька Бобренка.
Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу проти панської Польщі під проводом Богдана Хмельницького. Пішов на цю війну і Грицько Бобренко. Саме тоді, вважають дослідники, Маруся склала пісню «Засвіт встали козаченьки» (варіант «Засвистали козаченьки»).
<o:p></o:p>
Маруся дуже сумувала за коханим. Не маючи від нього жодної звістки, вона ходила на прощу до Києво-Печерської лаври, щоб у молитві знайти заспокоєння. Свій смуток вилила у пісні «Віють вітри, віють буйні», яку пізніше Іван Котляревський використав у п'єсі «Наталка Полтавка». Повернувшись із війни, Гриць за наказом матері одружився з багатою і хазяйновитою дочкою осавули. З народних переказів ми дізнаємось, що Маруся не могла пережити зраду парубка і кинулась із греблі у Ворсклу, та її врятував Іван Іскра. Після цього дівчина довго хворіла. Одужавши, пішла до подружки і несподівано зустріла там Гриця з молодою дружиною. Ревнощі, згадки про нездійснені дівочі мрії призвели до плану помсти, який Маруся виклала у пісні „Ой не ходи, Грицю”, а згодом втілила його в життя, отруївши зрадника. За вбивство козака Марусю посадили до острогу. За рішенням суду дівчину мали стратити, проте Іван Іскра знову врятував її, привізши гетьманський наказ про помилування злочинниці в пам'ять заслуг і героїчної смерті батька дівчини та заради її чудових пісень. Поетеса після цього довго не прожила, померла в каятті. Маруся Чурай, як тепер досліджено фольклористами, склала дуже багато пісень, більшість з яких вважають народними, її образ знайшов відображення у творах Левка Боровиковського, Степана Руданського, Ольги Кобилянської, Володимира Самійленка, Михайла Старицького, Ліни Костенко та інших письменників. Літературно-мистецькі паралелі Намалюйте словесний портрет Марусі Чурай, скориставшись портретом пісне-складальниці на с. 20 і зіставивши його з образом українки на картині В. Маковського «Українська дівчина».
Володимир Маковський (1846— 1920) — відомий російський живописець-передвижник (передовий художник-реаліст з демократичними поглядами, учасник пересувних виставок). Неодноразово відвідував Україну і створив кілька чудових картин на українську тематику: «Дівич-вечір», «Ярмарок на Україні», «Українська дівчина», «Українець» та інші. Засвіт встали козаченьки.
Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися Та за свого миленького Богу помолися. Стоїть місяць над горою, Та сонця немає, Мати сина в доріженьку Слізно проводжає. — Прощай, милий мій синочку, Та не забувайся, Через чотири неділеньки Додому вертайся! — Ой рад би я, матусенько, Скоріше вернуться, Та щось кінь мій вороненький В воротях спіткнувся. Ой Бог знає, коли вернусь, У яку годину. Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Прийми ж її, матусенько, Бо все в Божій волі, Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу у полі! — Яка ж би то, мій синочку, Година настала, Щоб чужая дитиночка За рідную стала? Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі...
Віють вітри, віють буйні. Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться; О, як болить моє серце, а сльози не ллються. Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу. Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде. Єсть же люди, що і моїй завидують долі; Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі? Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці? Тяжко жити без милого і в своїй сторонці. Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.
<o:p></o:p>
Ой не ходи, Грицю... Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці. Котра дівчина чари добре знала, Вона ж того Гриця та й причарувала. Інша дівчина чорнобривая, Та чарівниченька справедливая У неділю рано зіллячко копала, А у понеділок переполоскала, Як прийшов вівторок — зілля ізварила, У середу рано Гриця отруїла. Надвечір в четвер Гриценько помер, А прийшла п'ятниця — поховали Гриця. У суботу рано мати дочку била: — Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла? — Ой мати, мати, жаль ваги не має: Нехай же Грицьо двох не кохає! Нехай він не буде ні тій, ні мені, Нехай дістанеться сирій землі. Оце тобі, Грицю, я так ізробила, Що через тебе мене мати била! Оце тобі, Грицю, за теє заплата — З чотирьох дощок темная хата...
1. Які автобіографічні факти відбились у піснях Марусі Чурай? Обґрунтуйте свою думку. 2. Яку роль у пісні «Засвіт встали козаченьки» відіграє діалог? 3. З'ясуйте, які народнопоетичні засоби використано у пісні «Засвіт встали козаченьки». Наведіть приклади з тексту. 4. Яким настроєм пройнято пісню «Віють вітри, віють буйні»? Свою відповідь обґрунтуйте. 5. Як у пісні «Ой не ходи, Грицю...» пояснюється причина смерті парубка? 6. Вивчіть напам'ять пісню «Засвіт встали козаченьки».
Для тих, хто хоче більше знати. Визначна сучасна поетеса Ліна Костенко в історичному романі у віршах «Маруся Чурай» висунула свою версію розгортання подій. Подаємо уривок із цього твору, де Маруся Чурай сповідається перед сонцем.
Лягла на мур вечірня позолота. Прощальний промінь блиснув на стіні. І сонце, сонце — як жива істота, єдина, що всміхається мені! Я завтра, сонце, буду умирати. Я перейшла вже смертницьку межу. Спасибі, сонце, ти прийшло крізь ґрати. Я лиш тобі всю правду розкажу. Не помста це була, не божевілля. Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля Він випив сам. Воно було моє... Я наварила м'яти, драголюбу. Не пособило. Наварила ще. Вже скоро день, що їм іти до шлюбу, Мене ж пече всередині, пече!.. ...Лежала тінь від столу і до печі. Лампадка тріпотіла в божнику. А він сидів, зіщуливши ті плечі І звісивши ту голову тяжку. «Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Торкнувся склянки білими вустами. Повільно пив. І випив, і погас. Ой сонце, сонце, промінь мій останній! Оце і є вся правдонька про нас.
Розшукайте в Інтернеті, енциклопедіях, довідковій літературі, підручниках із зарубіжної літератури матеріали про життя і творчість відомої давньогрецької поетеси Сапфо і виступіть із повідомленням у класі. Зробіть висновок, чому Марусю Чурай порівнюють із давньогрецькою поетесою.
Зміст урокуконспект уроку і опорний каркас презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
іншеТільки для вчителівідеальні уроки календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
