User16 (Обсуждение | вклад)
(Создана новая страница размером <metakeywords>Гіпермаркет Знань - перший в світі!, Гіпермаркет Знань, Українська л...) Следующая правка → Версия 14:00, 26 апреля 2010
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 10 клас>>УПЧ Оповідання В.Винниченка
Український поет і критик Микола Вороний влучно визначив тему твору свого сучасника: «Самогубство — останній агітаційний спосіб во ім'я торжества ідеї». Тому Самоцвіт чинить над «бунтівниками» свій суд: б'є людей «в морду». Такий «суд скорий, правий і справедливий» він демонструє гостеві, розбиваючи обличчя зовсім невинної людини. Ця ситуація змальовується дещо в гумористичному освітленні: начальник переплутав двох братів Крутоноженків — Никифора і Никонора. Оповідання має й другий план, адже показує наростання селянської невдоволеності беззаконням, визрівання рішучості людей у відстоюванні своєї гідності. Правда, царського держиморду не так легко злякати, коли жертва такого «суду» називає його вчинок розбоєм. Від цих слів Самоцвіт сатаніє і пояснює панкові, що через таких, як щойно невинно побитий Никифор, він ще й «удар» може дістати. Яскравість зображеного досягається й через майстерне використання прийомів іронічного письма, зокрема щедре застосування мовного «суржика»,«макаронічної» мови в окресленні персонажів і змалюванні неординарних життєвих ситуацій. Оповідання «Малорос-європеєць» (1907) блискуче викриває українського панка Коростенка, який перед репетитором свого сина хизується запровадженими в своєму господарстві технічними новаціями. Він гадає, що двері в будинку, які автоматично одчиняються й зачиняються, кухонна машина, яка перемішує тісто, вивели його в ряд «європейців». Панок весь час торочить про осягнення ним європейської культури, про подолання «азіатчини» в господарюванні. Це один з тих ліберальних балакунів, яких висміювали і Панас Мирний та Михайло Коцюбинський, Леся Українка та Володимир Самійленко. Коростенко із запалом доводить, що селяни бідують не від безземелля, а від відсутності знань. Розмовляє поміщик якоюсь «кумедною» мовою, щоб показати свій «малоросійський» патріотизм. Як «поміщик новітньої формації», Коростенко довго і нудно просторікує про те, що наука принесе людям щастя, що аграрне питання можна розв'язати тільки через застосування машин. Та словесна полова не може приховати його гнобительського нутра: панкові не подобається, що Дума «розгарячає дуже інстинкти селян». Автор досягає справжнього ефекту у викритті «малороса-європейця», коли показує, як Коростенко, сприйнявши весільний похід за селянський бунт, розстрілює з кулемета невинних людей. Саркастично закінчується оповідання: «Слово мало-роса-європейци» «машинним робом» (тобто кулеметною чергою) було сказано «старій нашій неньці Україні». Відомо, що аналогічний сюжет використав Михайло Коцюбинський в пізніше написаній новелі «Коні не винні».
Гостра соціальна проблематика порушується в оповіданні «Кумедія з Костем». Йдеться тут про пастушка з економії, показаного в екстремальній ситуації. З окремих реалістичних деталей постає гірка доля сироти. Над хлопчиком всіляко знущаються у дворі, його б'ють ланові, куховарки, скотарі, але Кость намагався завжди приховувати біль, образи, прагнув ніколи не показувати свої сльози перед кривдниками. Хлопця прозивали «кам'яним виродком», особливо допікали, коли дражнили байстрюком: тоді Кость зривався з місця й тікав подалі від глумителів. Та хвороба знесилила дитину, напівпритомний він упав у борозну. На хворого хлопця налетів панський посіпака і люто катує, бо худоба з луків зайшла на поле пшениці. Власне, останні дні й висвітлюють сумну долю Костя. Коли його, напівпритомного в гарячці, відвідав пан (а челядь не раз глузувала з Костя, називаючи поміщика його батьком), хлопчик підбирає як талісман кинутий паном недопалок цигарки і тримає в кулаці як «безцінний скарб, загублений і знову знайдений», бо то було «татове». Ця промовиста реалістична деталь несе виняткове смислове навантаження: за її допомогою молодий новеліст зумів глибоко розкрити трагедію дитячої душі. Знедолений хлопчик стільки витерпів, та за життя ніколи й нікому не звірив своєї таємниці, в яку сам повірив. На четвертий день хвороби Костя не стало, «з тим недокурком його й поховали». Свого часу хрестоматійним було оповідання «Федько-халамидник ». Тут перед нами постає хлопець з трудової сім'ї, є в нього батько й мати, але живе сім'я в безпросвітних злиднях, навіть не маючи власної халупи. Хлопець ніколи не зазнавав теплої ласки, з дитинства відчував соціальну несправедливість. Федька виховувала вулиця, там він утверджував себе, звідси і його розбишакуватість, прагнення бути першим серед ровесників. Усі прозивали Федька халамидником, бо пустощі оберталися шкодою: то шибку з рогатки камінцем вибив, то перекинув діжку З водою, то набив синяка приятелеві. Звичайно, за провини хлопця чекала ввечері батькова прочуханка. Найдужче хлопцеві діставалося за випещеного синка хазяїна того будинку, де знайшла пристановище й їхня родина. Письменник знову моделює ситуації за принципом контрасту. Толю спокушало вільне життя Федька, він тягнувся до компанії з простими дітьми і, звичайно, повертався з прогулянок не таким чистеньким, як виходив з квартири. Саме через паничика, якого Федькові довелося рятувати з крижини під час весняного скресання річки, й приключилася остання пригода халамидника. Застудившись у крижаній воді, Федько через кілька днів «згорів» від хвороби. Важливо, що навіть у такому творі письменник порушував важливі морально-етичні проблеми. Федько не тільки врятував Толю, а й взяв на себе його вину. Паничик же виявився ще й боягузом та підлим брехуном. Обидва оповідання позначені глибоким психологізмом у дослідженні дитячих характерів. Винниченка справедливо називали майстром контрастів (може, й тому, що є в нього оповідання «Контрасти»), і така характеристика виправдана: з його творів постійно постають контрастні ситуації і колізії, .соціальні, психологічні протиставлення. Так, пісня «Віють вітри, віють буйні», яку співає дівчин-ка-сирота, заспокоюючи меншенького хазяйчиного хлопчика, підкреслює невеселу долю малолітньої няньки-наймички. Пісня дівчини-служниці Хведоськи «Та немає гірш нікому, як тій сиротині» передає співчуття наймички гімназистові Льоні за страждання, які той витерпів від дядька, що бездушно бив хлопця за порушення шкільної дисципліни. Художня довершеність втілення тем в жанрово-композиційну, образну, мовно-стильову форми забезпечила творам письменника пізнавальне й естетичне значення.
Книги та підручники згідно календарного плануванння з української літератури літератури 10 класу скачати, допомога школяру онлайн Зміст уроку конспект уроку і опорний каркас презентація уроку акселеративні методи та інтерактивні технології закриті вправи (тільки для використання вчителями) оцінювання Практика задачі та вправи,самоперевірка практикуми, лабораторні, кейси рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський домашнє завдання Ілюстрації ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа реферати фішки для допитливих шпаргалки гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати Доповнення зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) підручники основні і допоміжні тематичні свята, девізи статті національні особливості словник термінів інше Тільки для вчителів ідеальні уроки календарний план на рік методичні рекомендації програми обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум. |
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: