Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 11 клас>> Українська література: "Вона прийшла", "Є в коханні і будні, і свята ...", "Ти знаєш, що ти — людина?". Місце і значення творчості В. Симоненка в українській літературі

ІНТИМНА ЛІРИКА
Естетична концепція В. Симоненка перейнялася потужними етичними струменями. Як моральний максималіст, він трактував людські чесноти за найвищою мірою гуманістичних цінностей.
Кожна особистість—неповторна, покликана реалізувати свої духотворчі можливості. В Іншому разі її життя змарнується, не здійсниться у своїй суті. Про це мовиться у багатьох поезіях В. Симоненка («Світ який! Мереживо казкове..,», «Ти знаєш, що ти людина...», «Я» та ін.), знахо-дячи переконливе трактування у ліриці суто інтимних мотивів, передовсім коли мовиться про любов. Для поета це не просто почуття, що облагороджує душу, а основа повнокровного, змістовного життя. Тому поривання до романтичного ідеалу, втаємничений в його осяйні сфери завжди
першорядні у поезії В. Симоненка: «Вона прийшла...», «Є в коханні і будні, і свята...» тощо.
Любов «непрохана й неждана» так заполонює ліричного героя, що він мимоволі приходить до висновку: «Я без тебе жить не можу!». Він сприймає її святість, виявляє лицарське ставлення до неї, не дозволяє, аби на ній з'явилася бодай тінь бруду. Але ніколи не впадає у стан молитовного заціпеніння, яке відбирає волю, ніколи не тлумачить це почуття як вимогу любові тільки до себе. Ліричний герой сприймає її як досконале єднання душ, повне взаєморозуміння та взаємозбагачення між ними. Від його образу образ коханої—невід'ємний: вони складають єдине ціле духовного світу, вказують на причетність закоханих до божественної дійсності. Коли порушується така сподівана гармонія, тоді життя втрачає свій сенс, як про це йдеться у вірші «Ну скажи —хіба це фантастично...».
Взаємини закоханих тут висвітлюються як конкретна неповторна подія, що набуває глибокого узагальнення: вічність реалізується через змістовну, духовно збагачену мить, якою виповнюється життя певних людей. Така можливість дається один раз на всі всесвітні часопростори і часто не збувається, коли розминаються шляхи між спорідне-ними серцями, які не спромоглися   впізнати   одне   одного.
Ліричний герой усвідомлює: «Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть горді Ти». Однак у цьому здавен і довіку повторюваному сюжеті завжди розігруватиметься трагедія, якщо його силові поля не перетнуть конкретну людську долю, якщо «Під суворим небом, небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг».
Поет ніби дивується іронії втрачених можливостей. Він, обстоюючи думку неповторності кожного людського життя, якому відведено мить для самоздійснення Із спорідненим життям іншої людини («Ми не вічні, ми з тобою просто — ти і я»), попри очевидну вікову обмеженість кожного з них, не годен змиритися з фатальною «помилкою» непорозуміння.
Любов потребує винятково уважного, шляхетного ставлення до себе. Водночас вона вимагає боротьби за право бути під її благословенням, особливої напруги людських сил, на хвилі їхнього одухотворення.
Переживання внутрішньої драми ліричного героя, гіркотне спостереження над його, на жаль, нездійсненими спробами відбутися в любові зумовили відповідну текстову форму вірша. Імпульсивні фрази, що передають хвилювання закоханого, «розламують» строфу, бо головне для автора—не катрен з відповідним розміром (шестистопний хорей), а схоплення стихій внутрішніх переживань, що не завжди «встигають» оформитись у виважені синтаксичні (натомість—ряснота неповних речень, вигуків, риторичних питань)  та  віршовані  форми.   Мовно-стилістичні   засоби також відображають неповторну для кожної людини зосібна специфіку любові, що має ненормативну природу, дарма що існує відтоді, як з'явилося людство. її досвід не підлягає уніфікації. Вона завжди виникає перед закоханими як їхня особиста проблема, як шлях до незнищенних цінностей духу. Цей шлях виповнений драматизмом, неминучим для кожного, хто зважився пізнати достеменну любов. Сила поезії полягає в тому, що вона спроможна виразити найскладніші  переживання  багатьох  людей  так,   що  читач сприймає висловлену у вірші думку як власну, як свою. В. Симоненко спромігся узагальнити досвід закоханих, не позбавляючи мотиву любові неповторної тональності, розкриваючи в ньому безмежно свіжі грані невичерпної краси.

Р.В.Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф.Погребенник, В.Є.Панченко. Українська література 11 клас
'Вислано читачами з інтернет-сайту'

_{Планування з української літератури 11 класу, підручники та книги онлайн, курси та завдання з української літератури для 11 класу}

 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.