KNOWLEDGE HYPERMARKET


Є. Дудар. «Лісова казка», «Червона Шапочка». Прихований зміст творів

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 8 клас>>Українська література: Є. Дудар. «Лісова казка», «Червона Шапочка». Прихований зміст творів

Лісова казка. Лісова казка(65).jpg
(Для дорослих)
Одного сонячного ранку в лісовому господарстві отримали чергову колоду. Колода була незвичайна. На корі висічено якісь знаки. Збоку на шнурочку теліпалася сургучева печатка.
Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів:
—    О, нарешті надійшла вказівка з тресту ( Т р е с т — об'єднання кількох підприємств однієї галузі.). Сіли. Читають.
«Негайно вишліть сто колод у трест і тисячу колод у главк. Нема на чому писати».
Ведмідь скликав загальні збори. Намітили рубежі. Взяли зобов'язання. Врізали. Відправили.
Незабаром лісова пошта доставила в контору лісгоспу десять колод.
—    Розгорнута інструкція,— зауважив Ведмідь.— Як інвентаризувати ліс.
Провели інвентаризацію. Послали в трест звіт із п'ятдесяти колод. Другий примірник в об'єднання. Третій у міністерство.
З міністерства не забарилися вислати брошуру зі ста п'ятдесяти колод. Як оберігати ліс від паразитів.
З главку прислали буклет із п'ятдесяти колод. Розтлумачували, як правильно розуміти брошуру з міністерства.
З тресту додали тридцять колод інструкції, як розшифрувати буклет із главку.
У лісгоспі не забарилися. Відразу ж склали на двохстах колодах звіт про те, як вони зрозуміли вказівки зверху й що думають чинити. Заодно відправили п'ять тисяч колод у трест, десять тисяч — у главк і двадцять тисяч — у міністерство. Як і вимагалось.
Незабаром у лісгосп прийшла брошура. На триста колод. У супроводі двохсотколодної пояснювальної записки з об'єднання і стоколодної інструкції з тресту.
У цих керівних матеріалах йшлося про те, як берегти ліс від буреломів.
З лісгоспу негайно ж повідомили всі три керівні установи, що вказівки отримали. Розробили й вислали звіт на п'ятдесяти колодах, яких заходів вжито для безпеки лісу.
У новій депеші (Депеша — термінове офіційне повідомлення.), що надійшла зверху, хвалили лісове господарство за вчасне вжиття заходів по охороні лісу. І надіслали інструкцію з п'ятисот колод, як берегти ліс від пожежі.
Працівники лісгоспу, як і годиться, матеріал опрацювали. І доповіли в звіті на тисячі колод, що лісові не загрожують найстрашніші пожежі...
Якось у кабінеті Ведмедя пролунав телефонний дзвінок. Керуючий трестом почав дорікати за те, що річний звіт лісгосп надіслав на трухлявій палиці з ліщини.
А наступного дня лісова пошта доставила Ведмедеві наказ по тресту, написаний на виламаній із стільця ніжці. У ньому повідомлялося, що лісове господарство ліквідується.
— Нічого,— заспокоював Ведмідь своїх підлеглих.— Мобілізуємось, розкорчуємо пеньки та й візьмемося за землеробство.


1.    Визначте тему та ідею байки. Яке суспільне явище у ній викривається?
2.    Чим ця байка подібна до казки? З якою метою автор вводить у твір казкові мотиви?
3.    Як ви думаєте, чому так радісно заревів Ведмідь, коли одержав депешу з тресту?
4.    Чому було ліквідоване лісове господарство? Чи збентежені були його працівники, чому?
5.    Чи актуальна для нашого часу проблема, порушена у творі?


Червона шапочка Шапочка(65).jpg
(Стара казка на новий лад)

В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка — подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою.
Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
—    Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона вже. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
—    Тільки спіши,— каже мати,— поки сонечко високо. Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
Ах, зта красная рябина Среди осенней желтизньї." Я на тебя смотрю, любимьій, Теперь уже со стороньї...
Як тут з кущів виходить Вовк. Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
—    А-а-а! — гаркнув.— Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.
—    Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
—    Поїхали!
—    Куди? — перелякався Вовк.
—    Куди-небудь! — пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати, зайшла у світлицю:
—    Чао предкам!
—    Дитино рідна! — сплеснула в долоні бабуся.— А ти де в таку рань тут узялася?
—    Ша! — приклала пальця до вуст Червона Шапочка.— Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
—    Господь з тобою, дитино! А хіба ти не з дому?..
—    Дай щось пошамати! — сказала Червона Шапочка, вика-блучуючись перед дзеркалом.
—    Нема, дитино,— каже бабуся.— Бо я хворіла.
—    Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз. Бабуся витріщилася на внучку.
—    Гроші давай! — хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала. Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
—    На. Нема більше.
—    Тоді я тебе з'їм! — налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:
—    Не маю, внученько! їй-богу, більше не маю!.. Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає:
—    Хто тут бабусю ображає? Червона Шапочка криво осміхнулася:
—    А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний. Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабу-шенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білочубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...
 
1.    Знайдіть у казці Євгена Дударя опис Червоної Шапочки. Чим він відрізняється від опису дівчинки у казці Шарля Перро?
2.    Як сучасна казка про Червону Шапочку видозмінена відповідно до нових часів?
3.    Схарактеризуйте образи Вовка і мисливця.
4.    Виділіть у мові Червоної Шапочки жаргонізми. Для чого їх вживає автор?
5.    Кому зі своїх персонажів Євген Дудар співчуває? З чого це видно?
6.    Які суспільні явища викриває автор твору? Чим ця «стара казка на новий лад» є повчальною?
7.    Який твір Євгена Дударя вам найбільше сподобався і чим саме?
Підготуйтесь до його виразного читання.
8.    Намалюйте ілюстрацію до будь-якого твору Євгена Дударя і доберіть рядки, якими її можна підписати.

Для тих, хто хоче більше знати Знати!(26).jpg
Прочитайте і самостійно проаналізуйте гумореску «Еліксир молодості»: визначте тему, ідею та художні особливості твору. Пригадайте визначення гуморески, назвіть її прикметні ознаки.
 
Еліксир молодості
Приходжу до своїх ровесників. Сімдесятилітніх хлопців і дівчат. А вони заздрісно:
—    Щось ти, Ільку, все молодієш. Он Варвара з тобою до школи ходила, а поглянь на неї. Зігнулася в дві погибелі. Ти ж — ніби огірочок свіженький.
—    Еліксир молодості,— кажу.— У мене є онук. Чотири роки. Як ртуть. Всі на роботу йдуть, мене з ним вдома лишають. Для прикладу хоча б учорашній день. Тільки схопився з ліжечка, вже кричить:
—    Діду! Ставай на руки і на ноги! Будеш кінь...
Я навкарачки. Він дав мені в зуби ремінець від штанів, виліз мені на спину, шльопнув кописткою по тому місцю, де має бути хвіст:
—    Вйо-о-о, коню! Брикай! Брикай! Підкидай ногами! Фицай, іржи! Добрикався я до того, що на підлозі простягнувся. А він:
—    Діду, ти вже здох?
—    Здох,— кажу.
—    Тоді давай будемо лупити з тебе шкіру...
Скинув з мене сорочку. Почав відтягувати шкіру. Такий масаж зробив, що досі вся спина горить. Добре, що я ницьма лежав. Набридло йому це заняття. Каже:
—    Давай у перукарню гратися.
Посадив мене на свій дитячий стільчик. Окутав рушником навколо шиї. Почав за бороду і за вуса смикати. Стриже, значить. У мене з очей вже сльози течуть, а він:
—    Не плач. Ти ж мужчина. Герой...
Не встиг я витерти заплакані очі, він бовсьнув мені на голову чашку холодної води:
—    Освіжимо трохи...
Поки я рушником витирав голову, він встиг притягти і включити пилосос.
—    Завивку будемо робити...
Тоді надів мені на голову каструлю:
—    Висушити треба...
Але раптом йому стрільнула інша думка:
—    Діду, давай будемо робити весілля. Ти — барабан... І затарабанив ложками по каструлі на моїй голові.
—    Грай! Грай! — кричить.— Отак губами грай: «Ту-ру-ру-ру! Ту-ру-ру-ру!» Ніби труба...
Сиджу. Турурукаю. Він тарабанить ложками по каструлі. І наспівує:
Тиша навкруги, Сплять гаї й луги...
—    Яка там, дитино, тиша,— говорю.— Вліз би ти під оцю каструлю...
—    Діду, не говори! Грай!.. Після цього вигукнув:
—    Діду! Цирк! Давай будемо робити цирк. Ставай на руки, підніми догори ноги і ходи...
Видно, йому не дуже сподобався мій номер. Бо як я тільки гепнувся на підлогу, переробив мене на місяцехід. Прив'язав мені до ноги шнур від пилососа, клацає вмикачем і командує:
—    Старт! Лізь на софу і джуми, як машина. Отак: джу-у-у... Я джумлю. Рачки лізу на софу, тоді на стіл.
—    На шафу! Діду, лізь на шафу! І джуми голосніше!
На шафу я зопалу видряпався. Але джуміти перестав. Бо бачу, що злізти мені буде набагато важче.
—    Що ти бачиш, діду? — питає онук знизу.
—    Кратери. Давай,— кажу,— стели біля шафи ковдру, перину. Тоді подушки. Спробуємо зробити м'яку посадку.
На щастя, прийшла на обід невістка. Від здивування рот розкрила:
—    А ви чого на шафу залізли?
—    Я не на шафі,— кажу.— Я на Місяці. У космос мене запускав. Підтягуй стола. Будемо якось приземлятися...
Отаке-о. А ви заздрите, що я моложавий. Варварою дорікаєте. Та якби Варварі таке ось випробування, вона ще на танці бігала б...

Василь Цимбалюк, Українська література , 8 клас.
Надіслано читачами з інтернет-сайту

Збірка конспектів уроків по всім класам, реферати з української літератури 8 класу, книги та підручники згідно календарного плануванння із літератури 8 класу

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.