Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 10 клас>> Українська література:Ідейна спрямованість твору, алегоричність його назви. Засоби художньої типізації та індивідуалізації. Місце роману в історії прози

                                                   «'БІДА, КАЖУТЬ, НЕ САМА ХОДИТЬ, А З ДІТКАМИ»

Сюжетна лінія роману, пов'язана з історією роду панів Польських, з характеристикою їхньої ролі у суспільному житті, порушувала чимало злободенних соціальних питань, зокрема тих, що безпосередньо стосувалися закріпачення селян після ліквідації царизмом Гетьманщини, посилення їхнього визиску, а також проведення селянської реформи.

Друга частина твору звернена у минуле, віддалене від основної дії на ціле сторіччя. Змальовуючи становище українців в останній чверті XVIII ст., автори правдиво передають тривогу селян від зловісних чуток про кайдани неволі, які знову кувалися царизмом для козацького народу, котрий за переяславськими домовленостями 1654 р. мав бути вільним навіки.

Гострим виявом соціального пригнічення для піщан було віддання їх до рук пана Польського, одного з лютих ворогів нашогЬ народу. Це прізвище гнобителя обране авторами не випадково. Пан Польський зовсім недавно належав до тієї «голопузої шляхти», яка за часів Речі Посполитої кишіла по дворах магнатів, годувалася з їхнього столу і за це підтримувала своїх хлібодавців на сеймах і сеймиках. При поділах панської держави між Росією, Австрією і Пруссією дрібні шляхтичі стали не потрібні магнатам. Призвичаєні до гулянок, ледарства, сваволі,  ці  трутні  кинулися  шукати  іншого  дармового хліба. Так і пан Польський прибув до Петербурга, «заліз у якийсь полк», терся в приймальнях царських сановників,, поки таки «дотерся до генерала.„. і до Пісок!»

Вперше прибувши до українського села, «подарованого» царицею, й відчувши опір вільних людей, новоспече-ний володар Пісок зрозумів, що громада добровільно не вставить шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб самі простягали шию і слухняно виконували волю господаря.

На другий день генерал Польський привів з повітового центру роту москалів, котрі прикладами гвинтівок швидко роти заціпили» піщанам. Особливо дісталося тим, які «закричали, заґвалтували, що вони ляшкові довіку не покоряться, що від ляхів діди та батьки їх тікали сюди на слободи, а тепер ляхів сюди надсилають панувати».

Зломивши опір селян військовою силою, переписавши «своє добро», пан Польський, щоб не втратити людей, бо багато хто кинувся тікати з насиджених місць і шукати волі, тихо-мирно пообіцяв селянам, що буде брати з них тільки невеликий чинш, тобто плату за користування землею, а все інше залишиться без змін. Обіцянка генерала трохи втихомирила людей, тим більше, що й сам він покинув село на кілька років.

Панська облудність була формоїо призвичаювання селян до неволі. «Біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками»: вперше вона затесалась у Піски у вигляді царського генерала, а невдовзі з'явилася разом з удовою-генеральшею та її синками. Тепер до селян дійшло, що пропали навіки. «Встала перед їхніми очима їх будуша доля — сумна, заплакана, без волі, без радості,., з батогом у руках!»

Новоявлені «господарі» відібраної землі стали люто знущатися з наших людей. Ось картина зустрічі генеральші, влаштованої запопадливим прикажчиком Потаповичем, коли селян вишикували у кілька шеренг — окремо чоловіків, жінок, парубків, дівчат, навіть малих дітей. Московські зайди муштрували «хохліков», як треба «гаспажу» зустрічати. Та генеральша навіть «не глянула на кумедію», а її синочки встигли скубнути селянських дітей. А незабаром кріпосниця виявила свій норов: звеліла повісити на шию Мокрині мертве кошеня і щоб літня селянка макала на виду всього села панські кухні. За її розпорядженням люто шмагають різками дівчину Уляну.

Місткі реалістичні деталі передають дух феодальної сваволі. «Тілиста рука товстопузого Потаповича» не одному кріпакові «виправила щелепи», не в одного «вилущила зуби». Та ще гірше стало, коли прикажчиком став «свій» Карпо Дровиченко — «іржа, не чоловік»: якщо вже на кого уїсться, то «точить-точить, поки таки наскрізь не проточить». Саме ж «землячок» підбив кріпосника запровадити шостий день панщини на тиждень, відібрати в селян рештки землі.

Василь Семенович, нащадок генеральші, мав клопіт з дочками. їх мав аж шість, а видати заміж було не так просто, бо в Гетьманському повіті не вистачало «благородних» женихів, та й дівчата вродою не відзначалися: «З чорними очима, з довгими, як кендюхи, носами, з циганським кучерявим волоссям, а чорні ж то, чорні, як у сажу вимазані!» Довелося володареві Пісок прилаштовувати дочок за будь-кого, аби «з дворянського кодла».

Так розкоренився рід Польських у повіті, так і заверховодили пани Польські в цілій околиці, як у себе на царстві. «Василь Семенович — царьок; його родичі — царські слуги; а цілий повіт з панами й мужиками — піддані». Хто б з дворян чи чиновників не приїжджав у Гетьманське, мусив поклонитися «царькові».

Глибина художнього дослідження дійсності, художнє новаторство авторів виявилися і в правдивому показі кріпосницької суті реформи. Вчорашні володарі кріпацьких душ тепер обійняли всі керівні посади в адміністративних установах. Пан Польський очолив повітову земську управу, а всі його родичі стали її членами. Серед гнобителів, вигодуваних «чужою працею», взутих і одягнених «чужими руками» — поміщик Кряжов, «потомок того самого гетьманського полковника Кряжа, що уславився ні боями, ні походами, а тільки тим, що, як прикріпляли до землі підсусідків, він прикріпив нетрохи своїх далеких родичів».

У земство пробрався й попович Шавкун, котрий гарно засвоїв науку підлабузництва й лакейського догоджання.

Зрозуміло, що зловживання вчорашніх кріпосників та їхніх прислужників, які засіли в земстві, прикриваються зверху. В романі сатирично показується, як губернський чиновник «розслідував» скаргу Чіпки. За кілька годин посланця губернатора було вміло «оброблено», і де й подівся недавній переляк земців. За обіднім столом, як давні приятелі, сиділи чиновник з Польським і Кряжовим, підносилися тости за єднання інтересів «адміністрації» з «привилегированным сословием». Земці були в захопленні від красномовства губернаторового посланця, котрий закликав «зорко следить» за «революционными злементами»
і захищати «государственнмй строй» од «напора безумньїх социалистических идей».
Такі картини переконливо свідчать про викривальний пафос роману.

                                                            «НЕ ПІДМАЖЕШ — НЕ ПОЇДЕШ»

У творі нищівно осуджується бюрократичне чиновництво, викривається його паразитизм, вся система продажності й хабарництва, сваволі й лицемірства.
Типовим породженням гнобительського ладу виведений секретар «мирового суду» Чижик. Уже зовнішність чиновника викликає відразу: це «сухий, перегнутий утроє панок», з довгим носом, запалим ротом і вигнутою шиєю. Таке ж і його внутрішнє єство. При першій зустрічі з Чіпкою він, ознайомившись з проханням селянина, спочатку категорично кинув: «Нічого не буде!» Та це тільки один з хитро продуманих і вже гарно перевірених прийомів обдирання прохача, бо зразу ж чиновник наказав Чіпці зачекати. Друга розмова викриває сутяжництво Чижика: без будь-яких церемоній, змірявши селянина «мишачим поглядом», він безсоромно вимагає хабара.

Чижик не забув обуреного, гострого погляду непокірного селянина, який назвав його «сутяжищем». Згодом саме цей миршавий чиновник пригадає «образу» і зіграє наймерзеннішу роль у вигнанні Чіпки з земства.

Цікава чиновницька кар'єра Шавкуна. П'яничка, не-довчений студент, він завдяки підлабузництву був помічений паном Польським і з благословлення «царька» зайняв стіл у канцелярії. Тепер для ощасливленого панською» ласкою Шавку на не існувало нічого, крім паперів. «Став він виводити стрічку по стрічці, списуючи копії; став одбирати спершу по десять гривень, далі по двадцять, а через рік дійшов до трьох рублів. Зробився паничем — хоч куди!» Поступово піднімається все вище по службі, став «не останньою спицею в колесі». Тепер уже не він скидає шапку перед панами, а йому стали кланятися. Скупий безмірно, Шавкун одружився з такою ж скрягою, і тепер разом складали гроші. Так цей «пронира» став тримати «цілий повіт у своїх руках, заправляючи ним по своїй хіті».

Певна річ, автори, змальовуючи триб життя цього соціального прошарку, йшли насамперед від власних спостережень. Однак не можна відкидати й впливу традицій у зображенні чиновництва: про цих п'явок у нашому письменстві гостре слово сказали Григорій Сковорода й Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко й Тарас Шевченко, автори роману були обізнані з художнім досвідом Миколи Гоголя, Михайла Салтикова-Щедріна.

                              «ЯК БИ НАМ НАШУ КРАСНУ МОВУ ТАК ВИСОКО ПІДНЯТИ, ЯК ПІДНЯВ її ШЕВЧЕНКО У ПІСНІ»

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» засвідчив дальший розвиток і збагачення української літературної мови. Під пером Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького мова нашого письменства безупинно збагачувалася, шліфувалася, вдосконалювалася.
Як відомо, українська національна мова вийшла з живлющих народних джерел. Як літературна вона в новий час сформувалася внаслідок органічного поєднання живого мовлення і мови усної поезії. Мова роману братів Рудчен-ків відповідає усному мовленню наддніпрянського, зокрема полтавського, селянства. Живі джерела народної мови визначають багатство і самобутність стилю твору. Розмаїте народне слово звучить не тільки в монологах, діалогах, полілогах, воно є основою й авторської мови.

Досить у цьому зв'язку глянути на майстерність використання стійких фразеологічних словосполучень, котрі органічно ввійшли у мову роману: «Гляди лиш, щоб очкур не урвався», «Доїхала-таки її дівка Уляна!», «Життя — що погода... Оце тихо й мирно, любо та мило... гульк! — не вспів озирнутись, як повернуло на негоду...», «Яке життя, таке й товариство», «Довго ждали, та добро придбали» тощо.

Автори роману, як і їхні попередники, орієнтувалися на багату лексично, майстерно оброблену впродовж сторіч мову народної творчості. Для стилю твору характерна насиченість прислів'ями, приказками, примовками, ідіоматичними зворотами. Завдяки їм досягається реалістична виразність змальованих картин, забезпечується народний погляд на зображуване, зрештою, передається сам національний дух, національна ментальність українців. Мова роману виражає характер, специфічність мислення, світобачення нашого селянства: «Життя — що стерняста нива, не пройдеш, ноги не вколовши», «Кому воля, а кому неволя», «Риба без води, а чоловік без землі гине».

Духом народної мудрості пройнято весь твір. Ось для прикладу початок роману: «Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося,  зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні...» Кожне слово, кожний мікрообраз тут відповідає духові народної мови, яка виражає сутність мислення хлібороба.

Вражає багатством синоніміка мови твору. Слова, що звучать неоднаково, але близькі значенням, збагачують виразність зображуваного, посилюють емоційність розповіді. Як і в усному повсякденному мовленні, синоніми в романі здебільшого вживаються для передачі дії, характеристики, оцінки стану. Жайворонкова пісня «тремтить, переливається, застигає в повітрі»; голос дівчини «розходився на всі боки», «розлягався в високім просторі», «слався по землі», «замирав оддалеки на полях», «вливався в душу якимсь несвідомим щастям». Таких прикладів розмаїття нашого слова, його різноманітних художніх функцій у моделюванні сторін дійсності можна навести безліч.

Значний крок уперед порівняно зі своїми попередниками роблять романісти і в збагаченні художнього синтаксису літературної мови, особливо в удосконаленні діалогічних конструкцій. Діалоги у творі будуються за зразком усного мовлення, вони емоційно наснажені, експресивні, часто охоплюють окремими репліками різні сторони явища. В них природно звучать запитальні й окличні інтонації, що сприяє глибшому розкриттю внутрішнього світу персонажів і водночас загостренню сюжетних колізій, тобто зіткненню альтернативних, протилежних інтересів та поглядів.

Ось для прикладу розмова Мотрі з Чіпкою в зв'язку з новиною — обранням селянина до земської управи:
—    І нащо воно тобі, сину, з панами тягатись? — каже вона
журливо.— Ще, не дай Боже, підведуть як... Самі ж поховаються,
а тобі — буде,..
—    Не бійтесь, мамо: не подамся! — заспокоює її Чіпка.
—    Ще встрянеш куди...— своє-таки Мотря.
—    Нічого ви, мамо, як я бачу, не знаєте,— одказує без гніву
Чіпка.— На те їх воля... А може, я, мамо, людям у пригоді
стану... добро яке зроблю...
—    І вже, сину! Ти — один, а їх стільки...
—    Один, та добрий,— оступилася за чоловіка Галя, і, всміхаючись, пішли обоє в хату.

Як бачимо, для діалогу характерні уривчастість реплік, пропускання слів, їх незвичний порядок у реченнях, повтори.  Завдяки  цим  поетичним  фігурам,  тобто  засобам синтаксичної організації художньої мови, зображена картина виразно окреслюється, а також яскравіше індивідуалізуються і самі персонажі. Взагалі, діалоги у романі напружують дію, активізують її, прояснюють зміст і показаного раніше, і того, що змальовуватиметься пізніше,
Панас Мирний та Іван Білик значно ширше, ніж це було властиво прозаїкам середини минулого віку, вдаються до метафоризації зображення. Особливо важливу функцію у романі виконують прийоми персоніфікації: «Поле — що безкрає море; скільки зглянеш — розіслало зелений килим, аж сміється у очах.

Над ним синім шатром розіп'ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне.,. З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля...»

Хоч над романом працювали два автори, але стиль його сприймається як цілісний і єдиний. Панасові Мирному належить задум твору і більша частина праці над його художнім втіленням.

                                           „ ШИРОКИЙ ТА ВІЛЬНИЙ РОЗМАХ ДУМКИ”

Так охарактеризував своєрідність художнього мислення Панаса Мирного його молодший сучасник Михайло Коцюбинський. Справді, масштабність змальованих у романі явищ і подій життя, їхнє глибоке художнє дослідження, багатогранність виписаних людських характерів, висока культура слова забезпечили твору одне з чільних місць у великій прозі XIX ст.

У романі братів Рудченків на повний голос «заговорило» життя українського суспільства складної перехідної доби. Реальна дійсність подається у творі у найрізноманітніших виявах — соціальному, національному, історичному, побутовому, і такі художні зрізи, проведені на різних рівнях, позитивно позначилися на панорамності змалювання життя.

Художнє слово впливає з однаковою силою і на думку, і на почуття читача. Картини підневільного життя селянства за панщини, їхнього неспокою при запровадженні «голодної волі», показ пристрасного шукання правди Чіпкою, страждань Мотрі та Галі, викриття паразитизму панства, крутійства чиновників, морального падіння люмпенів — весь багатоплановий зміст роману, його пафос викликають у нас не тільки роздуми про віддалене минуле, а й емоції,  почуття симпатій чи  антипатій,  любові чигніву, жалю чи зневаги. Якраз у цьому неоціненне значення твору, його естетично-емоційний вплив на читача.

Темі селянства у всесвітній літературі присвячено багато неординарних, справді художніх творів. Так, про долю хлібороба йдеться в романі Оноре де Бальзака «Селяни», в грандіозній епопеї польського письменника Владислава Реймонта під аналогічною назвою, ця тема так чи інакше опрацьовувалася Іваном Тургенєвим, Глібом Успенським та іншими белетристами. Але, як зауважив Олександр Білець-кий, для багатьох письменників — «від Бальзака до Реймонта селянське життя — об'єкт, спостережуваний ними не тільки збоку, але і з досить далекої відстані. Вони ставлять селянську проблему на обговорення, але кровного інтересу в практичних результатах цього обговорення вони не мають. Вони «байдужі», «об'єктивні». Панас Мирний же, звичайно, не байдужий до знедоленої селянської маси».

Глибока, кровна зацікавленість авторів роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в поліпшенні умов селянського життя, в тому, щоб поневолений хлібороб теж став людиною, виокремлюють цей твір з потоку літературно-художніх явищ про представників найдавнішої професії.

Внутрішня масштабність роману, його зосереджена соціальна аналітичність, проникливий психологізм, помножені на філософічність, дають підстави твердити про появу в' українській прозі нового типу епічного полотна, відмінного багатьма жанровими якостями від зразків, створених не тільки раніше, а й одночасно з ним. Широкий предметний фон, вмотивованість поведінки героїв, пластичність портретних зображень і мальовничість пейзажних картин, майстерність розгортання сюжетних ліній, поєднання різних часових площин ставлять роман братів Рудченків в один ряд з найвищими досягненнями європейських літератур минулого століття, засвідчують епічну зрілість української реалістичної прози.

                                                 ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

 Чому Іван Франко назвав «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» першим українським романом «з народного життя»?
 Висвітліть історію написання роману.

 З'ясуйте ідейний пафос твору, Як ви розумієте його назву?
 У чому полягають своєрідність і складність композиції твору?
 (Зіставте постаті Чіпки і Грицька. В чому полягає відмінність між цими характерами? Який зміст вкладають ці персонажі у визначення «правди»,    «справедливості»?

 Чому Чіпку не можна вважати позитивним героєм роману? Яку ідею проводили автори роману, показуючи «криву стежку» протесту Чіпки? Ілюструйте відповідь матеріалом з твору.

 Чи є, на вашу думку, не тільки Чіпка, а й Грицько та Максим «пропащою силою»? Наведіть у відповіді аргументи, взяті з тексту роману.
Проведіть зіставлення описів солдатського життя у романі братів Рудченків і в творах Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Івана Не-чуя-Левицького. Що спільного у цих картинах?

Пригадайте образи матерів, створені Тарасом Шевченком, Марком Вовчком. Що зближує їх з образом Мотрі? Які прийоми творення образу матері використано в романі?

 Охарактеризуйте образи Христі й Галі. Як розуміють молоді жінки щасливе життя?

 З'ясуйте антикріпосницький пафос роману. З якою метою автори роблять екскурс у минуле?

Як  змальовано  в  романі  чиновницьку  «братію»?  В  яких  творах української літератури також йшлося про цю суспільну верству? . ь Що  вас  найбільше  захопило  в  романі?   Які  роздуми  викликало прочитання твору?

'Яку функцію виконують у романі пейзажні описи? ' С Як  змальовується зовнішність персонажів  у  романі? Що нового порівняно з попередниками внесли автори в портретну характеристику персонажів? Зробіть відповідні зіставлення.

 Підготуйте повідомлення на одну з тем: «Чіпка — пристрасний шукач правди»; «Неволя, як той чад, задурманила людям голови»; «Злигодні солдатського життя, показані в романі»; «Заверховодили пани Польські у Гетьманському, як у себе на царстві»; «Місце роману братів Рудченків серед творів української літератури про селянство».

                                 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Білецький О. Панас Мирний // Білецький О. Зібр. праць: У 5 т.— К., 1965.— Т. 2.
Гончар О. Перший симфоніст української прози //Гончар О. Письменницькі роздуми.— К., 1980.
Єфремов С. Історія українського письменства.— К., 1995.
Панас Мирний: Життя і творчість у фотографіях, ілюстраціях, документах // Автори-упорядники Радченко Є., Волода-рець   О.— К., 1983.
Сиваченко М. Корифей української прози: Нарис творчості Панаса Мирного.— К., 1967.
Черкаський В. Панас Мирний: Біографія.— К.,  1973.
Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного.— К., 1989.
Шумило М. У широких берегах // Мирний Панас. Морозенко: Вибр. твори.— К., 1977.

Українська література 10 клас, Петро Хропко

_{Українська література за 10 клас безкоштовно скачати, плани конспектів уроків, готуємось до школи онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.