Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 10 клас>>Українська мова: ФРАЗЕОЛОГІЇ, СЛОВОТВОРУ ТА СТИЛІСТИКИ
                                   МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ СЕРЕД ІНШИХ СЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВ
Українська мова належить до групи слов'янських мов. Усі слов'янські мови об'єднуються в такі підгрупи: східнослов'янську — мови українська, білоруська, російська; західнослов'янську — мови польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька і мертва тепер полабська; п і в д е н н о с л о в ' я н с ь к у — мови болгарська, македонська, сербсько-хорватська і словенська. Слов'янські мови становлять одну з груп індоєвропейської сім'ї мов.
Генетично, тобто з походження, споріднені мови характеризуються значною спільністю лексики, близькістю морфологічної і синтаксичної будови, наявністю закономірних звукових співвідношень. У слов'янських мовах однаково називають основні родинні поняття, сільськогосподарські рослини, свійських тварин, явища довкілля тощо. Порівняйте: українське — брат, російське — брат, білоруське — брат польське — Ьгаі, сербсько-хорватське — брат. Слов'янським мовам властиві майже всі ті самі граматичні категорії (числа, роду, відмінка; особи, виду, стану, часу й інших), виняток становить лише болгарська мова, що втратила категорію відмінків. Споріднена у слов'янських мовах будова речення, хоча кожній із них властиві й певні особливості в синтаксичній структурі.
II. Виконайте завдання до тексту. / 1) Поясніть розділові знаки у другому абзаці.  2) Виконайте морфемний розбір слова сільськогосподарські. / 3) Обґрунтуйте написання складних слів.
4) Поясніть постановку тире в другому абзаці.
 Накресліть і доповніть схему, спираючись на текст. Перевірте одне одного.

36. Опрацюйте теоретичний матеріал. Випишіть спільні риси слов'янських мов. Наведіть власні приклади з української та російської мов.
Слов'янським мовам властиві як спільні, так і відмінні риси. До важливих звукових співвідношень слов'янських мов належать: 1) повноголосся -оро-, -оло-, -ере-, -еле- в східнослов'янських мовах відповідно до сполучень ра-, ла-, ре-, ле- в південнослов'янських та го-, Іо-, ге-, Іе- чи га-, Іа-, ге-, Іе- в західнослов'янських: українською — корова, голова, берег, молоко; сербсько-хорватською — крава, глава, брег, млеко; польською — кгома, діома, Ьгед, тіеко; чеською — кгама, Мама, ЬгеН, тіеко; 2) сполучення ра-, ла-, ро-, ло- (га-, Іа-, го-, Іо-) на початку слова перед приголосним у східнослов'янських та західнослов'янських мовах відповідно до ра-, ла- у південнослов'янських: українською — рало, ласка, робота, лобода; чеською — гайіо, Іазка, гоЬоіа, ІоЬойа; болгарською — рало, ласка, робота, лабода;
3) голосний [о] на початку слова в східнослов'янських мовах відповідно до [йе] в західнослов'янських та південнослов'янських: українською — один, озеро, осінь; чеською — ^еіїеп, ^е2е^о, ^е2еп; болгарською — єдин, єзеро, єсен;
4) звукосполучення [зв], [цв] перед [е] у східнослов'янських і південнослов'янських мовах відповідно до сполучень
(§м,км) у західнослов'янських: російською — звезда, цвет; сербсько-хорватською — звезда, цвет; чеською — Ньегйа, кьеі, польською — дтагйа, кміаі; 5) приголосний [л] у східнослов'янських і південнослов'янських мовах відповідно до [^1] і [£І] у західнослов'янських: українською — мило, крило, сало; сербсько-хорватською — мило, крило; чеською — туйіо, зайіо.
Характеризуючись багатьма спільними рисами, кожна зі слов'янських мов має і свої специфічні риси.
 Опрацюйте теоретичний матеріал у парах, проведіть взаємоперевірку. Наведіть власні приклади слів, які ілюструють характерні риси української мови.
Серед слов'янських мов українська виділяється як лексичним багатством, так і особливою милозвучністю.
Українська мова має такі фонетичні риси, характерні тільки для неї: 1) чітка вимова ненаголошених голосних [о], [у], [а], [і]: дорога, голова, сухий, літати; 2) уживання і в закритому складі: літо, кінь, піч; 3) початкові і та о зникають у деяких словах, спільних для інших слов'янських мов: грати, мати, Гнат, город (російською — играть, иметь, Игнат, огород); 4) тверда вимова приголосних перед [е], [и]: небо, синій, нива, лебідь; 5) кінцеві дзвінкі приголосні не оглушуються: зуб, лід, ніж, Бог; 6) перед початковими голосними у словах використовуються приставні [в] і [г]: вуса, вогонь, горіх, гострий (російською — уси, огонь, орех, острий);
7) уживання звука [и] відповідно до давніх [и], [и]: дим, нива (російською — дим, нива; білоруською — дим, ніва);
8) збереження м'якості [ц']: місяць, швець; 9) дзвінка вимова приголосних перед глухими у кінці складу: кладка, ложка.
Серед морфологічних особливостей слов'янських мов специфічними для української мови є такі: 1) іменники ІІ відміни в родовому, давальному та місцевому відмінках мають паралельні закінчення -а, -у; -у, -ові; -і, -еві: робітника, робітнику, робітникові; на коні, на коневі; 2) збереглася ІV відміна іменників: теля, ягня, орля; 3) зберігся кличний відмінок: Михайле, Катрусю, земле, Україно; 4) лише в українській мові закінчення орудного відмінка іменників -ою, -ею не має паралельної форми (-ой, -ей): з рідною сестрою, своєю землею; 5) вживаються інфінітиви на -ти після основи на голосний: робити, діяти, спати та після основи з кінцевим [г], [к]: могти, пекти (порівняйте: російською — мочь, печь; білоруською — магчи, пячи); 6) з праслов'янської мови збереглося дієслівне закінчення -мо в першій особі множини: беремо, берімо; 7) тільки в українській мові вживаються прикметникові суфікси -ськ-, -зьк-, -цьк- із м'якими зубними приголосними: сільський, запорізький, козацький.
Кожна слов'янська мова має певні особливості і в синтаксичній будові. Порівняйте: українською — дотримати слова — родовий відмінок; російською — сдержать слово — знахідний відмінок; українською — користуватися з нагоди — родовий відмінок; білоруською — каристацца випадкам — орудний відмінок.
У лексичному складі української мови наявні слова багаття, баритися, гарний, мрія, лелека, смуга, міркувати, цап та інші, яких немає в інших слов'янських мовах.
Деякі спільні для східнослов'янських мов слова мають різне значення. Їх називають міжмовними омонімами. Порівняйте: українською — неділя — день тжня; російською — неделя —тиждень.
Лм-
 Наведіть якомога більше прикладів міжмовних омонімів.
 Об'єднайтеся в групи. Випишіть із «Слова про похід Ігорів» приклади слів спільносхіднослов'янської мови та сучасних
східнослов'янських мов. Зачитайте слова, дібрані кожною групою. Сформулюйте висновки.
 Зіставте мову «Повісті минулих літ» з українським, російським і білоруським перекладами. Аргументовано доведіть
спорідненість спільносхіднослов'янської мови та сучасних східнослов'янських мов — української, російської, білоруської.
...И бьіша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекь, а третьому Хоривь, и сестра ихь Льібідь. Й сьдяше Кий на горі, кдь ньіне узвозь Боричевь, а Щекь сьдяше на горі, кдь ньіне зовется Щековица, а Хоривь на третьей горі, отнюду же про-звася Хоривица; створиша городок во имя брата ихь старьша-го, и нарекоша имя ему Киевь («Повість минулих літ»).
Український переклад
...І були три брати. Одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, від нього ж прозвалася Хо-ревиця. В ім'я брата свого старшого заклали городок і назвали його Київ (В. Яременко).
Російський переклад
...И бьіли три брата: один по имени Кий, другой — Щек и третий — Хорив, а сестра их Льібедь. Сидел Кий на горе, где ньіне подьем Боричев, а Щек сидел на горе, которая ньіне зовется Щековица, а Хорив на третьей горе, которая прозвалась по нему Хоревицей. И построили городок во имя старшего своего брата и назвали его Киев (В. Пономарьов).
Білоруський переклад
...І бьілі три брать: адному імя Кій, другому — Ш^к і тр^ці — Харьіу, а сестра їх Льібедзь. Сядзеу Кій на гарьі, дзе цяпер пад'ем Барьічау, а Ш^к сядзеу на гарьі, якая цяпер назьіваецца Шчакавица, а Харьіу на тр^цяй гарьі, якая назвалася на ім Харавіцай. І пабудавалі гарадок у імя стар^йшаго свайго брата і назвали яго Кіеу (В. Пономарьов).
I. Прочитайте уривки з віршів. Знайдіть у словах уривків спільні риси, властиві всім слов'янським мовам.
1. Зійшла вода з дніпровських берегів, Збудивши в лозах челядь комарину. У різнотрав'ї займищ і лугів З-під хмар нахлюпано ультрамарину. І проситься запитання святе, Хоч, може, і звичайне до смішного: Чим ти подякував землі за те, Що цю красу тобі поклала в ноги?.. (М. Руденко).
2. А степ уже сивий на поминках літа. Осіннього неба останні глибини. І гілка суха, як рука кармеліта, Тримає у жмені оранж горобини. Як глянеш упростяж — дорога в намисті. Ці барви червлені і жовтогарячі, Ці щедрі сади у багряному листі! — А люди бредуть і бредуть, як незрячі (Л. Костенко).
II. Виконайте завдання до текстів.
1) Зробіть письмово фонетичний розбір слова челядь.
2) Виконайте морфемний аналіз слів різнотрав'я, упростяж.
3) Поясніть розділові знаки в реченнях.
Яка думка об'єднує уривки з віршів у вправі 43? Напишіть невеликий твір-роздум на цю тему.

 Зайдіть на сайт «Енциклопедія. Українська мова»  і доберіть
цікавий матеріал про походження української мови. Підготуйте повідомлення для однокласників.
Прочитайте уривок із вірша Дмитра Білоуса. Продовжіть поезію розповіддю про випадок, пов'язаний із міжмовними омонімами.
О, дуже легко помилиться — суцільні рифи навкруги: болгарське булка — молодиця, вонявка в Чехії —духи, а білоруське бульба — й зроду картопля. Он які діла! Та розкажу я вам пригоду...
  Побудуйте і розіграйте діалог на тему «Що ми знаємо про самобутність української мови?».
. Об'єднайтеся в групи. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте лінгвістичне повідомлення (реферат) на тему «Українська мова в колі слов'янських мов». Звертайтеся до рубрики «До джерел знань» наприкінці розділу.
Мовленнєве спілкування. Офіційне й неофіційне, публічне й непублічне мовленнєве спілкування.
Вербальні та невербальні засоби спілкування
Прочитайте. Чому спілкування вважають різновидом діяльності? Схарактеризуйте типи спілкування. Який вплив учасників спілкування на його процес і результат? У чому причини комунікативних невдач?
Спілкування — це завжди, як зазначають філософи, «зустріч з іншим», комунікативний акт.
Спілкування — сукупність зв'язків і взаємодій людей, суспільств, суб'єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності. За різними критеріями є кілька типів спілкування:
1. За мірою офіційності: офіційне (начальник — підлеглий), неофіційне (спілкування друзів, приятелів, закоханих).
2. За кількістю співрозмовників: непублічне (спілкуються двоє або невелика група: 3—5 осіб) і публічне (прилюдне) (20—30 осіб і більше).
3. За використанням мовних засобів: вербальне (словесне, від лат. ьегЬит — слово) або невербальне (за допомогою міміки, жестів, постави).
4. За формою використання мови: усне і письмове (листування).
5. За темою спілкування: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософське, навчально-педагогічне та ін.
6. За метою: ділове, розважальне, виховне.
Мовленнєва ситуація — обставини, за яких відбувається
спілкування: місце, час, особистість партнера (партнерів), соціальні ролі учасників.
Учасники спілкування залежно від мети, намірів можуть виконувати безліч р о л е й: порадник (готовий допомогти), «супермен», господар становища, жертва, контролер (усіх учить і контролює), бунтівник, ловелас, «правильний», діловий, турботливий, терплячий, свідомий, простак тощо. Наприклад: Начальник підлеглому: — У вас сьогодні стомлений вигляд. Чи не захворіли? (роль — турботливий керівник). Відвідувач офіціанту: — Здачі не треба (роль — «щедра натура»).
Комунікативний намір — це рух до комунікативної мети: констатувати факт, запитати, звернутися з проханням та ін.
Мовленнєва тактика зумовлена намірами. У різних ситуаціях спілкування використовують різні тактики. Наприклад, у діловому спілкуванні виокремлюють такі мовленнєві тактики: раптовість (використання невідомої слухачам інформації); провокація (на короткий час викликається реакція незгоди з інформацією); посилання на авторитети (учених, діячів культури тощо); залучення елемента неформальності (розповідь про свої помилки і їхні наслідки); гумор (парадокси, жарт для створення невимушеної атмосфери); «чорне» опанування (партнеру по спілкуванню ставляться декілька запитань, щоб на жодне з них він не відповів).
Провідну роль у мовленнєвій ситуації відіграють в е р б а л ь-н і (м о в н і) з а с о б и — це слова, словосполучення, речення, тексти, за допомогою яких передається інформація.
Успішність чи неуспішність комунікації, її результат залежить від багатьох умов, насамперед, від комунікативної і мовної компетенції учасників спілкування. Є різні причини комунікативних невдач. З-поміж них такі, яких можна за бажання уникнути. Це порушення підготовчих умов спілкування (небажання, неготовність адресанта почати спілкування). Наприклад: — Ви хотіли говорити зі мною? — Ну, да! — Для чого? — Не знаю! (М. Хвильовий); недоречність або несвоєчасність спілкування. Наприклад: — Про це ми поговоримо в іншому місці (недоречність місця комунікації); — Про це ми поговоримо в інший час (недоречність часу комунікації); створення адресантом незбалансованого спілкування: неправильно ідентифікував адресата ( — Здрастуй, Толя! — Я не Толя. — А хто ж ти тоді? — Я Сергій); розбіжність світоглядів (Заходжу в Лондоні до крамниці. Продавець питає: «Чи можна вам допомогти?» — «Може, й можна» — кажу. Він не розуміє (В. Бур-дик); неврахування фізичного стану, ментальності, ерудиції, рівня обізнаності з конкретною ситуацією (— І потім він не чахне над здобиччю, як цар Кощій над золотом... — Тут не зрозумів... Який цар? — А, це так, фольклор... (А. Кокотюха).
Причиною невдач у мовленнєвому спілкуванні може бути і сам адресат, якщо він не підготувався як слід до спілкування; надто заглиблений у свої думки і неуважно слухав адресанта; вбачає натяк або іронію там, де їх немає; вживає лексику, незрозумілу адресантові; порушує нормативні правила поведінки, нехтує етикетом спілкування (Ф. Бацевич).
ІІ. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання до тексту.
1) Яке поняття ширше: комунікація чи спілкування?
2) Поміркуйте, як уникнути невдач у спілкуванні.

3) Чи часто трапляються комунікативні невдачі у вас особисто?  Проаналізуйте і виявіть причини їх.
47. Дайте відповіді на запитання у вигляді розповіді-роздуму на тему «Чи вмію я спілкуватися?».
1. Що таке спілкування?
2. Чи читали ви що-небудь про культуру спілкування?
3. З ким ви спілкуєтеся найчастіше? Для чого ви спілкуєтеся?
4. Чи вважаєте ви, що спілкування необхідно вчитися?
5. Чи були випадки, коли вас не розуміли? Хто був винен у тому, що спілкування не відбулося?
6. Чи вважають вас цікавим співрозмовником? Чому?
 48. Визначте причини комунікативних невдач у прикладах із
художньої літератури.
1. [Альбіна Романівна] — Ти знову іронізуєш. Не набридло ще над усіма жартувати?
[Анжеліка] — Я і не збиралась іронізувати... Я ще ніколи не була такою серйозною (О. Миколайчук-Низовець).
2. Дядя Варфоломій хвилюється:
— Софістика! Софістика!
А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:
— А ти б чого хотів?
— Як чого?
— Якого хвістика?
Христина — бабуся і мудрих слів не розуміє (М. Хвильовий).
Об'єднайтесь у пари і визначте причини мовних помилок у висловлюваннях. Як вони впливають на процес і результат спілкування?
1. Тепер добавить ще до цього лиця отого собацюру, дога по національності, на яку жодна наша псина сільська побоялась навіть пискнути... 2. Я прийму ванну, переодягнуся, трохи спочину, взагалі прийду в нормальне становище. 3. Утома коливає мене... (З тв. Б. Жолдака).
50. Прочитайте текст. Розгляньте схему. Які умови спілкування головні, а які — другорядні? Яке місце культури мовлення у спілкуванні? Складіть тези статті.
Д і л о в е с п і л к у в а н н я — це особливий і важливий засіб досягнення мети. Форми такого спілкування весь час змінюються залежно від віку, статі, індивідуальних, професійних особливостей, а також від психічного стану особистості. Важливе значення має інтонація бесіди. Вона повинна бути спокійною, рівною, переконливою. Співрозмовник має впевнитися, що пропоноване рішення сприяє задоволенню його потреб, інтересів.
Змусити інших визнати свою позицію може лише та людина, яка сама добре знає предмет розмови, переконана у своїй правоті, має високий рівень загальної культури і культури мовлення.
Великого значення у спілкуванні набуває і психологічна сумісність. Людина холеричного темпераменту, спілкуючись із флегматиком, повинна мати велику витримку і терпіння, щоб довести розмову до потрібного їй завершення.
Впливають на спілкування біоритми людини. Часто виникають конфлікти у «сови» з «жайворонком». Людина-«сова» любить працювати вночі, а зранку вона млява, сонна, дратівлива. Люди-«жайворонки», навпаки, намагаються працювати рано-вранці, в цей час вони жваві, енергійні, працездатні.
Особливе значення для спілкування має й емоційно позитивне ставлення, почуття симпатії, дружби, любові до співрозмовника. Таку симпатію можна викликати привітною, щирою усмішкою, повторенням імені співрозмовника і компліментами (З посібника).

. Складіть і розіграйте діалоги за ситуаціями.
1. Ви купуєте квиток до кінотеатру. Касир пропонує вам квиток на інший сеанс. Погодьтеся або обґрунтуйте відмову.
2. Ви хочете влаштуватися на роботу кур'єром на час літніх канікул. Змоделюйте співбесіду з роботодавцем.
Культура усного і писемного мовлення.
Питання культури мовлення в оцінці видатних громадських діячів, учених, письменників
 І. Прочитайте висловлювання китайського філософа Конфуція на с. 28. Сформулюйте його основну думку. Яке значення правильного, точного мовлення в житті людей? Як ви розумієте вислів культура мовлення?
Якщо мова неправильна, то вона не означає того, що має означати; коли ж вона не означає того, що має означати, то не буде зроблено того, що має бути зроблене; а тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу.
ІІ. Поясніть розділові знаки в реченні.
. Прочитайте висловлювання видатних українців про культуру мовлення. Сформулюйте основну думку всіх висловлювань.
1. Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної вихованості, ні духовної культури... Мовна культура — це живодайний корінь культури... (В. Сухомлинський). 2. Боротьба за чистоту мови й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалі. Дбати про очищення мови від усякого засмічення й про дальше піднесення її культурного рівня — це обов'язок усього суспільства (За Б. Антоненком-Давидовичем). 3. Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян. Чистіша від сльози вона хай буде... (М. Рильський).
Пригадайте, що таке мова і мовлення. Чи може бути мова правильною чи неправильною, багатою чи одноманітною, логічною
чи нелогічною, точною чи неточною? Чи можуть ці характеристики стосуватися мовлення? Об'єднайтеся в групи та опрацюйте теоретичний матеріал, складіть план, випишіть ключові слова. Підготуйте усне лінгвістичне повідомлення за темою.
ф Культура мовлення — це система вимог, регламентацій Ц стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній). Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особис-Щ тості. Одним із завдань культури є подолання мовних сте-Ш реотипів: стереотипи мовлення — це стереотипи мислення.
Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ушляхет-Р нює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної ® культури особистості та суспільства загалом. Через культу-ж ру мовлення відбувається вдосконалення самої мови.
Культура мовлення проявляється в таких основних (І ознаках: нормативність, адекватність, есте-щ тичність, п о л і фу н к ц і о н а л ь н і с т ь, л о гі ч н і с т ь, <© доречність, виразність, багатство.
Нормативність — це дотримання правил усного і писем-\ ного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, недопущення Ц стилістичної невідповідності.

Адекватність — це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість викладу для адресата. Добирати слова і будувати речення треба так, щоб найточніше передати зміст висловлювання.
Логічність — це послідовний, обґрунтований, такий, що відповідає законам логіки, у якому є внутрішня закономірність, виклад думок.
Доречність — це відповідність ситуації мовлення, врахування особливостей (вік, стать, освіта, соціальне становище) адресата мовлення та обставин спілкування.
Виразність — це оволодіння виражальними засобами звукового і художнього мовлення: художніми засобами, емоційно-оцінною лексикою, логічним наголосом, паузами, видозмінами голосу, темпом мовлення, емоційною тональністю тощо.
Багатство — це оволодіння лексичним багатством мови й різноманітними способами вираження тієї самої думки.
Естетичність мовлення — це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних можливостей мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати, фразеологізму, прислів'я, приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови і засоби роблять мовлення естетично привабливим.
Культура мовлення суспільства — яскравий показник стану його моральності, духовності, культури взагалі.
 Опрацюйте таблицю. З'ясуйте, чим відрізняється усне і писемне мовлення. Запишіть правила культури мовлення, доповніть власними з урахуванням мовної ситуації у вашому місті (селі).
Види мовлення

Правила культури мовлення та етика спілкування
1. В у с н о м у мовленні потрібно:
— чітко вимовляти слова;
— виділяти логічним наголосом частини речення, що є важливими для висловлення думки;
— завершувати речення відповідною настанові інтонацією;
— правильно наголошувати слова;
— не замінювати слів мімікою і жестами;
— у спілкуванні з іншими людьми орієнтуватися на адресата й стиль мовлення, забезпечувати відповідну мелодику (гучність, темп, виразність та ін.);
— вміти вислухати співрозмовника до кінця, не перебивати без потреби, а за необхідності — вибачитися.
2. У писемному мовленні потрібно:
— послідовно, правильно, точно, без помилок оформляти думки на письмі;
— писати розбірливим почерком — це вияв поваги до адресата;
— оформляти написане охайно, без перекреслень і помарок;
— правильно розставляти розділові знаки.
 Опрацюйте таблицю. Доберіть приклади, що ілюструють норми літературної мови.
Норми української літературної мови
Назва норм Що регулюють

 Прочитайте. З якого твору взято уривок? Назвіть його автора. З'ясуйте, які норми літературної мови порушено у висловлюванні. Чим це спричинено? З якою метою письменники вдаються до порушення норм літературної мови у своїх творах?
Но серце моє замирає, начувається для себе великого горя... Братику Миколо, говорив мені, що ти їх родич, чи не можна
тобі довідатися о сватанні Наталки? Нехай буду знати свою долю... Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче не говори...
 Поясніть значення слів. Кожне слово введіть у речення. Про дотримання яких норм мовлення йдеться?
Виключно — винятково, дружний — дружній, подовжений — продовжений, пам'ятка — пам'ятник, дбати — турбуватися, діючий — дійовий, довгий — тривалий.
Знайдіть помилки в побудові словосполучень. Які норми літературної мови порушено?
1. Віддавати перевагу. 2. Ні під яким виглядом. 3. Опинитися в такому матеріальному положенні. 4. Нанести шкоду. 5. Приймати участь. 6. Розробити міроприємства. 7. Заключи-ти договір. 8. Оголошується наступний порядок денний. 9. Тяжка біль. 10. З-за якоїсь причини.
 Перевірте правильність наголошення слів за словником. Які норми літературного мовлення порушено?
Беремо, бовтати, везти, верба, нести, випадок, гостей, граблі, дошка, дочка, дрова, ідемо, косйй, кроїти, легкий, не-навйдіти, новий, ознака, олень, отаман, Покрова, приятель, ринковий, середйна, тонкий, часу, шляху, одйнадцять.
 Побудуйте діалог на тему «Чи кожна людина може стати видатною?». Озвучте його, дотримуючись правил культури мовлення й етики спілкування.

                                       ОСНОВНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ
 І. Прочитайте. Складіть план статті. Випишіть ключові слова. Які факти підтверджують, що українська мова — одна з найстаріших індоєвропейських мов?
ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Більшість гіпотез щодо прабатьківщини слов'ян локалізує їх цілком або частково на території сучасної України, а за географічні орієнтири беруть Дніпро, Дністер і Карпати.
Відомий історик М. Грушевський зазначав: «За поріг історичних часів для українського народу можна прийняти IV століття нової доби, коли ми маємо вже відомості, котрі можна прикласти спеціально для нього. До цього часу ми можемо говорити про нього, як про частину слов'янської групи племен...» Зрозуміло, що також формування мови збігається з початком формування народу.
Внаслідок міграційної взаємодії людності дулібського та інших племінних об'єднань сформувався етнос, котрий на початку IX століття створив державу Київську Русь. Чи існувала єдина давньоруська мова, чи населення Русі користувалося діалектами, а за мову писемну правила запозичена разом із християнськими книгами церковнослов'янська мова? На ці запитання немає єдиної відповіді.
На думку відомого лінгвіста А. Кримського, у своїй фонетичній системі, граматичній будові і словниковому складі ще в XI столітті сформувалась як окрема східнослов'янська мова — мова української нації, українська національна мова. Так само вважають авторитетні вчені Ф. Міклошич, А. Шляйхер, О. Бо-дянський, П. Житецький, О. Потебня та інші. На запитання: «Як говорили в Київській Русі?» — академік В. Ключевський відповідав: «Так, як говорять малороси». Збирач фольклору

Плющ М.Я.,Тихоша В.І.,Караман С.О.,Караман О.В Українська мова 10 клас
Надіслано читачами з інтернет-сайту
_{Онлайн бібліотека з підручниками та книгами на скачку безкоштовно, українська мова тести, планування української мови 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.