Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 9 клас>> Українська література: «Бджола та Шершень», «Собака і Вовк», «Всякому місту — звичай і права», «Dе lіbertate», «Вступні двері до християнської добронравності», афоризми. ТЛ: афоризм.

Сковорода-байкар

     Творча спадщина Г. Сковороди — це збірка поезій «Сад божественних пісень» (ЗО творів), збірка «Байки харківські» (ЗО байок) і філософські трактати (Трактат — наукова праця, у якій докладно розглянуто якесь конкретне питання чи проблему. Збіркою прозових байок Г. Сковорода, по суті, започаткував в українському письменстві цей літературний жанр.

Байка — невелике (віршоване або прозове) алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей літературний жанр належить до ліро-епосу. Байки Г. Сковороди мають свої особливості: деякі з них за змістом подібні до античних, але більшість мають оригінальні сюжети з життя. Байки Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин: у першій — коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій — подано мораль, яку автор називає «силою». Інколи друга частина байок — «сила» — у кілька разів об'ємніша за основну й сприймається як філософський трактат. Головне в байках Сковороди — глибокий зміст, про це він сказав так: «Байка тоді нікчемна та баб'яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини».

     Одна з найвідоміших байок Г. Сковороди «Бджола та Шершень» у формі діалогу між Бджолою й Шершнем розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня алегоричні: Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться», а Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки, щоб їсти й пити». Бджола бачить своє щастя лише в «сродній праці», тобто праці за покликанням: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: «ти така дурна», «багато у вас голів, та безглузді». Ідея байки: праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У силі байки автор убачає щастя людини в «природженому ділі», яке є справді «найсолодшим бенкетом».

Байка «Собака і Вовк» розкриває моральні засади дружби: незлобливість, великодушність і милосердя. Лише справжня дружба робить людей щасливими (пси Левкон і Фірідан), а хитрість і лицемірство прирікають людину на самотність (Вовк). Дзеркалом душі людини Г. Сковорода вважає очі: «Найбільше ж нам не подобається дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік». Ця байка, як і попередня, побудована на діалозі, який робить сюжет динамічним і цікавим, у репліках розкриваються риси вдачі героїв.

Байки Г. Сковороди мають такі особливості:

• прозова форма;

• імена алегоричних образів звірів і птахів часто не українські, а запозичені з античної літератури чи Біблії (Тітир, Левкон, Фірідан);

• мораль автор називає «силою», підкреслюючи цим словом суть і повчальність байки;

• часто «сила» більша за обсягом, аніж основна частина байки (фабула), і нагадує уривок із філософського трактату.

Байку Г. Сковорода називав «передусім мудрою іграшкою, яка приховує в собі внутрішню силу».

Сковорода-поет

     До поетичної спадщини Г. Сковороди належить збірка «Сад божественних пісень», до якої ввійшло тридцять віршів, які автор називає піснями. Деякі твори із цієї збірки стали народними піснями, зокрема «Всякому місту — звичай і права», «Гей, поля, поля зелені», «Ой пташино жовтобока» і «Стоїть явір над водою». Популярність збірки «Сад божественних пісень» зумовлена тим, що зміст її творів був зрозумілим і близьким простій людині того часу: ліричний герой перебуває в пошуках правди й добра; він, як і Сковорода, любить народ і закликає людину жити в єдності з природою; журба, тривога, розмірковування завжди зворушували чутливу душу людини з народу:

Ой пташино жовтобока,

не клади гнізда високо.

А клади лиш на лужку,

На зеленім моріжку...

Стоїть явір над водою

і киває головою,

буйні вітри повівають,

руки явору ламають.

     Уважний читач, мабуть, одразу відчуває в наведених рядках вплив фольклору: звертання з вигуком «ой» («ой пташино жовтобока»); зменшувально-пестливі форми («на лужку, на моріжку»); зображення переживань ліричного героя через олюднення природи та ін.

Одним із найпопулярніших поетичних творів Г. Сковороди є вірш «Всякому місту — звичай і права», у якому автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар:

Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар, —

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь.

     Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє їм (недолікам суспільного життя) ідеал чистої совісті. Останній рядок кожної строфи, окрім завершальної, є рефреном, у якому сконденсований неспокій митця: «Лише одне непокоїть мій ум».

Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права» зажив великої популярності, ставши народною піснею: відомо понад 50 її варіантів. До речі, І. Котляревський використав один із варіантів цієї пісні як арію (Арія — вокальний твір для одного голосу, що входить як складова частина до опери) возного в п'єсі «Наталка Полтавка», через кілька уроків ви читатимете цей твір, тож зверніть на нього увагу.

До найвідоміших творів Г. Сковороди належить вірш «Dе Lіbertate» («Про свободу»), який є зразком високої патріотичної лірики. Для ліричного героя воля — найбільше багатство. Поет переймався долею селян, які за кріпацтва були віддані поміщикам у довічне рабство, тому проблема свободи в закріпаченій Україні була по-особливому актуальна. Ліричний герой, розмірковуючи над питанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом. «Зрівнявши все золото, проти свободи воно лиш — болото». В останніх двох рядках він згадує і славить Б. Хмельницького як символ вольності — у другій половині XVII ст. ще живими були в народній пам'яті бої за визволення з-під національного й соціального гноблення. Григорій Сковорода, мабуть, написав цей вірш на одному диханні — гарним, розмашистим почерком без виправлень, у цьому можна переконатися, розглянувши автограф «Dе Lіbertate».

Григорій Сковорода з презирством ставився до імператриці Катерини II, бо, напевно, знав, що вона, прагнучи слави освіченого монарха, листувалася з Вольтером, допомагала Руссо, а над своїм підлеглим народом чинила розправи, про це свідчить її указ від 3 серпня 1775 р. про зруйнування Запорозької Січі.

Сковорода-філософ

«Вступні двері до християнської добронравності»

     До найвідоміших філософських праць Г. Сковороди належать такі: «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу», «Кільце», «Вдячний Еродій», «Убогий Жайворонок» і «Вступні двері до християнської добронравності».

Філософія — наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. За Г. Сковородою, «філософія, або любов до мудрості, скеровує усе коло діл своїх до тієї мети, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голові всього. Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, — то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія».

У 1766 р. Г. Сковорода написав курс лекцій з християнської етики «Вступні двері до християнської добронравності». Дослідник його творчості зазначає, що ці двері вели не в похмурий світ церковних догм і обрядів, а кликали молодь у царину оновлених істин, критичного розуму й світлого духу. У своєму «десятисловії» Г. Сковорода не знаходить місця навіть для головної християнської молитви «Отче наш». Легко здогадатися, що чекало єретика (Єретик — людина, яка відступає від загальноприйнятих поглядів, правил, положень) Сковороду з таким тлумаченням християнської моралі. Єпископ Самуїл Миславський, процензурувавши лекції Сковороди, «обурився на нього з гонінням», після чого філософ і поет змушений був покинути колегіум, на цей раз назавжди.

Філософ Сковорода по-своєму пояснює ключове значення поняття Бога й Божої премудрості, показує, у чому полягає щастя людини, істинна віра, відмінність між благочестям і церковними церемоніями, пристрастями й гріхами, любов'ю та щиросердечністю, яку порівнює з чудовим садом, що «повний тихих вітрів, солодко-духмяних квітів і втіхи, у якому процвітає дерево життя».

У курсі лекцій із християнської етики Г. Сковорода виклав основні філософські положення: філософія серця й любові; учення про двоїстість буття; філософія щастя через самопізнання.

1. Філософія серця й любові. Пізнати себе й Бога людина може лише через серце: «Царство Боже всередині нас. Щастя в серці, серце в любові, любов же — у законі вічного». Філософ радить людині перемагати згубні пристрасті, приборкувати інстинкти, саме тоді вона буде щасливою, а пізнання людського серця й наповнення його людяністю — це і є шлях до загального щастя.

2. Двоїстість буття. За Г. Сковородою, буття — двоїсте, воно поєднує зміст (дух, Бог) і форму (матерію), «весь світ складається з двох натур: одна видима, друга — невидима. Ця невидима натура, чи Бог, усю твар прозирає й утримує; скрізь завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видно, але презирливого й утримуючого його розуму не видно».

3. Філософія щастя через самопізнання. Узагалі, Г. Сковорода вважав, що світ складається із трьох світів: Всесвіту (макрокосмосу), людини (мікрокосмосу) й Біблії (світу символів). Саме через символи Біблія «невидиме робить видимим». Григорій Сковорода вважав людину найвищим і найпрекраснішим Божим створінням, вона має пізнати себе, що й буде для неї щастя: «Численні тілесні необхідності чекають тебе, і не там щастя, а для серця твого єдине є на потребу, і саме там Бог і щастя — недалеко воно. Близько воно. У серці і в душі твоїй».

     У трактаті «Вступні двері до християнської добронравності» Г. Сковорода не радить шукати щастя «в Америці, чи на Канарських островах, чи в азійському Єрусалимі, чи в царських палацах», для цього не треба їздити за моря, адже щастя «завжди і всюди з тобою».

Філософ залишив нам багато афоризмів, якими треба керуватися кожній людині, не залежно від віри, віку, статі чи національності. Ці короткі влучні оригінальні вислови містять глибоку й узагальнену думку. Прочитайте їх і прокоментуйте.

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Бери вершину і матимеш середину.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Скільки зла таїться всередині за гарною подобою.

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти.

Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим.

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?

Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.

Людина — коваль свого щастя.

Не все те невірне, що тобі незрозуміле.

О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі!

Не суди лиця — суди слово.

Портрет Г. Сковороди прикрашає українську грошову банкноту найвищого достоїнства — 500 гривень.

Значення творчості Григорія Сковороди

     Григорій Сковорода першим в українській літературі почав зближувати фольклор і художнє письменство, саме через вислови народної мудрості — прислів'я та приказки — він трактував проблеми тодішнього суспільства.

Сковорода першим з українських митців і вчених здобув усесвітню славу. Він став першим поетом-ліри-ком і байкарем у нашій літературі, саме його науково-педагогічна діяльність сприяла відкриттю Харківського університету (першого в Україні!). Григорія Сковороду вважають одним із найвидатніших людей України.

Село Іванівку Золочівського району, що на Харківщині, перейменовано на Сковородинівку, тут відкрито меморіальний музей письменника. Недалеко від нього й могила, на якій викарбувано відомий вислів Г. Сковороди «Світ ловив мене, та не спіймав». Радимо кожному українцеві відвідати це мальовниче місце: погуляти тінистими алеями великого парку, посидіти біля знаменитого 700-літнього сковородинівського дуба й послухати тишу ставка, який ще пам'ятає народного поета, педагога й філософа.

Авраменко О. М., Дмитренко Г. К., Українська література, 9 клас
Надіслано читачами інтернет-сайту

_{Підручники та книги по всім предметам, домашня робота, онлайн бібліотеки книжок, плани конспектів уроків з української літератури, реферати та конспекти уроків з української літератури 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.