Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас>>Зарубіжна література: Жіночі персонажі роману. Максим Максимович -образ «маленької людини».

Важливу роль у розкритті образу Печоріна відіграють персонажі, які його оточують, при цьому образ кожного з них достатньою мірою індивідуалізований і певним чином або доповнює «печорінський тип» людини, або протиставляється йому як тип альтернативної людської поведінки зі своїм колом життєвих правил і моральних цінностей. Серед цих персонажів можна виділити дві групи.

По-перше, це персонажі, які уособлюють прості, природні Щ: норми людських стосунків та поведінки (Бела, Азамат, Казбич, Ундіна, Максим Максимович).

По-друге, це персонажі, що належать до світського середо-вища і, отже, більшою або меншою мірою сповідують ті самі життєві цінності, що й Печорін. Але це середовище неоднорідне. В ньому виділяються персонажі, які виявляють риси духовної спорідненості з Печоріним (доктор Вернер, Віра, поручик Вулич), та персонажі, духовний світ яких Печорін сприймає як чужий для себе (Грушницький, княжна Мері).

Образи Бели, Азамата, Казбича, Ундіни — це передусім —— типи «природної людини», яка для письменників-просвіти-телів, а згодом і романтиків асоціювалася із щиросердною, морально не зіпсованою впливом цивілізації людською особистістю. Відгуки подібних романтичних уявлень мають місце і в Лєрмонтовеькому романі, зокрема в образі Бели, яка зберегла природну простоту та безпосередність почуттів, високу моральність і людську гідність. Водночас в реалістично змальованих образах черкесів Азамата і Казбича, а також контрабандистки Ундіни виявляє себе і руйнівний вплив «цивілізованого» суспільства, яке прищеплює цим вільним людям вади їхніх ворогів: лицемірство, підступність, жадобу до наживи, нехтування мораллю і людським життям.

Штабс-капітан Максим Максимович виступає в романі як своєрідний антипод печорінського егоїзму та душевної закритості, демонструючи рисами свого характеру зразки справжньої людяності, доброти та щиросердності. Він сміливий офіцер, досвідчений командир і водночас проста людина, життєва філософія якої спирається на природні моральні засади людського взаєморозуміння, дружби, взаємоповаги, почуття людської гідності. Максим Максимович поступається Печоріну в інтелектуальній витонченості, але значно перевищує його щирістю своїх почуттів та моральних уявлень. «Мене мимоволі вразила, — характеризує Максима Максимовича оповідач, — здатність росіянина пристосовуватись до звичаїв тих народів, серед яких йому трапляється жити; не знаю, варта осуду чи похвали ця властивість розуму, але вона доводить неймовірну його гнучкість і наявність того ясного здорового глузду, що прощає зло скрізь, де бачить його фобхідність чи неможливість його знищення».

Образ Максима Максимовича — простої людини з народу — започаткував (разом з образом Самсона Виріна з пушкінсь-кого «Станційного доглядача») надзвичайно важливий для російської літератури тип так званої «маленької людини», тобто представника нижчих суспільних прошарків з притаманним їм комплексом уявлень та цінностей, дещо наївних і простодушних, але в цілому високоморальних, генетично пов'язаних з менталітетом нації.

Доктор Вернер, Віра, поручик Вулич певною мірою є однодумцями Печоріна.

Вернер — такий же скептик і егоїст, розчарована душа, як і Печорін, але, на відміну від нього, він не прагне до дій, до вчинків, які б змінили чи прояснили сенс його життя. Він просто зверхньо й іронічно за ним спостерігає. І він не здатен на справжню дружбу: доктор Вернер бере участь у дуелі (як секундант Печоріна), а після смерті Грушницького засуджує Печоріна.

Віра — єдина із знайомих жінок Печоріна, яка, здається, по-справжньому розуміє його холодне і розчароване серце і яка, можливо, єдина з його оточення могла б пробудити в його душі надію на відродження, але доля, вдруге звівши Віру і Печоріна, знову позбавляє їх цього шансу.

Поручика Вулича споріднює з Печоріним смілива готовність випробовувати свою долю, проте якщо фаталіст Вулич не переобтяжує себе моральними сумнівами та філософськими роздумами, то Печорін, як завжди, сумнівається й аналізує, так і не вирішивши, чи вірить він у те, що доля людини наперед визначена.

Грушницький виявляє себе в романі як своєрідний пародійний двійник Печоріна. Як і Печорін, він декларує свою непересічність, протиставленість суспільству, розчарованість у його цінностях. Але насправді все це лише поза, романтична маска, за якою приховується доволі обмежена, самозакохана і позбавлена твердої волі людина, що живе звичайними стереотипами і просто намагається дотримуватись модних уявлень про те, якою має бути поведінка сучасної молодої людини. Це розуміє Печорін, що дає йому привід зневажати Грушницького.

Княжна Мері — молода дівчина, яка також цілковито перебуває в полоні світських уявлень про належні її віку та
соціальному статусу норми поведінки. В її образі немає нічого лицемірного чи аморального, вона щира у своїх почуттях
до Печоріна, але для нього вона занадто наївна і нецікава, не здатна збагнути складного світу його духовних поривань та
моральних пошуків.

Михайло Лєрмонтов зробив неоціненний внесок у розвиток російської літератури, завершивши в ній формування романтичної поеми, створивши неперевершені зразки лірики, заклавши основи російського реалістичного роману XIX ст. та ставши виразником ідей і настроїв нової, післяпушкінської епохи.

Роман Лєрмонтова «Герой нашого часу» вже невдовзі після смерті його автора був перекладений основними європейськими мовами, а далі, починаючи з 50-х років XIX ст. — і до наших днів, ще понад ЗО мовами світу.

Перші переклади творів Лєрмонтова українською з'явилися вже в 60-х роках XIX ст. Намір Лесі Українки здійснити переклад лермонтовського роману українською мовою, на жаль, не був здійснений.

Твори Лєрмонтова перекладали Михайло Старицький, Іван Франко, Олена Пчілка, Павло Грабовський, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Максим Рильський, Микола Терещенко, Володимир Сосюра, Леонід Первомайський, Андрій Малишко та ін.

Куточок допитливого
1. Майже всі головні персонажі роману «Герой нашого часу» мали реальних життєвих прототипів. Так, у Грушницькому відбились риси відомого дуелянта, офіцера Колюбакіна, а також Мартинова, від руки якого загинув Лєрмонтов. Прообразом Віри вважається Варенька Лопухіна, в яку був за-кохацрй поет. Княжна Мері схожа на одну із сестер Мартинова. Доктор Вернер нагадує медика зі штабу кавказьких військ Майєра, Вулич — офіцера-кавалериста Вуїча, серба за національністю.

2. Під час служби на Кавказі Лєрмонтов побував у містечку Тамані, на узбережжі Чорного моря, де з ним трапилася пригода, пізніше описана в романі «Герой нашого часу». Таманські контрабандисти запідозрили в Лєрмонтові підісланого до них офіцера поліції і намагалися його втопити.

3. Умови останньої дуелі Лєрмонтова були жорстокими навіть для тих часів: стрілитися з 15 кроків до трьох разів у випадку, якщо хтось із супротивників не поцілить у іншого відразу. На рахунок «три!» ніхто не вистрелив. «Я не стану стріляти в цього дурня!» — сказав Лєрмонтов, і тоді розлючений Мартинов вистрелив. Смерть поета була миттєвою.

4. Микола Мартинов був давнім приятелем Лєрмонтова, ще з часів, коли вони разом навчались у юнкерській школі. Лєрмонтов часто бував у домі Мартинових, спілкувався з його сестрами, одна з яких навіть була в нього закохана. Лєрмонтов і Мартинов разом служили на Кавказі і брали участь у битві біля річки Валерик. На рік молодший від Лєрмонтова, Мартинов після його смерті, відбувши покарання (досить незначне: переведення в Київ і три місяці церковного покаяння), одружився з донькою київського губернатора, мав одинадцять дітей і помер у 1875 р.

5. Останнім творчим задумом Лєрмонтова, яким він поділився зі своїм секундантом перед фатальною для нього дуеллю, був намір написати великий роман, присвячений Вітчизняній війні 1812 р. На жаль, доля не дозволила здійснитися цьому намірові.


Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{уроки зарубіжної літератури, програма із зарубіжної літератури, конспекти уроків зарубіжної літератури для всіх класів}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.