Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література >>Зарубіжна література: Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське і українське бароко.

План-конспект уроку з курсу «Зарубіжна література 9 клас» з теми «Педро Кальдерон де ла Барка як особистість і митець».

 

Тема: Література 17 століття. Бароко (огляд). Педро Кальдерон де ла Барка як особистість і митець барокової доби. Драма „Життя – це сон”

 Мета уроку: подати загальні відомості про Бароко як культурно-історичну добу, розкрити світоглядні позиції діячів цієї епохи, познайомити учнів з особистістю Педро Кальдерона; розвивати навички встановлення причинно – наслідкових зв’язків та самостійної осмисленої роботи з текстом ;розширювати світогляд; виховувати інтерес до пізнання філософії життя.

Обладнання: програмне забезпечення, проекційна система, роздатковий матеріал, картки контролю.

                                                                 Хід уроку:

                                                                                          “Бароко було спробою нового синтезу уявлень  про світ і людину,

                                                                                           поглиблених і ускладнених кризою Ренесансу”
                                                                  
                                                                                                                                                           Академік Д.С.Наливайко



I.Вступне слово учителя.

Перлина неправильної     форми (perrola barroca)!

Дивна доля Бароко...Довгий час Бароко критикували, ганили.
Яке ж місце посідає Бароко в історії світової культури?
Сьогодні на уроці ми це з*ясуємо.
Проголошення теми і плану уроку.
.
1 Слайд  План уроку

2 Слайд  Таблиця .

II.Актуалізація опорних знань.  Робота з таблицею (фронтальна бесіда)
 


IIІ. Оголошення нової теми.

3 Слайд. Тема і епіграф уроку.

1. Слово учителя . (с.60)
 Література XVII століття. Бароко.

4 Слайд.

5 Слайд.

Бароко - перший художній напрям, що розвивався у всіх європейських літературах. На Бароко позначились глибокі світоглядні зрушення кінця 16- початку 17 ст., зумовлені відкриттями в астрономії, механіці, фізиці Г.Галілей (італійський учений , винайшов телескоп, побачив неосяжний Всесвіт, відкрив 4 супутники Юпітера, гори на місяці, плями на сонці. Створив розділ науки про рух – кінематику, сформулював принципи класичної механіки, розвинув закони статики, заклав засади небесної механіки.

Він стверджував нескінченність світу .Старого вченого примусили публічно відмовитися від своїх ідей, останні роки провів під домашнім арештом і наглядом інквізиції.)

 Ісаак Ньютон, (англійський фізик і математик, заклав засади наукового розуміння світобудови, відкрив закон всесвітнього тяжіння, сформулював основні закони класичної механіки та ін.)

Рене Декарт, ( французький філософ, фізик, математик. Він висловив сміливу думку, що в світі немає нічого крім матерії, яка постійно рухається.
Всі небесні тіла, на його думку, утворені в результаті „рухів віхору”. Це була революційна думка. Його твори заборонялися Ватиканом. Декарт здійснив важливі відкриття і в алгебрі та геометрії.)

Готфрід Лейбниць (німецький учений і філософ, незалежно від Ньютона розробив свою систему диференціального та інтегрального числення. Відкрив низку законів механіки та ін. Учений висловив думку про „закон збереження живих сил”, закон збереження енергії. Досліджував закони людської психіки на предмет усвідомлених і неусвідомлених процесів)

•    Перед людиною цієї доби світ, що досі уявлявся впорядкованим і гармонійним, постав ірраціональним хаосом, сповненим зяючих безоднь, у всій своїй безмірності та безконечності часу і простору, у його різких контрастах та нерозв'язаних суперечностях, які важко було осягнути розумом.

•    Змінився також погляд і на саму людину. Якщо в епоху Відродження панував культ людини, що сприймалася як гармонійна та розумна істота, що є центром світу, то тепер в європейській культурі утверджується погляд на духовний світ особистості як на арену одвічної боротьби добра і зла, яка дає непередбачувані наслідки.

•    Мислитель доби Бароко Блез Паскаль вважав, що в людській душі вирує постійна міжусобиця розуму та пристрасті. "Наділена і розумом, і пристрастями, людина безперервно воює сама з собою, бо мириться з розумом тільки тоді, коли воює з пристрастями, навпаки. Тому вона завжди страждає, завжди її роздирають суперечності".

Слово "бароко" походить від італ. Ьаrоссо - "примхливий", "химерний" або від португальського виразу реrrоlа Ьаrоса - "перлина неправильної форми".
Прийшовши на зміну Ренесансу, Бароко було позбавлене його чіткості, простоти й гармонійності. Проте ці дві культури не протиставлені, а продовжують одна одну. Академік Д.С.Наливайко вважає, що "Бароко було спробою нового синтезу уявлень про світ і людину, поглиблених і ускладнених кризою Ренесансу.

•    . Відтак визначальною рисою Бароко стали вагання між життєлюбством та аскетизмом.

Усі ці сумніви, суперечності, внутрішня дисгармонія забарвили баро¬кову культуру трагічними почуваннями:

•    розгубленість, трагічна роздвоє¬ність між гуманістичними мріями та християнським благочестям,

•    відчай від усвідомлення недосконалості людського буття. Та це не панівні емоції, оскільки діячі Бароко не тонуть у морі безмежного песимізму та зневіри, а все ж не втрачають високі гуманістичні ідеали.

•    Людина цієї доби ще вірить у можливість подолання суперечностей, закладених в її гріховній природі. Це можна досягти шляхом другого, духовного народження, аналогічного таїнству християнського хрещення.

•    Відповідно до уявлень про подвійне буття людини в бароковій культурі відбувається розме¬жування життєвих цінностей на натуральні, породжені потребами тіла ("земний хліб") і вищі, що задовольняють високі людські прагнення

Бароко народилося в Італії та Іспанії 16 ст., утвердилося там в 17-18 ст. і поширилося у країнах Західної Європи, де воно існувало поряд із класицизмом та просвітительським реалізмом.


2. Робота над біографією письменника.

Дон Педро Кальдерон де ла Барка – видатний іспанський письменник доби Бароко.

6 Слайд.


                                                                                "Письменник про себе"

Моє життя досить довге - 81 рік (1600-1681), і припало воно на складний для Іспанії період. Мені не поталанило з часом... Колись могутня й багата країна перебувала в кризі, знесилена Тридцятилітньою війною, втратою Нідерландів, Португалії та її гігантських заокеанських колоній. З поразкою Великої Армади в минуле відійшло владарювання іспанського флоту на морі. Країна потерпала від розрухи, повстань у провінціях, жорстокої влади інквізиції. Це все спричинило занепад літератури та театру. Для постановок перед широкою публікою були дозволені лише п'єси релігійного змісту—ауто, а світська культура обмежувалася вузьким колом тем і слугувала переважно дворянству.

А мої сучасники заздрісне казали, що я щасливець - "народився з окрайцем хліба за пазухою", бо походив із заможної та шляхетної родини. Повне моє ім'я - Педро Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда і Ріаньо. Названий я на честь діда-священика, який заклав добробут нашої сім'ї. Прізвище Кальдерон ("казан") має коріння ще в 13 ст, коли одного з моїх предків, що при народженні не подавав ознак життя, опустили в котел з гарячою водою, і він не лише вижив, а й став пізніше визначною людиною, улюбленцем короля Альфонсо Мудрого. Друге прізвище - Барка також пов'язане з історією роду, це назва маєтку предка, що загинув у боротьбі з маврами під час Реконкісти. Наш шляхетний рід мав свій герб, на якому було зображено 5 казанів, замок, бойова рукавиця й гасло: "Померти за віру".

Отже, я, народившись 17 січня 1600р., мав продовжити славні тра¬диції свого роду. Мій батько - королівський придворний, секретар казна¬чейства, мріяв, аби я став, як дід, капеланом. Тому він не шкодував грошей на мою освіту: спочатку коледж єзуїтів, а потім - Саламанкський  університет. Та потрібно визнати, що характер у мене був зовсім не підходящий для священика: дуже запальний, я постійно ув'язувався у сварки та бійки. Знайомі говорили, що я "легко ображався, був достатньо вразливим і дещо пихатим". Напевно, причиною цього був мій вулканічний темперамент, та й життя не давало підстав для спокою: коли мені було 14 років, померла мама і нам з братами довелося судитися за спадщину із зажерливою мачухою.

Проте ці негаразди допомагало долати захоплення театром. Свою першу п'єсу я написав у 13 років, а юнаком після закінчення університету брав участь у літературних змаганнях і навіть був відзначений похвалою короля іспанської "золотої драми" Лопе де Веги. Однак я був незадоволений успіхами в літературі, а до прийняття духовного сану ще не готовий, і тому вирішив змінити долю. Молодий, запальний, у 22-літньому віці я став солдатом, брав участь у військових походах до Італії, Нідерландів, у придушенні заколоту в Каталонії.

Та все ж любов до театру виявилася сильнішою від потягу до авантюр¬них пригод, і я знову взявся за перо. Поступово моє ім'я ставало все відомішим, і вже на початку 30-х років я мав славу одного з кращих драматургів Іспанії, перевершивши навіть свого вчителя —Лопе де Вегу. Мої найзнаменитіші п'єси "Стійкий солдат", "Дама-примара", "Чарівний маг", "Життя - це сон" стають відомими по всій країні, а я отримав посаду придворного драматурга короля Філіпа IV Однак доля готувала мені, окрім успіхів, ще випробування та нещастя: загибель двох братів, втрату високого покровителя, смерть коханої та єдиного сина. Особисті невдачі посилилися гоніннями на театр, обме¬женням святою інквізицією тематики п'єс, різкою зміною королем Філіпом IV свого ставлення до мистецтва. У всій Іспанії дозволено було грати лише одній трупі в Мадриді, до того ж заборонено включати до репертуару любовні комедії й навіть зображати на сцені незамужніх жінок.

Ці утиски та розчарування спонукали мене у 50-літньому віці знову кардинально змінити долю-розпрощатися з театром і прийняти духовний сан, відтак у 1653 р. я став настоятелем собору в Толедо. Проте моя слава драматурга негативно оцінювалася стовпами інквізиції, і вони заявляли, що писання п'єс несумісне з такою посадою. І останні ЗО років свого життя, до смерті в 1681 р., я ніколи вже не писав п'єс світського змісту, а лише твори на релігійні теми - ауто.

Що я залишив по собі? Думаю, що немало: 120 комедій, 78 ауто, близько 20 інтермедій, 2 поеми, ліричні вірші і трактат "Апологія комедії", на жаль, назавжди втрачений. Мої п'єси поділяються за тематикою на історичні, філософські, релігійні драми та трагедії, а також побутові комедії.

3. Перевірочний тест „Хрестики – нулики”. Взаємоперевірка.

7 Слайд.

                                                              Педро Кальдерон де ла Барка.

1.    Кальдерон прожив коротке, але бурхливе життя.
(Життя було довге --- 81 рік)                                             О
   
2.Прізвище Кальдерон означає  „казан”                           Х

3.На гербі шляхетного роду  було зображено 5 казанів, замок, бойова рукавиця і гасло:” Померти за віру”. (Один з членів родини, якиі жив в маєтку Барка    загинув у боротьбі з маврами)               Х

4.Батько  не мав коштів на освіту Педро .                         О
(Батько – королівський придворний, секретар казначейства, Мати – донья Марія де Енао і Ріаньо – представниця знатної фланерської родини. Вона виховала 6 дітейю3 сина і 3 доньки).Батько мріяв щоб хлопчик, як і дід , став капеланом. Тому не шкодував грошей на освіту: спочатку коледж єзуїтів, потім – Саламанкський університет.

5.Характер Педро Кальдерона був дуже підходящим для священника.                                                                               О
(Ні. Характер був дуже запальний, хлопчик постійно ув*язувався  у сварки та бійки. Легко ображався, був вразливим і пихатим)
     В 14 років померла мати, і Педро з братами Хосе і Дієго  довелося судитися з мачухою за спадщину. Тут характер став у нагоді.              
                                                         
6.В 13 років Кальдерон написав свою першу п*єсу.            Х
А юнаком, після закінчення університету, брав участь у літературних змаганнях  і був відзначений похвалою короля іспанської „золотої драми” Лопе де Вега.

7. Був задоволений своїми успіхами в літературі.                  О
( не був задоволений успіхами, а до прийняття духовного сану ще не був готовий, тому вирішив змінити свою долю. У 22 роки став солдатом, брав участь у військових походах  до Італії, Нідерландів, у придушенні заколотів в Каталонії.12 років служить в армії)

8.Любов до театру перемагає авантюризм. Ім*я Кальдерона стає  Х
відомим на початку 30 років. (п*єси: „Стійкий солдат”,” Дама-Примара”, „Життя – це сон”. Після смерті Лопе де Вега дістає посаду  придворного драматурга короля Філіпа IV та нагороду –  Сент–Яго (Святого Якова).                                                                  

 9.В Іспанії дозволено грати лише одній трупі в Мадриді. Посилюються гоніння на театр, обмеження тем для п*єс святою інквізицією. (Через смерть представників королівської родини : королеви Ісабель і принца Балтазара)Заборонено включати до репертуару любовні комедії і навіть зображати на сцені незамужніх жінок .                                  Х

10.До кінця днів своїх залишився вірним театру                            О
( 1645 – втрачає молодшого брата Хосе, через рік  -- старшого Дієго. 1648 – помирає кохана, залишаючи маленького позашлюбного сина, який теж невдовзі помер)Король назначає Кальдерону пенсію в 30 екю – досить значна сума на ті часи. За це письменник працює задля слави монарха.В 50 років розпрощався з театром і прийняв духовний сан. У 1653 році став настоятелем собору в Толедо.)

11. Останні 30 років свого життя писав тільки ауто – твори релігійного змісту.                                                                                                          Х

12.Залишив по собі чималий спадок.                                                     Х
(120 п*єс, 78 ауто, 20 інтермедій, 2 поеми, ліричні вірші і трактат „Апологія комедії”)

4.Оцінювання.

5.Вправа на фокус уваги.

8 Слайд.

6.   Єсенін
1.   Хайям
3.   Толстой
8.   Шекспір
5.   Гоголь
7.   Скотт
2.   Петрарка
10.  Пушкин
4.   Чехов
9.   Кальдерон


6.Драма Кальдерона  “Життя – це сон”

                                                               Художня система Бароко.

Риси:

1.Універсальність, прагнення до масштабності, що проявляється і на проблемно-тематичному рівні, і в структурі образів та композицій, що тяжіють до безкінечності.


2.Динамічність. Бароко відзначається внутрішньою напругою і бурхливою динамічністю.

•    світ, що не знає спокою, що розкривається у змалюванні рухомих реальностей: плину води й хмар,  струмків,  водограїв тощо,  а також всіляких змін та метаморфоз;

•    глибший прояв цього динамізму-- напруженість дії, несподіваних її поворотів, а також в роз¬гортанні мотивів всевладдя долі, що безжально грається з людьми.

•    внутрішній чи психологічний динамізм, який полягає в духовній та емоційній рухливості героїв, частих змінах їхнього внутрішнього стану, піднесень і криз, затьмарень і осяянь. Все це виразно простежується і в драмі Кальдерона "Життя - це сон".

3.Тяжіння до контрастів, як формальних - контрастів світла й тіні, радісних і похмурих тонів,   масивних і тендітних форм тощо, так і смислових - миті й вічності, величі й мізерії, всеохоплюючого контрасту життя і смерті.

4.Метафоричність.

(Основне завдання митця - у розкритті зв'язків між речами і явищами. "Будь-який твір мистецтва - метафора", - твердив відомий теоретик бароко, італієць Е.Тезауро
Вважалося, що метафора сприяє пізнанню всього сущого, виражає таємничі зв'язки світового цілого.)

5.Підвищеність тону, прагнення до посиленої емоційної дії.

Експресивність, пишна декоративність, ”перебільшення і надмірності”.

Метою барокових митців було захоплювати й вражати читачів чи глядачів, викли¬кати у них потрясіння, афект, через емоції діяти на розум, свідомість і таким шляхом підпорядковувати її своєму впли¬вові.
     
    Бароко було першим всеєвропейським художнім напрямом, що поширився на всі регіони нашого континенту.

                                                                                                                                    На Україні – Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький,

                                                                                                                                                                                          Григорій Сковорода.

В Україні риси барокового стилю з'являються в поезії та полемічній літературі початку 17 ст..

7.Релаксація

IV. Підбиття підсумків. Оцінювання.

 V. Слогани.

Надіслано учителем зарубіжної літератури Міжнародного ліцею "Гранд" Іванченко Л.М.

_{Планування з зарубіжної літератури, матеріали з зарубіжної літератури 9 класу скачати, підручники онлайн}