Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 9 клас>> Українська мова: РЗМ №З. РЗМ №4. Контрольний вибірковий переказ тексту наукового стилю (на основі кількох джерел)

РЗМ №3. Підготовка до контрольного вибіркового переказу тексту наукового стилю (на основі кількох джерел) РЗМ №4. Контрольний вибірковий переказ тексту наукового стилю (на основі кількох джерел)

§ 33. Письмовий вибірковий переказ тексту наукового стилю (на основі декількох джерел)

364.

І. Прочитайте текст. Прізвища яких авторів-дослідників названої теми використано в тексті? Сформулюйте назви мікротем. Оберіть мікротему для письмового переказу.

Походження назв Русь і Україна

В історії українознавства засвідчуємо постійний інтерес дослідників до двох назв: Русь і Україна. Походження цих топонімів має світоглядне значення: адже за етимологією, історією вживання цих назв можна простежити історію народу, історію земель, на яких він розселявся, господарював, контактував з іншими етносами, об'єднувався в державні утворення тощо. В історичних дослідженнях М. Грушевського наголошено на спадкоємності України від Руської землі. Спираючись на дані літописів, археології, мовознавства, свідчення зарубіжних істориків, грецьких, римських, арабських письменників, учений у багатотомній праці обґрунтував походження й історичний шлях України-Русі: «У звістках чужоземців, які маємо з IX і X віку, наші князі й їх військо все зветься Руссю, руськими. У нас же Руссю звалася Київщина». Не погоджується історик із свідченням давнього літописця про те, що назва Русь принесені шведами. Норманську теорію походження назви Русь сьогодні заперечують і мовознавці, і історики.

Історики простежують зв'язок Руської держави з усіма т.зв. доісторичними етносами та їхніми державними утвореннями засвідченими на території сучасної України. Досліджуючи етнічну історію давньої України, Сергій Наливайко пише:

«Руська держава — лише епізод у багатотисячолітній українській історії... Згадаймо тих же трипільців, існування цивілізації та державності в яких нині незаперечне, кімерійців, які мали тут своє царство і своїх царів, ту ж таки Скіфську, а тоді Боспорську державу, що майже по тисячі років кожна проіснували на українських землях».

Назва Руська земля щодо держави з центром у Києві була відома вже у 852 році, тобто до появи варягів. У ґрунтовному історико-етимологічному дослідженні «Русь і варяги» академік НАН України В. Г. Скляренко на широкому науковому тлі розглядає різні теорії походження назви Русь. Хоч назва Русь стосувалася не всього полянського населення, а лише певної соціальної групи, вона з часом переносилася на етнічну назву полян і на їхню територію, яку стали називати Русь.

Сьогодні маємо чимало гіпотез про походження назви Україна. Ще, донедавна в науковій літературі, а звідси — і в масовій свідомості, утверджувався стереотип: назва Україна походить від російського окраина. Таке трактування прищеплювало комплекс меншовартісності: центр — десь, а Україна — це окраина. У сучасних публіцистичних виданнях таку етимологію ще й досі використовують як аргумент територіальної та державної неподільності «єдиного слов'янського народу». Тим часом історичні пам'ятки й етимологічні розвідки дослідників свідчать про інше, але радянська наука не популяризувала інших поглядів.

В одній з останніх розвідок, присвячених походженню назви Україна, В. Г. Скляренко наголошує, що слово украина означало окреме князівство (окрема волость).

Яка ж історія географічної назви Україна? Було в праслов'янській, староукраїнській мові слово украй, пов'язане з іменником край і з дієсловом украяти (відрізати). В. Г. Скляренко залучив тексти писемних пам'яток та фольклорних текстів і переконливо довів, що слово Україна означало край, країна, окрема земля, відрізана територія і ніякого зв'язку зі словом окраїна не мало. Поширення іншої думки — про зв'язок назви Україна з поняттям окраина характерне для переважної більшості російських і польських дослідників, які використовували мовно-історичні факти для підтвердження панівної ідеології. За цією ідеологією, Україна — це окраина або однієї, або другої держави. Настав час зруйнувати згаданий стереотип, спираючись на переконливі етимології й утверджуючи українознавчий підхід до концептуальних наукових понять.

Пошуки нових джерел, неупереджений погляд на історію, на її «вічні» питання мають сприяти формулюванню гіпотез та їхніх доведень, загалом розвиткові наукової думки.

ІІ. Напишіть переказ обраної мікротеми.

Із бабусиної скрині і не тільки

365.  

І. Прочитайте текст, розподіливши між собою репліки.

Як горох при дорозі — нещасний, знедолений; самотній.

Дмитро. Бабусю, ти дивилася вчора передачу про безпритульних дітей?
Бабуся. Я бачила тільки кінець, але й цього досить для сумних роздумів.
Ярослава. Це діти, які на трасах чи на дорогах у містах старцюють? Вони і в школу не ходять. Де ж вони живуть?
Бабуся. Вони живуть як горох при дорозі.
Дмитро. Я розумію, коли діти не мають дому, свого житла, живуть на вокзалах, у покинутих будинках. А от чому ти згадала саме про горох?
Ярослава. Може, тому, що горошини маленькі й діти маленькі?
Бабуся. У цього вислову є ще й друга частина: хто йде, той і скубне. Горохом колись обсаджували поле, щоб від дороги був захист. Хто йде дорогою, зірве стручок гороху — то це й начебто невелика шкода. Горох при дорозі не захищений, завжди обскубаний. Отакі бувають знедолені, нещасні діти й загалом люди.
Дмитро. У цих дітей немає батьків, вони сироти.
Бабуся. На жаль, і при живих батьках діти часто бувають безпритульними, їх ніхто не любить, про них нікому турбуватися.
Ярослава. Я згадала маленького принца Сент-Екзюпері: ми відповідаємо за того, кого приручили.
Бабуся. Саме так: якщо люди відповідатимуть за маленьких, старих, усіх, хто поряд з ними, тоді не буде покинутих, безпритульних у нашому житті.

ІІ. Підготуйте розгорнуту письмову розповідь, висловивши свою думку. Використовуйте складні речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв'язку.

ІІІ. Розгадайте ребус і прочитайте прислів'я. Як його зміст пов'язаний з темою полілогу?

§ 32. Усний вибірковий переказ тексту художнього стилю

Пригадаймо

Вибірковий переказ — це детальний переказ однієї частини (мікротеми) тексту.

363.

І. Прочитайте уривок з оповідання В. Нестайка. Скільки мікротем можна виділити в ньому?

Гіпнотизер

...Що Ромча володіє дивним чаром, Славко не сумнівався.

Ромча почав упевнено, ніби лише те й робив, що на когось на пускав туман.

— Слухай мене уважно, — сказав він, дивлячись на товариша незмигним поглядом. — Слухай уважно. Зараз учень шостого «Б» класу Славко перетвориться на дерево. Ось він уже перетворюєтся, ось він уже деревце. Стоїть у лісі і тихо погойдується.

Славко слухняно підніс руки вгору і похитувався, ніби його розгойдував вітер.

На цьому Ромча припинив. Завтра до школи, а уроки ще не вивчив. Перепаде вдома.

Ромча прийшов пізно, сказав, що в школі виступав гіпнотизер. Сховався у свою кімнату і засів за уроки. Хоч як довго дивився букви, хоч скільки разів перечитував слова, зміст написаного зрозуміти не міг.

З цією думкою він іще довго сидів над задачею, потім англіською мовою, а далі так само безрезультатно і над рештою уроків...

Першим був урок Віри Никодимівни. Ромча сидів тихо, як мишеня, намагаючись не видати себе ні словом, ні навіть диханням.

Мабуть, Віра Никодимівна також володіла гіпнозом. Проходячи між партами, вона зупинилася над Ромчею. Ось зараз назве його прізвище. Попросить вийти до дошки. Ромча знав, що Віра Никодимівна дивиться в один бік, а відповідати піднімає учнів з іншого боку. То в неї була така маленька хитрість: робить вигляд що не помічає, хто розмовляє або займається не тим, чим слід займатися на уроці, але в потрібний момент піднімає саме непослуха.

— Романе, — чує він знайомий голос над собою, — мені здається, ти хочеш вийти до дошки і продовжити пояснення? Будь ласка.

Немов сам загіпнотизований, іде приречений Ромча до дошки.

Він вичікує.

Він виграє час.

Треба зволікати, доки Віра Никодимівна гляне йому в очі. Отоді постарається, щоб її погляд увібрав усі Ромчині бажання.

Вчителька спрямувала на нього здивований погляд. Це Ромчі тільки й потрібно. Зібравши всю силу й волю, він вирячив на вчительку очі й твердив одне:

— Знаю всі множини та функції... знаю всі степені та пропорціності... Умію розв'язувати всі задачі! Всі, всі, всі! Скоріше ставте в журнал дванадцятку і відсилайте на місце!

Клас занімів від Ромчиної зухвалості. А Ромча, неначе зіпсована пластинка, коли заскочила голка на програвачі, твердив те саме:

— Знаю!., знаю!., знаю!.. Ви ставите мені дванадцять... І не викликайте ніколи, якщо я не підніму руку...

Коли б раптом у класі пролетіла комаха-одноденка, то звук її крил прогримів би так, наче реактивний літак перед зльотом — така стояла тиша.

Віра Никодимівна заворожено повторила:

— Ти знаєш... ти знаєш урок... сідай на місце...

Клас німував. Дружно переводив очі то на Ромчу, який з незалежним гордим виглядом дивився просто себе, то на вчительку, яка зупинилася за столом із задумливим відчуженим поглядом.

Та нараз учителька ніби схаменулась.

— Так хто бажає продовжити? — швидко спитала, переводяч погляд на гамірливі задні парти.

Шкільні коридори гули, немов ткацький цех, де гуркочуть десятки верстатів. Іншого разу Ромча і собі затіяв би з кимось як не суперечку, то перегони або якусь гру. Але не тепер. Різноголосий гамір не заважав йому зосередитись.

Думав Ромча про те, як виручити Славка.

Треба чимось привернути увагу історички. Проте розголос Ромчі не потрібен. По-перше, може раптом з'ясуватися, що ніякими чарами він не володіє, і тоді стане посміховиськом на всю школу. По-друге, в Ромчиній голові народжувалися такі фантастичні плани використання своїх гіпнотичних здібностей, що розголошувати їх передчасно було б непоправною помилкою. Почнуть звідусіль просити: зроби те, перероби оце. Гіпноз — його власність. Учителька зайшла в клас, привіталась. Ромча ще на порозі перехопив її погляд і, немов локатор за літаком, вів її до столу. Якщо траплявся момент, коли вчителька дивилася на Ромчу, він вибалушував очі і шепотів своє заклинання:

— Славко знає урок... Славко хороший учень... Слухайте мене уважно. Славко знає урок... йому треба поставити дванадцятку... ну хоч би дев'ятку...

Та чари чомусь не діяли.

Учителька розвела руками:

— От і маєш... Та тобі спершу треба провітритися! - нагримала вона. — Вийди з класу і не заважай...

Немов заворожений, прочалапав Ромча до дверей. Потім вернувся до своєї парти, машинально згріб у портфель підручник та зошит і вийшов з класу. І весь час шепотів ті самі слова про свого друга Славка.  

Оце і всі його чари. Ганебно попросили вийти геть. Незмивна пляма на все його майбутнє. «Це ж який Ромча? — перепитуватимуть у школі і через рік, і через два. — Отой, що уявив себе гіпнотизером? Не інакше в нього в голові замакітрилося. Гіп-но-ти-зер...»

ІІ. Оберіть мікротему для усного переказу. Запишіть ключові слова (які допомагають розкрити зміст уривка).

ІІІ. Підготуйте усний вибірковий переказ поданого тексту.

§ 34. Письмовий вибірковий переказ тексту художнього стилю

Пригадаймо

Текст художнього стилю розвиває уяву читача, конкретними чуттєвими образами впливає на його розум, волю, почуття, виховує естетичні смаки.

Характерна ознака художнього тексту — наявність тропів (епітетів, порівнянь, метафор тощо), відтворення мови автора і мови персонажів (діалоги, полілоги, авторська мова).

366.

І. Прочитайте текст — уривок із роману Марини і Сергія Дяченків «Ритуал». Обґрунтуйте належність тексту до художнього стилю. Визначте кількість мікротем у тексті.

...Арман сміявся. Він сміявся так щасливо, як ніколи в житті, навіть у дитинстві, і кам'яна зала здивовано відлунювала йому у відповідь.

- Та це ж... Юто, дурненька... Це ж для всіх драконів заповідь... Остерігатися нащадків Юкки... Теж мені, умова...

Він заливався й заходився, і принцеса вперше бачила, як він сміється. Вона дивилася на нього знизу, з холодної підлоги, і він, освітлений двома смолоскипами з двох боків, раптом здався їй таким же вічним і нездоланним, як море чи сонце. Що люди? Народяться — вмруть, а що за істота несе свою долю крізь тисячоліття, і чиєму народженню передує нескінченна вервечка предків, таких самих дужих і могутніх? Що для світу вона, Юта, і що — Арм-Анн... З ним не зрівняється жоден король і жоден чаклун, а він приносить з полювання диких кіз і пише вірші, і ось тепер... Думки її несподівано було перервано. Арман відкинув один смолоскип і вивільненою рукою підняв її з підлоги, схопив за поперек і закинув собі на плече:

- Ану-ну... Я твій боржник, принцесо. Виконую бажання. Чого хочеш?
- Покатай мене на спині. Будь ласка, Армане!

  Вага її була не відчутна, проте костистий гребінь уздовж спини, скам'янілий і майже позбавлений чутливості, здригався від незвичного дотику. Принцеса сиділа в дракона на загривку, прив'язавшись, трьома міцними мотузками.

  Він піднімався поволі, колами; день був тихий, безвітряний, однак у піднебессі холодно — він змусив Юту нап'ясти на себе все ганчір'я, яке знайшлося в замку. Тепер, у небі, він постійно перебував у напруженні — чи не занадто різко змахують шкірясті крила, чи не ранить принцесу ороговіла луска, чи не запаморочиться в неї голова? Підсвідомо він щосекунди був готовий кинутися вниз на перехоплення, якщо вона впаде.

  Принцеса спочатку було принишкла.

Потім він спиною відчув якесь вовтузіння, ворушіння, і, нарешті, крізь ревіння вітру пробився довгий захоплений вигук.

У тому, що вигук був саме захоплений, сумніву не було. Арманові відлягло від серця; уже не так дбаючи про обережність, він почав колами набирати висоту.

  Берег ішов удалину ламаною зубцюватою лінією; прибій здавався кокетливою мереживною облямівкою на прузі моря, а саме море, вигнуте на обрії дугою, схоже було на сумирного, розслаблено розпростертого звіра; далеко-далеко біліло вітрило.

  Захоплений крик голоснішав. А він ніколи й не задумувався, що може відчувати той, хто здійнявся в небо вперше. Сам він не пам'ятав своїх перших польотів — вони сприймалися як щось цілком зрозуміле, навіть обтяжливе. І зараз, скоряючись раптовому натхненню, він несподівано побачив небо й землю очима принцеси Юти.

У небо — свічкою. Юту вдавило в панцир, вітер здибився тугою й холодною стіною, так, що аж дух перехопило. Пальці її щосили чіплялися за драконячий гребінь, три мотузки натяглися, втримуючи принцесу в кістяному сідлі... Море перекинулося, як таріль, і ринуло вниз; у голові, пересипаючись дзенькотом, заворушилися колись чуті рядки: «Як той ненароком загублений келих... Земля вислизає...»

Юта відчула раптом, як тіло її втрачає вагу, як, невагоме, злітає над головою волосся, і ось уже не принцеса — нова крилата істота ширяє в дракона за спиною...

Сонце хилилося до обрію; туди, де воно збиралося сісти, стяглися в очікуванні тонкі, прозорі вечірні хмари. Опускаючись і остигаючи, сонячний диск закутався в рожеву тканину; небо, золоте на заході, залишалося холодним, фіолетовим на сході — за Ютиною спиною. Зі зміною освітлення змінився світ.

Сонце сіло, через зубцюватий гребінь скель ударив раптом останній промінь — тугий і зелений, мов стеблина весняної травички. «Ось і вечір», — подумала Юта відчужено.

Вона не пам'ятала, скільки минуло часу. Вона майже забула своє ім'я. Думка, що можна жити, не здіймаючись у небо, була дика й блюзнірська, а сама вона — дівчинка, що виросла в палаці, дівчина, викрадена драконом, Юта-до-польоту здавалася тепер Юті-після-польоту іншою, якоюсь незнайомою людиною.

ІІ. До якого жанрового різновиду художньої прози належить твір Марини і Сергія Дяченків?

ІІІ. Напишіть вибірковий переказ тексту, розкривши його тему й головну думку. Дайте назву переказаному текстові.

С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичова, Українська мова, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів 

_{Матеріали з української мови, планування з української мови, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з української мови для 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.