Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 9 клас>> Українська мова: РЗМ № 12. Доповідь на основі двох-трьох джерел на суспільну тему в публіцистичному стилі. Складне речення з різними видами зв’язку

§ 31. Усний стислий переказ тексту публіцистичного стилю

Пригадаймо

1. Чим відрізняється усний переказ тексту від письмового?
2. Які тексти належать до публіцистичного стилю?
3. Яка різниця між темою і основною думкою тексту?

362.

І. Прочитайте уривок з виступу П. Таланчука перед молоддю. До якого стилю він належить? Відповідь обґрунтуйте. Сформулюйте тему і основну думку тексту. Дайте йому назву.

   Наша історія — кривава і героїчна, піднесена і трагічна — дана нам для того, щоб ми, співаючи українських пісень, пильно дивился, як писала Ліна Костенко, куди прямує наш човен, бо існує велика небезпека застрягти в трясовині спогадів...

   Історія дана нам для дії, для руху вперед. Здорова національна пам'ять, писав Григорій Ващенко, — це правильна оцінка минулого: «Славні події своєї історії народ шанує, вони стають предметом національних гордощів, а згадуючи моменти темні, народ засуджує їх і намагається виправити помилки».

   Разом із тим, застерігав великий педагог, «...амнезія в галузі національної пам'яті часто поєднується з парамнезією, цебто перс крученням минулого». Особливо ж це явище трапляється тоді, коли народ-переможець з метою денаціоналізації та поневолення переможеного народу всякими засобами, надто ж через школу, прищеплює йому неправильні погляди на минуле. Наприклад, від більшовиків пішли такі образливі назви на адресу нашого минулиго, як «хуторянщина», «шароварщина», «просвітянщина», «грінченківщина», «петлюрівщина»... Можна додати до цього ще й іменники — «бандерівці», «мазепинці», «хохли». Що там казати про радянські часи, коли ці слова були «модним» атрибутом у ставленні до національно налаштованих українців! Але й нині зі сцен столичних палаців з уст доморощених лицедіїв (язик не повертається сказати «артистів») чи й навіть заїжджих сусідів звучать пісні, анекдоти, гуморески, де нібито «ненароком» хтось і скаже образливі слова на адресу українського народу. І це, з дозволу сказати, носії культури?! На мою думку, це не просто артистичні «вибрики а та ж цілеспрямована атака на нашу українську самодостатність...

   Усе це я розповідаю вам, молоді мої друзі, не для того, щоб ви лише жаліли Україну. Жалість — погана річ, коли йдеться не про «поховання», а про будування держави. Жалість узагалі річ сумнівна або й неприйнятна, дивлячись, із якою метою її використовують і до кого чи до чого вона спрямована. Бо жалість якоюсь мірою дезорганізує, ослаблює, вона, урешті-решт, принижує, особливо коли жалієш — постійно і майже «механічно» самих себе. Так, історію треба знати. І, звісно, заносити у свою пам'ять не як у комп'ютер. Бо людська пам'ять, яка не може вмістити в себе таку кількість інформації, що її вміщає ЕОМ, тим і різниться від машини, що вона вміє і переживати, емоційно і логічно відтворюючи події, явища, вчинки. Разом з тим, коли спогади стають «нав'язливою ідеєю», вони можуть перетворитися на хворобу. Тож, може, досить сліз, стогонів, «охів».

   Адже Україні є ким і є чим пишатись. Кожен народ утверджує себе в цьому світі як може. Хто силою і агресією, хто добрими словами і вчинками. І кожен отримує те, що «посіяв». Або, як сказано в Біблії, «є час розкидати каміння і є час його збирати». Тобто всім дається шанс виправляти свої помилки. Тільки одні їх виправляють, а інші множать. Тож і українці мають не заперечувати когось, а утверджувати себе в цьому світі. Бо кожен народ отримує, урешті-решт, те, на що він спроможний.

   А великий народ України спроможний на великі справи — своєю працьовитістю, культурою, інтелектом, аурою душі. І це він довів своєю багатовіковою історією. «Народ мій є. Народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ». І в той же час — «не маю зла до жодного народу». Так писав один з найкращих творців українського красного письменства поет Василь Симоненко. Тільки з цієї позиції — позиції віри і впевненості у своїх силах, позиції доброти і справедливості, щедрості та щирості — можна і треба будувати державу, у якій усе повинно бути гарним — і Богом дана нам земля, і люди, і слова, і думки.

ІІ. Скільки мікротем можна виділити в цьому тексті? Випишіть художні засоби (епітети, метафори), уточнювальні члени речення, які вказують на публіцистичний характер цього тексту.

ІІІ. Підготуйте план до стислого переказу тексту і за цим планом перекажіть текст.


С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичова, Українська мова, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Планування уроків з української мови, відповіді на тести, завдання та відповіді по класам, домашнє завдання та робота з української мови для 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.