|
|
|
| Строка 2: |
Строка 2: |
| | | | |
| | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова|Українська мова]]>>[[Українська мова 10 клас|Українська мова 10 клас]]>> Українська мова: «УПЧ Панас Мирний «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Повія» (оглядово)» ''' | | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова|Українська мова]]>>[[Українська мова 10 клас|Українська мова 10 клас]]>> Українська мова: «УПЧ Панас Мирний «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Повія» (оглядово)» ''' |
| - | | + | <!--[if gte mso 10]> |
| - | <br>
| + | |
| - | | + | |
| - | <meta content="text/html; charset=utf-8" http-equiv="Content-Type"></meta><meta content="Word.Document" name="ProgId"></meta><meta content="Microsoft Word 11" name="Generator"></meta><meta content="Microsoft Word 11" name="Originator"></meta><link href="file:///C:%5CDOCUME%7E1%5CAdmin%5CLOCALS%7E1%5CTemp%5Cmsohtml1%5C01%5Cclip_filelist.xml" rel="File-List"></link><!--[if gte mso 9]><xml>
| + | |
| - | <w:WordDocument>
| + | |
| - | <w:View>Normal</w:View>
| + | |
| - | <w:Zoom>0</w:Zoom>
| + | |
| - | <w:PunctuationKerning/>
| + | |
| - | <w:ValidateAgainstSchemas/>
| + | |
| - | <w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
| + | |
| - | <w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
| + | |
| - | <w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
| + | |
| - | <w:Compatibility>
| + | |
| - | <w:BreakWrappedTables/>
| + | |
| - | <w:SnapToGridInCell/>
| + | |
| - | <w:WrapTextWithPunct/>
| + | |
| - | <w:UseAsianBreakRules/>
| + | |
| - | <w:DontGrowAutofit/>
| + | |
| - | </w:Compatibility>
| + | |
| - | <w:BrowserLevel>MicrosoftInternetExplorer4</w:BrowserLevel>
| + | |
| - | </w:WordDocument>
| + | |
| - | </xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
| + | |
| - | <w:LatentStyles DefLockedState="false" LatentStyleCount="156">
| + | |
| - | </w:LatentStyles>
| + | |
| - | </xml><![endif]--><style><!-- /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-parent:""; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:none; mso-layout-grid-align:none; text-autospace:none; font-size:10.0pt; font-family:Arial; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";} @page Section1 {size:595.45pt 841.7pt; margin:72.0pt 143.1pt 36.0pt 156.0pt; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} @page Section2 {size:595.45pt 841.7pt; margin:72.0pt 164.05pt 36.0pt 134.95pt; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-paper-source:0;} div.Section2 {page:Section2;} @page Section3 {size:595.45pt 841.7pt; margin:72.0pt 138.25pt 36.0pt 160.35pt; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-paper-source:0;} div.Section3 {page:Section3;} @page Section4 {size:595.45pt 841.7pt; margin:72.0pt 165.75pt 36.0pt 134.55pt; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-paper-source:0;} div.Section4 {page:Section4;} @page Section5 {size:595.45pt 841.7pt; margin:72.0pt 149.55pt 36.0pt 150.2pt; mso-header-margin:36.0pt; mso-footer-margin:36.0pt; mso-paper-source:0;} div.Section5 {page:Section5;} --> </style><!--[if gte mso 10]>
| + | |
| | <style> | | <style> |
| | /* Style Definitions */ | | /* Style Definitions */ |
| Строка 45: |
Строка 21: |
| | mso-bidi-language:#0400;} | | mso-bidi-language:#0400;} |
| | </style> | | </style> |
| - | <![endif]--> | + | <![endif]--> <div class="Section4">'''<span lang="UK" />'''</div><div class="Section4">'''<span lang="UK"> «СВІЖИЙ І СИЛЬНИЙ ТАЛАНТ»</span>'''<span lang="UK"> |
| - | <div class="Section4">'''<span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;"> «СВІЖИЙ І СИЛЬНИЙ ТАЛАНТ»</span>'''<span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;"> | + | |
| | | | |
| | | | |
| - | Відгуком на злободенні питання часу стала повість '''«Лихі люди» (1877)'''. В ній уперше в нашій літературі показано розмежування в середовищі інтелігенції, висвітлено причини, що розвели колишніх шкільних товаришів в антагоністичні табори. Петро Телепень і Тимофій Жук, не примирившись з гнітючою дійсністю, виступили на боротьбу проти сил суспільної реакції. Шестірний і По-пенко, навпаки, стали вірними охоронцями системи, яка захищала кривдників, ставила всілякі перешкоди на шляху суспільного прогресу.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;" /><br></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">Авторська позиція в творі чітко виражена. Письменник поетизує нерівну боротьбу тієї молоді, що пожертвувала особистим благополуччям і мужньо виступила проти соціальної несправедливості, освяченої самодержавним ладом. Водночас він показує непривабливе обличчя реакці-онерів-кар'єристів чи збайдужілих до народної недолі, взагалі тих, хто дбає тільки про себе і власну кишеню.</span><br></div><div class="Section4"><br></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">Події в повісті розкриваються головним чином через спогади і сприймання Телепня, який опинився за ґратами тюрми. Як письменник Телепень служив людям правдивим, щирим словом. І от ув'язнення. У спогадах і мареннях хворого Телепня пролітають дні його життя — від дитинства до арешту в недавню дощову ніч. Так з'явилася для автора прекрасна можливість з психологічною достовірністю показати формування передової людини, з'ясувати ті внутрішні імпульси, які природно привели вихідця із заможної родини до небезпечної справи оборони народних інтересів.</span><br></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Телепень ще в гімназії перейнявся недолею трудівників» Знайомство з таємно поширюваними книжками допомогло йому побачити кричущі контрасти життя, задуматися над причинами соціальної несправедливості, що панувала в імперії. Розмова з селянином глибоко запала в душу юнака: як же так, що земля «верстов на тридцять уподовж, на двадцять вшир» належить одному графові, який десь бенкетує в столиці, а тут, «серед поля, скиглить люд свою голодну пісню». В університеті Петро зближується з демократично настроєною молоддю, яка готова помірятися силами з кривдою, знищити несправедливий лад.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Незважаючи на слабке здоров'я, добру, м'яку вдачу, Телепень виявляє в тюрмі непохитну волю і твердість. Він не бажає навіть розмовляти з прокурором, який захищає несправедливість. Правда, нестерпні умови ув'язнення стали причиною важкого психічного захворювання героя, його самогубства.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Тимофій Жук — типовий образ революційного народника. Він набагато енергійніший за Телепня. За читання нелегальних політичних брошур Жук був виключений з гімназії. Та Тимофій не розгубився, не впав у відчай: він «іде в народ», працює вантажником, косарем, рибалкою, поширює ідеї знищення несправедливої системи. Він закликає «силою» боротися за народні права жити по-людському. Жук також попав до в'язниці, але тюремникам не вдалося зломити його мужності. Крізь ґрати рветься на волю його пісня.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Письменник водночас викриває «лихих людей», але в цей термін він вкладає протилежний розумінню захисників царизму зміст. «Лихі люди» — не революціонери, а ті, хто силкується врятувати систему, підперти її прогнилі основи. Охоронці самодержавства змальовані в повісті сатиричними засобами. Шестірний як слідчий докладає всіх зусиль, щоб довести «злочинність» дій своїх колишніх шкільних товаришів. Ще в гімназії він виявив себе мерзенним донощиком, «єзуїтом». А тепер старанно викриває «ворогів уряду», бо на цьому шляху найлегше досягнути і високого чину, і багатства.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Осуджується в творі й Попенко. Коли Жук і Телепень пішли шляхом служіння народові, Попенко будує своє благополуччя на темноті мас. Тому він намагається подо-вше зберегти відсталість, неосвіченість селянства: «Мужик поки ще темний, то і в Бога вірує; а вивчиться — він і церкву забуде, а про батюшку — поминай як звали!» Вся ницість і огидність цього мракобіса і шкурника постає в його цинічних словах про загибель Телепня: «Дурний! Коли вже наважився, то так би і вмирав, От би і мені перепало рублів зо три на похороні. Було б на пулечку. А то наш кривоногий сторож сам і ховав, і поминав».</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Опублікована без підпису в женевському журналі «Громада» за 1877 рік повість «Лихі люди» нелегально ввозилася в Україну і поширювалася разом з народницькими брошурами, тобто використовувалася з пропагандистською метою.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | </span>'''<span lang="UK" style="font-size: 12pt;"> </span>''''''<span lang="UK" style="font-size: 12pt;"> </span>''''''<span lang="UK" style="font-size: 12pt;"> </span>''''''<span lang="UK" style="font-size: 12pt;"> </span>''''''<span lang="UK" style="font-size: 12pt;" />'''<span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">«'''ЛИХО Д''''''АВНЄ Й''' '''СЬОГОЧАСНЕ'''»</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця, мрії і сподівання селянства.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Широка панорама життя українського села упродовж кількох поколінь постає з роману '''«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1872 — 1875)'''. Над цим твором Панас Мирний працював у співавторстві з братом Іваном Віликом — одним з відомих літературних критиків і публіцистів. Ті шість редакцій роману, які збереглися, показують інтенсивні пошуки втілення ідейного задуму в нову для української прози жанрову форму реалістичного соціально-психологічного роману. Вже тут на повний голос зазвучала тема «лиха давнього й сьогочасного», до якої Панас Мирний звертатиметься ще кілька разів.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Одним з найвищих досягнень письменника є роман '''«Повія»''', основна редакція якого здійснена на початку 80-х років. Перші дві частини роману були опублікдвані в альманасі «Рада» (1883, 1884), третя — в журналі «Літературно-науковий вісник» (1919), а повністю роман з'явився вже посмертно у 1928 р.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | З роману постають яскраві картини життя порефор-меного селянства, роздертого гострими соціальними контрастами. Жменька багатіїв тримає в руках землю і владу. А поряд у лещатах злиднів і голоду борсаються бідняки. Безвихідь знедолених передано через змалювання щоденних буднів, символічно відтінених похмурими пейзажами дощової осені та морозної зими. В лютий мороз гине селянин Пилип Притика. Ця трагічна смерть стає початком нещасть його дочки Христі.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Читач бачить, як у пореформені часи бурхливо множаться нові гнобителі. Панський прикажчик за кршаччини, Грицько Супрун різними неправдами піднімається на новий щабель достатків. Пошесть наживи захопила Карпа Здора, який раніше осуджував глитаїв, а тепер сам збагачується працею наймитів. Галерею сільських чумазих доповнюють Кравченко, Горобець, Вовк. Вони готові з'їсти один одного, але в погоні за наживою, в захисті корисливих інтересів підтримують один одного.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Панас Мирний показує владу грошей і в місті, причому численними картинами підкреслює її розтлінну силу.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Жорстокий крамар Загнибіда по-звірячому вбиває свою дружину. З крамарів-хижаків виріс великий землевласник Колісник. Керуючись правилом «не ти накриєш — тебе підведуть», він обдурює й краде, зрештою, топче будь-які морально-етичні принципи. З колишньої старшини вийшов «панюга» Лошаков.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Панас Мирний піддає осуду й показне «народолюбство» таких, як молодий чиновник Проценко, безпосередній винуватець трагедії Христі. Прихильне сприйняття модних у молодіжному середовищі ідей «любові до народу» було короткочасним і нетривким: власне, чиновник тільки забавляється грою в демократизм, такі його «захоплення» швидко вивітрюються, а верх беруть підлість і кар'єризм.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Усі ці картини й образи об'єднує сюжетна лінія, пов'язана з долею Христі. Дівчина з бідняцької родини, потім міська наймичка, чиста, здорова натура, загинула у задушливому царстві лицемірства, брехні, ошуканства, підлості. Трагедія Христі — суворе обвинувачення анти-людяній системі.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | '''Роман «Повія»''' — це те художнє явище, яке виразно репрезентує розвиток соціально-психологічної ідейно-стильової течії в українському реалізмі XIX ст.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Кріпосницький характер «селянської реформи» викривається у незакінченій повісті '''«Голодна воля»''' (кінець 80-х років). Автор показує живучість і незнищенність прагнень поневолених людей до свободи, їхніх заповітних прагнень працювати на себе на своїй землі. Колишній кріпак Василь очолює селян і вимагає грамоту про справжню волю. «Наше не за горами,— говорить він.— Чутка про волю все росте і шириться. Діждемося її — оділлються наші сльози комусь другому!»</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | Розкриваючи ідею повісті''' «Лихо давнє й сьогочасне» (1897)''', Панас Мирний у листі до Володимира Науменка відзначав, що в творі йдеться про лихо кріпацьке «з його утисками, серед котрих скніли і ниділи людські душі», і горе новітнє з його безземеллям та голодом, що примушує людей «забувати про гурт, думати тільки про себе, а декого і йти проти свого ж таки брата».</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;">
| |
| - | У першій частині повісті показано дикий розгул сваволі поміщика Башкира, землі якого «через увесь повіт розіслалися» . Вражає контраст між багатством і розкішним побутом кріпосника, з одного боку, і злиднями, безправністю, щоденною виснажливою працею кріпаків — з другого» Трагедійність знедолених трудівників розкривається у життєвій історії сім'ї Проценків.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;" /></div><div class="Section4"><span lang="UK" style="font-size: 12pt; font-family: "Times New Roman"; color: black;"> Друга частина твору передає животіння селян після запровадженої солдатами «волі». «Лихо сьогочасне» спустошує душу людини, робить її егоїстичною, жорстокою» Марина, здобувши прихильність свого хрещеника — Башкирового сина, обдурює й оббирає голодних односельців, безсердечно відштовхує хворого й немічного діда Уласа, «забувши», що той колись врятував її від загибелі, а згодом віддав їй свою хату.</span></div>
| |
| | | | |
| | | | |
| - | <br> Українська література 10 клас, Петро Хропко<br> | + | Відгуком на злободенні питання часу стала повість '''«Лихі люди» (1877)'''. В ній уперше в нашій літературі показано розмежування в середовищі інтелігенції, висвітлено причини, що розвели колишніх шкільних товаришів в антагоністичні табори. Петро Телепень і Тимофій Жук, не примирившись з гнітючою дійсністю, виступили на боротьбу проти сил суспільної реакції. Шестірний і По-пенко, навпаки, стали вірними охоронцями системи, яка захищала кривдників, ставила всілякі перешкоди на шляху суспільного прогресу.</span></div><div class="Section4"><br></div><div class="Section4"><span lang="UK">Авторська позиція в творі чітко виражена. Письменник поетизує нерівну боротьбу тієї молоді, що пожертвувала особистим благополуччям і мужньо виступила проти соціальної несправедливості, освяченої самодержавним ладом. Водночас він показує непривабливе обличчя реакці-онерів-кар'єристів чи збайдужілих до народної недолі, взагалі тих, хто дбає тільки про себе і власну кишеню.</span><br></div><div class="Section4"><br></div><div class="Section4"><span lang="UK">Події в повісті розкриваються головним чином через спогади і сприймання Телепня, який опинився за ґратами тюрми. Як письменник Телепень служив людям правдивим, щирим словом. І от ув'язнення. У спогадах і мареннях хворого Телепня пролітають дні його життя — від дитинства до арешту в недавню дощову ніч. Так з'явилася для автора прекрасна можливість з психологічною достовірністю показати формування передової людини, з'ясувати ті внутрішні імпульси, які природно привели вихідця із заможної родини до небезпечної справи оборони народних інтересів.</span><br></div><div class="Section4"></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Телепень ще в гімназії перейнявся недолею трудівників» Знайомство з таємно поширюваними книжками допомогло йому побачити кричущі контрасти життя, задуматися над причинами соціальної несправедливості, що панувала в імперії. Розмова з селянином глибоко запала в душу юнака: як же так, що земля «верстов на тридцять уподовж, на двадцять вшир» належить одному графові, який десь бенкетує в столиці, а тут, «серед поля, скиглить люд свою голодну пісню». В університеті Петро зближується з демократично настроєною молоддю, яка готова помірятися силами з кривдою, знищити несправедливий лад.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Незважаючи на слабке здоров'я, добру, м'яку вдачу, Телепень виявляє в тюрмі непохитну волю і твердість. Він не бажає навіть розмовляти з прокурором, який захищає несправедливість. Правда, нестерпні умови ув'язнення стали причиною важкого психічного захворювання героя, його самогубства.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Тимофій Жук — типовий образ революційного народника. Він набагато енергійніший за Телепня. За читання нелегальних політичних брошур Жук був виключений з гімназії. Та Тимофій не розгубився, не впав у відчай: він «іде в народ», працює вантажником, косарем, рибалкою, поширює ідеї знищення несправедливої системи. Він закликає «силою» боротися за народні права жити по-людському. Жук також попав до в'язниці, але тюремникам не вдалося зломити його мужності. Крізь ґрати рветься на волю його пісня.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Письменник водночас викриває «лихих людей», але в цей термін він вкладає протилежний розумінню захисників царизму зміст. «Лихі люди» — не революціонери, а ті, хто силкується врятувати систему, підперти її прогнилі основи. Охоронці самодержавства змальовані в повісті сатиричними засобами. Шестірний як слідчий докладає всіх зусиль, щоб довести «злочинність» дій своїх колишніх шкільних товаришів. Ще в гімназії він виявив себе мерзенним донощиком, «єзуїтом». А тепер старанно викриває «ворогів уряду», бо на цьому шляху найлегше досягнути і високого чину, і багатства.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Осуджується в творі й Попенко. Коли Жук і Телепень пішли шляхом служіння народові, Попенко будує своє благополуччя на темноті мас. Тому він намагається подо-вше зберегти відсталість, неосвіченість селянства: «Мужик поки ще темний, то і в Бога вірує; а вивчиться — він і церкву забуде, а про батюшку — поминай як звали!» Вся ницість і огидність цього мракобіса і шкурника постає в його цинічних словах про загибель Телепня: «Дурний! Коли вже наважився, то так би і вмирав, От би і мені перепало рублів зо три на похороні. Було б на пулечку. А то наш кривоногий сторож сам і ховав, і поминав».</span></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Опублікована без підпису в женевському журналі «Громада» за 1877 рік повість «Лихі люди» нелегально ввозилася в Україну і поширювалася разом з народницькими брошурами, тобто використовувалася з пропагандистською метою.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | </span>'''''<span lang="UK"> «</span>'''''<b>ЛИХО Д</b>''<span style="font-weight: bold;" />'''''АВНЄ Й''' '''СЬОГОЧАСНЕ'''»</div><div class="Section4"></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця, мрії і сподівання селянства.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Широка панорама життя українського села упродовж кількох поколінь постає з роману '''«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1872 — 1875)'''. Над цим твором Панас Мирний працював у співавторстві з братом Іваном Віликом — одним з відомих літературних критиків і публіцистів. Ті шість редакцій роману, які збереглися, показують інтенсивні пошуки втілення ідейного задуму в нову для української прози жанрову форму реалістичного соціально-психологічного роману. Вже тут на повний голос зазвучала тема «лиха давнього й сьогочасного», до якої Панас Мирний звертатиметься ще кілька разів.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Одним з найвищих досягнень письменника є роман '''«Повія»''', основна редакція якого здійснена на початку 80-х років. Перші дві частини роману були опублікдвані в альманасі «Рада» (1883, 1884), третя — в журналі «Літературно-науковий вісник» (1919), а повністю роман з'явився вже посмертно у 1928 р.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | З роману постають яскраві картини життя порефор-меного селянства, роздертого гострими соціальними контрастами. Жменька багатіїв тримає в руках землю і владу. А поряд у лещатах злиднів і голоду борсаються бідняки. Безвихідь знедолених передано через змалювання щоденних буднів, символічно відтінених похмурими пейзажами дощової осені та морозної зими. В лютий мороз гине селянин Пилип Притика. Ця трагічна смерть стає початком нещасть його дочки Христі.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Читач бачить, як у пореформені часи бурхливо множаться нові гнобителі. Панський прикажчик за кршаччини, Грицько Супрун різними неправдами піднімається на новий щабель достатків. Пошесть наживи захопила Карпа Здора, який раніше осуджував глитаїв, а тепер сам збагачується працею наймитів. Галерею сільських чумазих доповнюють Кравченко, Горобець, Вовк. Вони готові з'їсти один одного, але в погоні за наживою, в захисті корисливих інтересів підтримують один одного.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Панас Мирний показує владу грошей і в місті, причому численними картинами підкреслює її розтлінну силу.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Жорстокий крамар Загнибіда по-звірячому вбиває свою дружину. З крамарів-хижаків виріс великий землевласник Колісник. Керуючись правилом «не ти накриєш — тебе підведуть», він обдурює й краде, зрештою, топче будь-які морально-етичні принципи. З колишньої старшини вийшов «панюга» Лошаков.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Панас Мирний піддає осуду й показне «народолюбство» таких, як молодий чиновник Проценко, безпосередній винуватець трагедії Христі. Прихильне сприйняття модних у молодіжному середовищі ідей «любові до народу» було короткочасним і нетривким: власне, чиновник тільки забавляється грою в демократизм, такі його «захоплення» швидко вивітрюються, а верх беруть підлість і кар'єризм.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Усі ці картини й образи об'єднує сюжетна лінія, пов'язана з долею Христі. Дівчина з бідняцької родини, потім міська наймичка, чиста, здорова натура, загинула у задушливому царстві лицемірства, брехні, ошуканства, підлості. Трагедія Христі — суворе обвинувачення анти-людяній системі.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | '''Роман «Повія»''' — це те художнє явище, яке виразно репрезентує розвиток соціально-психологічної ідейно-стильової течії в українському реалізмі XIX ст.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Кріпосницький характер «селянської реформи» викривається у незакінченій повісті '''«Голодна воля»''' (кінець 80-х років). Автор показує живучість і незнищенність прагнень поневолених людей до свободи, їхніх заповітних прагнень працювати на себе на своїй землі. Колишній кріпак Василь очолює селян і вимагає грамоту про справжню волю. «Наше не за горами,— говорить він.— Чутка про волю все росте і шириться. Діждемося її — оділлються наші сльози комусь другому!»</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | Розкриваючи ідею повісті''' «Лихо давнє й сьогочасне» (1897)''', Панас Мирний у листі до Володимира Науменка відзначав, що в творі йдеться про лихо кріпацьке «з його утисками, серед котрих скніли і ниділи людські душі», і горе новітнє з його безземеллям та голодом, що примушує людей «забувати про гурт, думати тільки про себе, а декого і йти проти свого ж таки брата».</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> |
| | + | У першій частині повісті показано дикий розгул сваволі поміщика Башкира, землі якого «через увесь повіт розіслалися» . Вражає контраст між багатством і розкішним побутом кріпосника, з одного боку, і злиднями, безправністю, щоденною виснажливою працею кріпаків — з другого» Трагедійність знедолених трудівників розкривається у життєвій історії сім'ї Проценків.</span></div><div class="Section4"><span lang="UK" /></div><div class="Section4"><span lang="UK"> Друга частина твору передає животіння селян після запровадженої солдатами «волі». «Лихо сьогочасне» спустошує душу людини, робить її егоїстичною, жорстокою» Марина, здобувши прихильність свого хрещеника — Башкирового сина, обдурює й оббирає голодних односельців, безсердечно відштовхує хворого й немічного діда Уласа, «забувши», що той колись врятував її від загибелі, а згодом віддав їй свою хату.</span></div> |
| | + | <br> <br> Українська література 10 клас, Петро Хропко<br> |
| | | | |
| | <sub>Матеріали з української літератури [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|онлайн]], завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з української літератури [[Українська література|скачати]]</sub> | | <sub>Матеріали з української літератури [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|онлайн]], завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з української літератури [[Українська література|скачати]]</sub> |
Версия 07:03, 23 апреля 2010
Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 10 клас>> Українська мова: «УПЧ Панас Мирний «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Повія» (оглядово)»
<span lang="UK" /> «СВІЖИЙ І СИЛЬНИЙ ТАЛАНТ»
Відгуком на злободенні питання часу стала повість «Лихі люди» (1877). В ній уперше в нашій літературі показано розмежування в середовищі інтелігенції, висвітлено причини, що розвели колишніх шкільних товаришів в антагоністичні табори. Петро Телепень і Тимофій Жук, не примирившись з гнітючою дійсністю, виступили на боротьбу проти сил суспільної реакції. Шестірний і По-пенко, навпаки, стали вірними охоронцями системи, яка захищала кривдників, ставила всілякі перешкоди на шляху суспільного прогресу.
Авторська позиція в творі чітко виражена. Письменник поетизує нерівну боротьбу тієї молоді, що пожертвувала особистим благополуччям і мужньо виступила проти соціальної несправедливості, освяченої самодержавним ладом. Водночас він показує непривабливе обличчя реакці-онерів-кар'єристів чи збайдужілих до народної недолі, взагалі тих, хто дбає тільки про себе і власну кишеню.
Події в повісті розкриваються головним чином через спогади і сприймання Телепня, який опинився за ґратами тюрми. Як письменник Телепень служив людям правдивим, щирим словом. І от ув'язнення. У спогадах і мареннях хворого Телепня пролітають дні його життя — від дитинства до арешту в недавню дощову ніч. Так з'явилася для автора прекрасна можливість з психологічною достовірністю показати формування передової людини, з'ясувати ті внутрішні імпульси, які природно привели вихідця із заможної родини до небезпечної справи оборони народних інтересів.
Телепень ще в гімназії перейнявся недолею трудівників» Знайомство з таємно поширюваними книжками допомогло йому побачити кричущі контрасти життя, задуматися над причинами соціальної несправедливості, що панувала в імперії. Розмова з селянином глибоко запала в душу юнака: як же так, що земля «верстов на тридцять уподовж, на двадцять вшир» належить одному графові, який десь бенкетує в столиці, а тут, «серед поля, скиглить люд свою голодну пісню». В університеті Петро зближується з демократично настроєною молоддю, яка готова помірятися силами з кривдою, знищити несправедливий лад.
Незважаючи на слабке здоров'я, добру, м'яку вдачу, Телепень виявляє в тюрмі непохитну волю і твердість. Він не бажає навіть розмовляти з прокурором, який захищає несправедливість. Правда, нестерпні умови ув'язнення стали причиною важкого психічного захворювання героя, його самогубства. <span lang="UK" />
Тимофій Жук — типовий образ революційного народника. Він набагато енергійніший за Телепня. За читання нелегальних політичних брошур Жук був виключений з гімназії. Та Тимофій не розгубився, не впав у відчай: він «іде в народ», працює вантажником, косарем, рибалкою, поширює ідеї знищення несправедливої системи. Він закликає «силою» боротися за народні права жити по-людському. Жук також попав до в'язниці, але тюремникам не вдалося зломити його мужності. Крізь ґрати рветься на волю його пісня. <span lang="UK" />
Письменник водночас викриває «лихих людей», але в цей термін він вкладає протилежний розумінню захисників царизму зміст. «Лихі люди» — не революціонери, а ті, хто силкується врятувати систему, підперти її прогнилі основи. Охоронці самодержавства змальовані в повісті сатиричними засобами. Шестірний як слідчий докладає всіх зусиль, щоб довести «злочинність» дій своїх колишніх шкільних товаришів. Ще в гімназії він виявив себе мерзенним донощиком, «єзуїтом». А тепер старанно викриває «ворогів уряду», бо на цьому шляху найлегше досягнути і високого чину, і багатства. <span lang="UK" />
Осуджується в творі й Попенко. Коли Жук і Телепень пішли шляхом служіння народові, Попенко будує своє благополуччя на темноті мас. Тому він намагається подо-вше зберегти відсталість, неосвіченість селянства: «Мужик поки ще темний, то і в Бога вірує; а вивчиться — він і церкву забуде, а про батюшку — поминай як звали!» Вся ницість і огидність цього мракобіса і шкурника постає в його цинічних словах про загибель Телепня: «Дурний! Коли вже наважився, то так би і вмирав, От би і мені перепало рублів зо три на похороні. Було б на пулечку. А то наш кривоногий сторож сам і ховав, і поминав».
Опублікована без підпису в женевському журналі «Громада» за 1877 рік повість «Лихі люди» нелегально ввозилася в Україну і поширювалася разом з народницькими брошурами, тобто використовувалася з пропагандистською метою. <span lang="UK" />
«ЛИХО Д<span style="font-weight: bold;" />АВНЄ Й СЬОГОЧАСНЕ»
Улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця, мрії і сподівання селянства. <span lang="UK" />
Широка панорама життя українського села упродовж кількох поколінь постає з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1872 — 1875). Над цим твором Панас Мирний працював у співавторстві з братом Іваном Віликом — одним з відомих літературних критиків і публіцистів. Ті шість редакцій роману, які збереглися, показують інтенсивні пошуки втілення ідейного задуму в нову для української прози жанрову форму реалістичного соціально-психологічного роману. Вже тут на повний голос зазвучала тема «лиха давнього й сьогочасного», до якої Панас Мирний звертатиметься ще кілька разів. <span lang="UK" />
Одним з найвищих досягнень письменника є роман «Повія», основна редакція якого здійснена на початку 80-х років. Перші дві частини роману були опублікдвані в альманасі «Рада» (1883, 1884), третя — в журналі «Літературно-науковий вісник» (1919), а повністю роман з'явився вже посмертно у 1928 р.
З роману постають яскраві картини життя порефор-меного селянства, роздертого гострими соціальними контрастами. Жменька багатіїв тримає в руках землю і владу. А поряд у лещатах злиднів і голоду борсаються бідняки. Безвихідь знедолених передано через змалювання щоденних буднів, символічно відтінених похмурими пейзажами дощової осені та морозної зими. В лютий мороз гине селянин Пилип Притика. Ця трагічна смерть стає початком нещасть його дочки Христі. <span lang="UK" />
Читач бачить, як у пореформені часи бурхливо множаться нові гнобителі. Панський прикажчик за кршаччини, Грицько Супрун різними неправдами піднімається на новий щабель достатків. Пошесть наживи захопила Карпа Здора, який раніше осуджував глитаїв, а тепер сам збагачується працею наймитів. Галерею сільських чумазих доповнюють Кравченко, Горобець, Вовк. Вони готові з'їсти один одного, але в погоні за наживою, в захисті корисливих інтересів підтримують один одного. <span lang="UK" />
Панас Мирний показує владу грошей і в місті, причому численними картинами підкреслює її розтлінну силу. <span lang="UK" />
Жорстокий крамар Загнибіда по-звірячому вбиває свою дружину. З крамарів-хижаків виріс великий землевласник Колісник. Керуючись правилом «не ти накриєш — тебе підведуть», він обдурює й краде, зрештою, топче будь-які морально-етичні принципи. З колишньої старшини вийшов «панюга» Лошаков.
Панас Мирний піддає осуду й показне «народолюбство» таких, як молодий чиновник Проценко, безпосередній винуватець трагедії Христі. Прихильне сприйняття модних у молодіжному середовищі ідей «любові до народу» було короткочасним і нетривким: власне, чиновник тільки забавляється грою в демократизм, такі його «захоплення» швидко вивітрюються, а верх беруть підлість і кар'єризм. <span lang="UK" />
Усі ці картини й образи об'єднує сюжетна лінія, пов'язана з долею Христі. Дівчина з бідняцької родини, потім міська наймичка, чиста, здорова натура, загинула у задушливому царстві лицемірства, брехні, ошуканства, підлості. Трагедія Христі — суворе обвинувачення анти-людяній системі. <span lang="UK" />
Роман «Повія» — це те художнє явище, яке виразно репрезентує розвиток соціально-психологічної ідейно-стильової течії в українському реалізмі XIX ст. <span lang="UK" />
Кріпосницький характер «селянської реформи» викривається у незакінченій повісті «Голодна воля» (кінець 80-х років). Автор показує живучість і незнищенність прагнень поневолених людей до свободи, їхніх заповітних прагнень працювати на себе на своїй землі. Колишній кріпак Василь очолює селян і вимагає грамоту про справжню волю. «Наше не за горами,— говорить він.— Чутка про волю все росте і шириться. Діждемося її — оділлються наші сльози комусь другому!» <span lang="UK" />
Розкриваючи ідею повісті «Лихо давнє й сьогочасне» (1897), Панас Мирний у листі до Володимира Науменка відзначав, що в творі йдеться про лихо кріпацьке «з його утисками, серед котрих скніли і ниділи людські душі», і горе новітнє з його безземеллям та голодом, що примушує людей «забувати про гурт, думати тільки про себе, а декого і йти проти свого ж таки брата». <span lang="UK" />
У першій частині повісті показано дикий розгул сваволі поміщика Башкира, землі якого «через увесь повіт розіслалися» . Вражає контраст між багатством і розкішним побутом кріпосника, з одного боку, і злиднями, безправністю, щоденною виснажливою працею кріпаків — з другого» Трагедійність знедолених трудівників розкривається у життєвій історії сім'ї Проценків. <span lang="UK" /> Друга частина твору передає животіння селян після запровадженої солдатами «волі». «Лихо сьогочасне» спустошує душу людини, робить її егоїстичною, жорстокою» Марина, здобувши прихильність свого хрещеника — Башкирового сина, обдурює й оббирає голодних односельців, безсердечно відштовхує хворого й немічного діда Уласа, «забувши», що той колись врятував її від загибелі, а згодом віддав їй свою хату.
Українська література 10 клас, Петро Хропко
Матеріали з української літератури онлайн, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з української літератури скачати
Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|
