Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас. Повні уроки>>Географія: План, його основні ознаки. Масштаб, умовні знаки, особливості створення, практичне значення.

§10. Малюнок, аерофотознімок та план місцевості

При зображенні невеликої за площею ділянки земної поверхні куляста форма планети не стає на заваді. Територія при цьому є настільки невеликою, що її можна вважати площиною. Проте, щоб зобразити навіть невелику ділянку земної поверхні, її доводиться зменшувати.

Малюнок

Невелику територію можна намалювати у зменшеному вигляді. При цьому одержимо художнє зображення місцевості, на якому об’єкти зображені такими, як їх побачив художник. Перші спроби давніх людей зобразити територію, яка їх оточує, мали вигляд малюнків. Їх робили на стінах печер, корі дерев, камені, щоб потім знаходити необхідні об’єкти на місцевості.

Проте за малюнком не дуже зручно ознайомлюватися з територією. По-перше, на ньому не завжди можна визначати, які саме об’єкти зображені, оскільки вони показані так, як їх побачила людина, яка малювала. По-друге, зменшення зображення на малюнку відбувається на око, без збереження пропорцій, тому визначати відстані між об’єктами можна лише дуже приблизно. Нарешті, малюнок являє собою вигляд території збоку, тому не всі об’єкти можна побачити, оскільки їх перекривають інші.

Аерофотознімок

Щоб поглянути на місцевість зверху й уникнути перекривання одних об’єктів іншими, слід піднятися в повітря на літаку або іншому літальному апараті. З його борту можна зробити фотографію території, тобто одержати аерофотознімок. Для одержання зображення великих ділянок, роблять серію знімків, а потім їх монтують. Цей спосіб дозволяє швидко й точно одержати зображення місцевості. Ним доцільно користуватися у важкодоступних районах Землі: горах, пустелях, полярних холодних областях. Крім того, завдяки новітнім технологіям на аерофознімках можна побачити не лише земну поверхню, але й дослідити верхні шари гірських порід. З 60-х рр. ХХ ст. почали застосовувати космічну зйомку. Вона дає змогу дослідити зміни природних умов в результаті людської діяльності, побачити наслідки катастрофічних процесів, які охоплюють великі території, вивчити потужні розломи на поверхні планети тощо.

Проте користуватися безпосередньо аерофотознімком або космічним знімком не дуже зручно. Деякі зображені на них об’єкти є досить дрібними, тому не помітними (зокрема: криниці, джерела). Відсутність умовних знаків спричиняє те, що одні об’єкти можна переплутати з іншими (наприклад, річку з дорогою, ліс з садом). Крім того на фотознімку не видно рельєфу, тобто не зрозуміло, зображена горбиста чи плоска місцевість. До того ж на ньому не має назв та допоміжних позначок, які б вказували напрям течії річок, породи дерев у лісі, відмітки висот і т. і. Тому аерофотознімок є лише засобом для створення більш досконалого зображення – плану місцевості.

План місцевості

Для створення плану місцевості потужними комп’ютерами опрацьовується ціла низка аерофознімків та супутникових зображень за програмами геоінформаційної системи. Створені комп’ютером зображення корегуються людиною. В першу чергу, як і при складанні карти, здійснюється узагальнення інформації, тобто її відбір.

Зменшення зображення на плані, як і на карті, відбувається завдяки масштабу. Проте через малі площі зображуваної території, на плані практично відсутні спотворення, пов’язані з кулястою формою Землі. Це дає змогу проводити за планом точні вимірюванні відстаней між різними географічними об’єктами та площ.

Для зображення різних географічних об’єктів застосовується система умовних позначень, яка називається топографічними знаками (з грецької “топос” – місцевість, “графос” – пишу). Ці знаки мають бути зрозумілими для тих, хто вивчає план. Тому вони легкі для сприйняття та не схожі один на другий. Завдяки умовним знакам за планом місцевості легко розпізнати об’єкти, дізнаватися про їх розміри та розташування один щодо одного.

Отже, план місцевості (з латини – площина) являє собою зменшене у масштабі й узагальнене зображення умовними знаками невеликої території.

Топографічні знаки

Умовні знаки це свого роду абетка плану місцевості, без знання якої не можна зрозуміти зображення. Топографічні знаки не завжди подібні до знаків географічної карти. Вони являють собою символічні графічні зображення, які дозволяють уявляти собі зображену на плані місцевість.

На старих картах використовували мальовані знаки. Вони були красивими, виразними та наочними. Але малювати їх було складно, тому це робили лише художники. В наш час користуються переважно графічними знаками, тобто накресленими. Вони мають кілька суттєвих переваг у порівнянні з мальованими. По-перше,їх легко креслити. По-друге, вони не схожі один на другий, тому легко розрізняються. По-третє, при їх створенні врахували подібність до справжніх об’єктів, що зображуються. Це полегшує читання плану. Топографічні знаки є загально вживаними на всіх планах в межах країни. Тому до них не слід нічого зайвого домальовувати чи нехтувати якимись їх деталями.

Властивістю топографічних знаків є також їх колір. Він додає плану наочності та збагачує його зміст. Застосовують чотири основних кольори. Синім забарвлюють водойми, коричневим наносять нерівності земної поверхні – рельєф, зеленим показують рослинність, чорним – створені людиною об’єкти: будівлі, дороги, мости, лінії зв’язку. Інколи поєднують кілька кольорів. Наприклад при зображені фруктового саду фон забарвлюють зеленим, а контур саду та значки всередині показують чорним кольором.

Розрізняють масштабні та позамасштабні топографічні знаки. Масштабними знаками показують ті об’єкти, дійсні розміри яких можливо передати у масштабі плану. Залежно від характеру зображень, масштабні знаки бувають площадними та лінійними. Площадні складаються з контуру, заповненого кольором, та пояснювальних значків в середині. Наприклад це озеро, ліс, фруктовий сад, пісок. Лінійні значки зображують протяжні об’єкти, довжину яких можна передати в масштабі, а ширину не завжди. Зокрема це дороги, державні кордони, лінії електропередач, річки. Позамасштабними знаками наносять об’єкти, які є настільки малими за розмірами, що показати їх у масштабі даного плану не можливо. Ці значки мають форму геометричних фігур, символів, малюнків. Наприклад, так зображують джерело, криницю, школу, вітряк, електростанцію, одиноке дерево тощо.

Знаючи топографічні знаки, легко читати план місцевості.

Висновки

1.Для зображення невеликої за площею ділянки можна застосовувати такі способи зображення: малюнок, аерофотознімок та план місцевості.
2.План місцевості – зменшене у масштабі й узагальнене зображення умовними знаками невеликої території. У зв’язку з невеликими площами зображуваної ділянки спотворення на плані практично відсутні.
3.Для складання плану використовують систему топографічних знаків, які дозволяють розуміти його зміст. Знаки є загальновживаними та єдиними для всіх планів в межах країни. Розрізняють масштабні (площадні й лінійні) та позамасштабні топографічні знаки.

Питання для самоконтролю

1.Які Вам відомі способи зображення невеликих ділянок місцевості?
2.Порівняйте малюнок з аерофотозмінком.
3.Які переваги має план місцевості у порівнянні з іншими способами зображення Землі (географічною картою, глобусом)?
4.Для чого потрібні топографічні знаки? Навіщо їх треба знать?

Виконайте практичне завдання

Перекресли у зошит “шахову дошку” та намалюй у відповідних комірках такі топографічні знаки:

П-1: криниця;
П-2: болото;
П-3: рідколісся;
П-4: джерело;

Л-1: одиноке листяне дерево;
Л-2: хвойний ліс;
Л-3: стежка;
Л-4: електростанція;

А-1: лінія електропередач;
А-2: річка;
А-3: яр;
А-4: школа;

Н-1: двоколійна залізниця;
Н-2: дерев’яний міст;
Н-3: вирубаний ліс;
Н-4: чагарник

Малюючи знаки, не забувайте про охайність та чіткість зображення, а також додержання відповідних кольорів.

Загальна географія, 6 клас.

Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд

С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко