KNOWLEDGE HYPERMARKET


Любов Пономаренко. «Гер переможений». Гуманістичний пафос новели.
 
Строка 3: Строка 3:
[[Image:Ukr30.jpg]]<br>  
[[Image:Ukr30.jpg]]<br>  
-
Сучасна українська письменниця.<br>Найвідоміші твори: «Тільки світу», «Дерево облич», «Ніч у кав'ярні самотніх душ».<br>Лауреат премій «Благовіст» (1998) та ім. Олеся Гончара (2000)<br>Любов Петрівна Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського району, що на Чернігівщині. Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя.<br>Усе життя письменниці пов'язане з філологією: працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини. Нині письменниця живе в м. Гребінках Полтавської області, працює власним кореспондентом обласної газети «Зоря Полтавщини».<br>Ще в ранньому віці проявилося поетичне обдаровання Любові Пономаренко. Прозу почала писати з 1980 р. Як зізнається письменниця, для неї література є порятунком, Вічним Містом, до якого поривається впродовж усього життя.<br>У творчому прозовому доробку Л. Пономаренко є низка повістей та оповідань, які виходять друком не лише в Україні, а й у Німеччині та Японії. Та передовсім уражають і дивують її лаконічні оповідання з небуденним внутрішнім напруженням та енергетикою, у яких авторка досліджує складні питання сьогоднішнього буття, тонко відчуває людську душу.<br>У цьому переконує й невеликий спогад письменниці про своє дитинство. «Хай усе листя землі закружляє навколо віхолою. Хай стихнуть дощі. Хай птахи злетяться і затулять крилами обрій. Бо до тебе прийшло перше кохання. І хай цей день буде вічним.<br>Ще вчора ти купалася в річці й пірнала разом з хлопчаками далеко й довго не виринала на поверхню. Потім пливла наввимашки, уздовж чистоводу. Мимо лілій і маківок, мимо спичаків, через різак, що колеться і жалить. Ти пливла, а інші захоплено вигукували на березі. За тобою пливла розсмикана і до пліч розплетена коса. Як ти не любила заплітатися! (...)<br>Учора ти змагалася з хлопцями в стрибках, грала в знамено, кричала й билася навкулачки, коли перемагала не твоя команда. Учора ти ходила в спортивних штанях, в подертих сандалях із замурзаним обличчям. Ти пасла гуси, ох ті осоружні гуси, будувала з гілок курені, засинала на пологій тополі, перебиралася човном у Рудьків і там ставила ятері. (...)<br>Цього літа, як і раніше, з дівчатами та хлопцями поїхала гребти колгоспне сіно. (...)<br>Біля тебе сидить Віктор, смаглявий кучерявий хлопець з Києва. Віктор приїхав до бабусі на канікули, а до сіна ходить так, заради компанії. Він сидить поруч з тобою, коли віз сколихується, ваші плечі торкаються. Ти спалахуєш вогнем, а він&nbsp;&nbsp; дивиться чи то здивовано, чи ніжно. (...)<br>Під вечір, коли всі збиратимуться їхати додому, ти побачиш, що Віктор викинув за кущами пілотку з газети. Ти підійдеш крадькома, щоб ніхто не бачив, візьмеш ту пілотку і заховаєш за кофтину.<br>Та пілотка зі старої вицвілої газети лежатиме серед книг не одне літо. Ти розпрощаєшся з нею лише тоді, коли зустрінеш велике, єдине на все життя кохання».<br>Ти ознайомишся з незвичайним твором Любові Пономаренко — «Гер1 переможений». Події, зображені в ньому, відбуваються в повоєнній Україні, зруйновані міста якої відбудовували переможені німецькі солдати. Письменниця порушила важливу проблему, яка схвилює навіть найчерствішу душу. В оповіданні йдеться про любов до людей. Отож, прочитавши цей цікавий і зворушливий твір, поміркуй над тим, що для людини найцінніше.  
+
Сучасна українська письменниця.<br>Найвідоміші твори: «Тільки світу», «Дерево облич», «Ніч у кав'ярні самотніх душ».<br>Лауреат премій «Благовіст» (1998) та ім. Олеся Гончара (2000)<br>Любов Петрівна Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського району, що на [[Столичний економічний район|'''Чернігівщині.''']] Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя.<br>Усе життя письменниці пов'язане з філологією: працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини. Нині письменниця живе в м. Гребінках Полтавської області, працює власним кореспондентом обласної газети «Зоря Полтавщини».<br>Ще в ранньому віці проявилося поетичне обдаровання Любові Пономаренко. Прозу почала писати з 1980 р. Як зізнається письменниця, для неї література є порятунком, Вічним Містом, до якого поривається впродовж усього життя.<br>У творчому прозовому доробку Л. Пономаренко є низка повістей та оповідань, які виходять друком не лише в [[Історія України|'''Україні''']], а й у [[Німецька мова|'''Німеччині''']] та Японії. Та передовсім уражають і дивують її лаконічні оповідання з небуденним внутрішнім напруженням та енергетикою, у яких авторка досліджує складні питання сьогоднішнього буття, тонко відчуває людську душу.<br>У цьому переконує й невеликий спогад письменниці про своє дитинство. «Хай усе листя землі закружляє навколо віхолою. Хай стихнуть дощі. Хай птахи злетяться і затулять крилами обрій. Бо до тебе прийшло перше кохання. І хай цей день буде вічним.<br>Ще вчора ти купалася в річці й пірнала разом з хлопчаками далеко й довго не виринала на поверхню. Потім пливла наввимашки, уздовж чистоводу. Мимо лілій і маківок, мимо спичаків, через різак, що колеться і жалить. Ти пливла, а інші захоплено вигукували на березі. За тобою пливла розсмикана і до пліч розплетена коса. Як ти не любила заплітатися! (...)<br>Учора ти змагалася з хлопцями в стрибках, грала в знамено, кричала й билася навкулачки, коли перемагала не твоя команда. Учора ти ходила в спортивних [http://xvatit.com/school/video-lessons/practical/28174-kak-pravilno-splanirovat-garderob.html '''штанях'''], в подертих сандалях із замурзаним обличчям. Ти пасла гуси, ох ті осоружні гуси, будувала з гілок курені, засинала на пологій тополі, перебиралася човном у Рудьків і там ставила ятері. (...)<br>Цього [[Тема 32. Літо в природі. Як дбати про своє здоров'я влітку.|'''літа''']], як і раніше, з дівчатами та хлопцями поїхала гребти колгоспне сіно. (...)<br>Біля тебе сидить Віктор, смаглявий кучерявий хлопець з [[Тема 22. Київ - столиця України|'''Києва''']]. Віктор приїхав до бабусі на канікули, а до сіна ходить так, заради компанії. Він сидить поруч з тобою, коли віз сколихується, ваші плечі торкаються. Ти спалахуєш вогнем, а він&nbsp;&nbsp; дивиться чи то здивовано, чи ніжно. (...)<br>Під вечір, коли всі збиратимуться їхати додому, ти побачиш, що Віктор викинув за кущами пілотку з газети. Ти підійдеш крадькома, щоб ніхто не бачив, візьмеш ту пілотку і заховаєш за кофтину.<br>Та пілотка зі старої вицвілої газети лежатиме серед книг не одне літо. Ти розпрощаєшся з нею лише тоді, коли зустрінеш велике, єдине на все життя кохання».<br>Ти ознайомишся з незвичайним твором Любові Пономаренко — «Гер1 переможений». Події, зображені в ньому, відбуваються в повоєнній Україні, зруйновані міста якої відбудовували переможені німецькі солдати. Письменниця порушила важливу проблему, яка схвилює навіть найчерствішу душу. В оповіданні йдеться про любов до людей. Отож, прочитавши цей цікавий і зворушливий твір, поміркуй над тим, що для людини найцінніше.  
'''Гер переможений.'''<br>Полонені німці зводили цей квартал з любов'ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «Шнель, бидлото, шнель!» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м'язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.<br>Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам'ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: «Гут... кіндер... гут». А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.<br>Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау».<br>У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.  
'''Гер переможений.'''<br>Полонені німці зводили цей квартал з любов'ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «Шнель, бидлото, шнель!» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м'язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.<br>Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам'ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: «Гут... кіндер... гут». А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.<br>Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау».<br>У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.  
Строка 9: Строка 9:
<br>  
<br>  
-
[[Image:Ukr31.jpg]]<br>Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров'ю. Охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.<br>Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так, що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.<br>Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Бидлото, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же<br>осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.<br>Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.<br>Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а півсоня-ха. Я одяглася, вискочила на подвір'я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпну-ла. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв'язаний нами хрест...<br>Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ви не знаєте, де наш тато?..<br>&nbsp;<br>Теорія літератури.<br>'''Новела'''<br>Художній твір Любові Пономаренко «Гер переможений» розповідає про подію, отже, належить до епічного жанру. Ти, мабуть, помітив, що це оповідання невелике за обсягом, проте в ньому глибоко й тонко передано внутрішній світ, переживання героя, на двох сторінках викладена життєва людська трагедія.<br>Невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням називається новелою (з латин. — новий).<br>Специфічними ознаками новели є лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Як правило, героями новел є особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор зосереджує увагу на зображенні внутрішнього світу героя, його переживань і настроїв. Сюжет новели — простий, динамічний, містить елемент несподіванки.<br>Пригадай оповідання Богдана Лепкого «Цвіт щастя»: воно невелике, розповідає про подію, яка стала переломною в житті героя. Тут передано внутрішні переживання й настрій хлопчика, а наприкінці автором подано несподівану розв'язку. Отже, цей твір також є новелою (хоча названо його було оповіданням, бо термін новела тоді ще ти не знав).<br>Новела як літературний жанр з'явилася в XIV-XV ст., а в Україні набула поширення наприкінці XIX ст.<br>''1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Через скільки років було знайдено в стіні збудованого Фрідріхом дому фотокартку його доньок:''
+
[[Image:Ukr31.jpg]]<br>Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров'ю. Охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.<br>Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так, що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.<br>Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Бидлото, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же<br>осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.<br>Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.<br>Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а півсоня-ха. Я одяглася, вискочила на подвір'я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпну-ла. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв'язаний нами хрест...<br>Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ви не знаєте, де наш тато?..<br>&nbsp;<br>[[Запорозькі козаки як романтичні герої.|'''Теорія літератури.''']]<br>'''Новела'''<br>Художній твір Любові Пономаренко «Гер переможений» розповідає про подію, отже, належить до епічного жанру. Ти, мабуть, помітив, що це оповідання невелике за обсягом, проте в ньому глибоко й тонко передано внутрішній світ, переживання героя, на двох сторінках викладена життєва людська трагедія.<br>Невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням називається новелою (з латин. — новий).<br>Специфічними ознаками новели є лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Як правило, героями новел є особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор зосереджує увагу на зображенні внутрішнього світу героя, його переживань і настроїв. Сюжет новели — простий, динамічний, містить елемент несподіванки.<br>Пригадай оповідання Богдана Лепкого «Цвіт щастя»: воно невелике, розповідає про подію, яка стала переломною в житті героя. Тут передано внутрішні переживання й настрій хлопчика, а наприкінці автором подано несподівану розв'язку. Отже, цей твір також є новелою (хоча названо його було оповіданням, бо термін новела тоді ще ти не знав).<br>Новела як літературний жанр з'явилася в XIV-XV ст., а в Україні набула поширення наприкінці XIX ст.<br>''1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Через скільки років було знайдено в стіні збудованого Фрідріхом дому фотокартку його доньок:''  
-
''а) через десять років; б) через чверть століття; в) через півстоліття; г) у новелі про це нічого не сказано?<br>''
+
''а) через десять років; б) через чверть століття; в) через півстоліття; г) у новелі про це нічого не сказано?<br>''  
-
''2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що найбільше тебе вразило в новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чим новела як літературний жанр відрізняється від оповідання й повісті?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Прокоментуй такі рядки з тексту новели: «Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок».<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому німець викликає у читача співчуття?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як характеризує Фрідріха те, що він любив садити квіти й робити прикраси зі шматочків цегли?''<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назви рису характеру полоненого німця, яка найяскравіше виписана у творі.<br>8.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поясни, як ти розумієш назву новели.<br>9.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поділи текст новели на сюжетні елементи.<br>10.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поміркуй над рядками з новели Любові Пономаренко «Гер переможений»: «Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау"».<br><br> <br> ''О.М. Авраменко "Українська література 7 клас"''
+
''2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що найбільше тебе вразило в новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чим новела як літературний жанр відрізняється від оповідання й повісті?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Прокоментуй такі рядки з тексту новели: «Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок».<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому німець викликає у читача співчуття?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як характеризує Фрідріха те, що він любив садити квіти й робити прикраси зі шматочків цегли?''<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Назви рису характеру полоненого німця, яка найяскравіше виписана у творі.<br>8.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поясни, як ти розумієш назву новели.<br>9.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поділи текст новели на сюжетні елементи.<br>10.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поміркуй над рядками з новели Любові Пономаренко «Гер переможений»: «Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау"».<br><br> <br> ''О.М. Авраменко "Українська література 7 клас"''  
-
''Вислано читачами інтернет-сайту''
+
''Вислано читачами інтернет-сайту''  
<sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Онлайн бібліотека]] з підручниками та книгами на скачку безкоштовно, [[Українська література|українська література тести]], [[Українська література 7 клас|планування української літератури]] </sub>  
<sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Онлайн бібліотека]] з підручниками та книгами на скачку безкоштовно, [[Українська література|українська література тести]], [[Українська література 7 клас|планування української літератури]] </sub>  

Текущая версия на 14:31, 27 июня 2012

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 7 клас>>Українська література: Любов Пономаренко. «Гер переможений». Гуманістичний пафос новели. Художні засоби його втілення: деталь, поєднання різних часових площин тощо. ТЛ: новела.

Ukr30.jpg

Сучасна українська письменниця.
Найвідоміші твори: «Тільки світу», «Дерево облич», «Ніч у кав'ярні самотніх душ».
Лауреат премій «Благовіст» (1998) та ім. Олеся Гончара (2000)
Любов Петрівна Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського району, що на Чернігівщині. Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя.
Усе життя письменниці пов'язане з філологією: працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини. Нині письменниця живе в м. Гребінках Полтавської області, працює власним кореспондентом обласної газети «Зоря Полтавщини».
Ще в ранньому віці проявилося поетичне обдаровання Любові Пономаренко. Прозу почала писати з 1980 р. Як зізнається письменниця, для неї література є порятунком, Вічним Містом, до якого поривається впродовж усього життя.
У творчому прозовому доробку Л. Пономаренко є низка повістей та оповідань, які виходять друком не лише в Україні, а й у Німеччині та Японії. Та передовсім уражають і дивують її лаконічні оповідання з небуденним внутрішнім напруженням та енергетикою, у яких авторка досліджує складні питання сьогоднішнього буття, тонко відчуває людську душу.
У цьому переконує й невеликий спогад письменниці про своє дитинство. «Хай усе листя землі закружляє навколо віхолою. Хай стихнуть дощі. Хай птахи злетяться і затулять крилами обрій. Бо до тебе прийшло перше кохання. І хай цей день буде вічним.
Ще вчора ти купалася в річці й пірнала разом з хлопчаками далеко й довго не виринала на поверхню. Потім пливла наввимашки, уздовж чистоводу. Мимо лілій і маківок, мимо спичаків, через різак, що колеться і жалить. Ти пливла, а інші захоплено вигукували на березі. За тобою пливла розсмикана і до пліч розплетена коса. Як ти не любила заплітатися! (...)
Учора ти змагалася з хлопцями в стрибках, грала в знамено, кричала й билася навкулачки, коли перемагала не твоя команда. Учора ти ходила в спортивних штанях, в подертих сандалях із замурзаним обличчям. Ти пасла гуси, ох ті осоружні гуси, будувала з гілок курені, засинала на пологій тополі, перебиралася човном у Рудьків і там ставила ятері. (...)
Цього літа, як і раніше, з дівчатами та хлопцями поїхала гребти колгоспне сіно. (...)
Біля тебе сидить Віктор, смаглявий кучерявий хлопець з Києва. Віктор приїхав до бабусі на канікули, а до сіна ходить так, заради компанії. Він сидить поруч з тобою, коли віз сколихується, ваші плечі торкаються. Ти спалахуєш вогнем, а він   дивиться чи то здивовано, чи ніжно. (...)
Під вечір, коли всі збиратимуться їхати додому, ти побачиш, що Віктор викинув за кущами пілотку з газети. Ти підійдеш крадькома, щоб ніхто не бачив, візьмеш ту пілотку і заховаєш за кофтину.
Та пілотка зі старої вицвілої газети лежатиме серед книг не одне літо. Ти розпрощаєшся з нею лише тоді, коли зустрінеш велике, єдине на все життя кохання».
Ти ознайомишся з незвичайним твором Любові Пономаренко — «Гер1 переможений». Події, зображені в ньому, відбуваються в повоєнній Україні, зруйновані міста якої відбудовували переможені німецькі солдати. Письменниця порушила важливу проблему, яка схвилює навіть найчерствішу душу. В оповіданні йдеться про любов до людей. Отож, прочитавши цей цікавий і зворушливий твір, поміркуй над тим, що для людини найцінніше.

Гер переможений.
Полонені німці зводили цей квартал з любов'ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «Шнель, бидлото, шнель!» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м'язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.
Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам'ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: «Гут... кіндер... гут». А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.
Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау».
У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.


Ukr31.jpg
Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров'ю. Охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.
Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так, що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.
Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.
—    Бидлото, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же
осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.
Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.
Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була велика і кошлата, не квітка, а півсоня-ха. Я одяглася, вискочила на подвір'я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпну-ла. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв'язаний нами хрест...
Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:
—    Ви не знаєте, де наш тато?..
 
Теорія літератури.
Новела
Художній твір Любові Пономаренко «Гер переможений» розповідає про подію, отже, належить до епічного жанру. Ти, мабуть, помітив, що це оповідання невелике за обсягом, проте в ньому глибоко й тонко передано внутрішній світ, переживання героя, на двох сторінках викладена життєва людська трагедія.
Невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням називається новелою (з латин. — новий).
Специфічними ознаками новели є лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Як правило, героями новел є особистості, які потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор зосереджує увагу на зображенні внутрішнього світу героя, його переживань і настроїв. Сюжет новели — простий, динамічний, містить елемент несподіванки.
Пригадай оповідання Богдана Лепкого «Цвіт щастя»: воно невелике, розповідає про подію, яка стала переломною в житті героя. Тут передано внутрішні переживання й настрій хлопчика, а наприкінці автором подано несподівану розв'язку. Отже, цей твір також є новелою (хоча названо його було оповіданням, бо термін новела тоді ще ти не знав).
Новела як літературний жанр з'явилася в XIV-XV ст., а в Україні набула поширення наприкінці XIX ст.
1.    Через скільки років було знайдено в стіні збудованого Фрідріхом дому фотокартку його доньок:

а) через десять років; б) через чверть століття; в) через півстоліття; г) у новелі про це нічого не сказано?

2.    Що найбільше тебе вразило в новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»?
3.    Чим новела як літературний жанр відрізняється від оповідання й повісті?
4.    Прокоментуй такі рядки з тексту новели: «Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок».
5.    Чому німець викликає у читача співчуття?
6.    Як характеризує Фрідріха те, що він любив садити квіти й робити прикраси зі шматочків цегли?

7.    Назви рису характеру полоненого німця, яка найяскравіше виписана у творі.
8.    Поясни, як ти розумієш назву новели.
9.    Поділи текст новели на сюжетні елементи.
10.    Поміркуй над рядками з новели Любові Пономаренко «Гер переможений»: «Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау"».


О.М. Авраменко "Українська література 7 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

Онлайн бібліотека з підручниками та книгами на скачку безкоштовно, українська література тести, планування української літератури

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.