Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 10 клас>> Українська література:«Образи повісті. Художні особливості п’єси, її сценічна історія, значення.»

   Система дійових осіб.
    Уже ім'я  головного персонажа комедії скеровує нашу увагу в генетичний зв'язок між   п'єсами «Хазяїн» і «Сто тисяч», адже в останній йшлося про намір Калитки висватати своєму синові одну з дочок сусіднього багатиря Пузиря. Цей намір не здійснився через відмінність у соціальному становищі глитаїв.  В очах тодішнього Пузиря Калитка з його двомастами десятин землі залишався  мужиком,   навіть  незабезпеченою  людиною («голяк   масті,   чирва   світить»).   Звідси   й   відповідне ставлення до Романа,  якого не запросили в світлицю, дали їсти на кухні.

Зневага, якої син зазнав у Пузиря, викликала в Калитки вибух обурення: «Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапку скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! Ах ти ж пузир з горохом».

Щоб глибше зрозуміти щабель, на якому перебуває Пузир у комедії «Хазяїн», потрібно пам'ятати, що між написанням згаданих п'єс — дистанція в одинадцять років, а при бурхливому розвитку капіталізму в сільському господарстві на українському Півдні це відносно тривалий час, Отже, Пузир, згадуваний у п'єсі «Сто тисяч», у своєму збагаченні за ці роки піднявся ще вище, на що й вказує авторське пояснення в списку дійових осіб — мільйонер. Однак не забуваймо й того, що в своїй оцінці Пузиря Калитка близький до істини, коли вважає його мужиком і «своїм братом». Незважаючи на різні рівні економічної могутності, вони обидва залишилися грубою, цинічною, ненажерливою суспільною силою.

Наміри Калитки і Пузиря підпорядковані нагромадженню багатства, обидва вони хижаки. Для обох характерна моральна деградація, і не випадково їхнє бездуховне існування закінчується трагічно.

     Про рівень економічної могутності Пузиря можна судити з того, що тепер його безроздільною власністю є необмежені земельні простори, про які тільки заздрісно мріяв Калитка. Драматург акцентує на одному характерному образі, щоб показати багатство «хазяїна»: «їхали ми цілий день,— улесливо говорить меткий посередник між багатіями Маюфес.— «Чия земля?» — питаємо, — «Терентія Гавриловича Пузиря». На другий день знову питаємо: «Чия земля?» — «Терентія Гавриловича». І тілько на третій день, надвечір, почалась земля Гаврила Афа-иасійовича Чобота. Ха-ха! Княжество! Ціле княжество!» Не випадково німець, який теж був учасником цієї поїздки степовими просторами, жартуючи, сказав, що в «цього хазяїна більше землі, ніж у нашім герцогстві». Деталь, як бачимо, дуже промовиста, Пузир має кілька економій, де працюють і постійні робітники, і строковики. Він продає тисячі пудів зерна, на його степах випасаються отари овець, за якими наглядають не тільки чабани, а й іноземний спеціаліст. Однак мільйонерові все мало, він намагається всіляко вдосконалювати механізми визиску. Він жорстоко накидається на економа Зеленського, котрий не зумів «загнуздати мануйлівських мужиків», не вміє «зробити дешевого робітника», як це з успіхом здійснює Ліхтаренко. Пузир переконаний у тому, що «умови люди роблять», а тому наказує економові будь-що обезземелити селян. Він за без-Цінь скуповує в селян, що потрапили в біду, їхніх овець.

На докори Золотницького про байдужість до обговорення в земстві питань допомоги голодуючим селянам мільйонер відповідає, що голодних збільшуватиметься, чим більше про них будуть піклуватися. І зразу ж по-шкурницькому радить: «Он у мене робочим поденним платять тридцять п'ять копійок. Нехай голодні ідуть до мене по п'ятнадцять копійок на роботу».

    Витягти все з робітника, використати будь-яку нагоду для збагачення, «користь витягать, хоч би й зубами при-йшлось тягнуть»,— ці принципи експлуатації покладені в основу «хазяйського колеса» мільйонера. Для Пузиря несумісні поняття «хазяйнування» з поняттями честі, порядності, щирості, сумління. Все, що не стосується зростання прибутків, йому видається вигаданими химерами: «Чудні люде! Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам'ятники якісь став!.. Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають».

Драматург помітив у житті й відобразив у п'єсі незадоволення робітників поборами й утисками. Промовистими є голоси, що лунають з юрби протестуючих: «Ми не собаки — і собак краще годують!» Це важлива якість реалізму Карпенка-Карого, яка зближує його комедію з творами Івана Франка бориславського циклу. П'єса насичена численними реаліями (про глевкий хліб для робітників, який, зчерствівши, стає «такий твердий, як цегла»; про тимчасове збільшення строковикам платні в гарячу пору і її різке зменшення під осінь: «мед собі зоставив, а бджіл викурив з вулика»; чи про глитайську істину «аби бариш, то все можна»), які передають дух часу, характеризують період грубого нагромадження капіталу.

     Особливо вражають побутові подробиці з життя мільйонера, які переконують, що щ жицькі манери залишилися в ньому без змін: не розлучається з латаним халатом і подертим кожухом, маже чоботи дьогтем, а чуб — оливою, їдучи в місто, бере в торбу шматок хліба і сала, жебракові не дасть і копійки. Через надмірну скнарість дістав травму, яка передчасно звела його в могилу.

Внутрішнє єстзо мільйонера, рух «хазяйського колеса» стають яснішими й завдяки поведінці його помічників.

Феноген як «права рука хазяїна», як перший його порадник і помічник не просто ознайомився з усіма «секретами» господарювання Пузиря, а й, керуючись ними і увійшовши в повне довір'я мільйонера, теж забезпечив своє благополуччя. Прикидаючись вірним слугою хазяїна, він щодня його обдурює, краде, причому вже нагарбав стільки, що підшукує для себе маєток десятин на п'ятсот. Проте це не заважає Феногенові вдавати з себе нещасного і при всякій можливості «заробляти» на довір'ї Пузиря.

Розуміючи, що свій авторитет потрібно «підтримувати», Феноген піде на будь-яку підлість, вдасться до най-мерзенніших засобів. Так, він оббріхує перед Пузирем Ліхтаренкового помічника Зозулю в злодійстві, чим штовхає чесного, вразливого юнака до самогубства, зводить наклепи на шахмейстера Куртца і чабана Клима. Цей негідник обмовляє й Ліхтаренка, бо вбачає в ньому конкурента і знає, що тому відомі його махінації.

За «словечко», замовлене перед хазяїном, дістає хабара від економа Зеленського. Грошові подачки має від дружини Пузиря тільки за те, що сприятиме у врученні мільйонерові нового халата, від Золотницького — у зв'язку з іменинами хазяїна. І це тільки за один день. У поведінці Феногена переплелися підлість, лицемірство, улесливість, егоїзм.

     Помічником Пузиря і в обдиранні трудівників, і в різних аферах виступає й Ліхтаренко, котрий багато в чому схожий на Феногена, але й відрізняється від нього відвертим цинізмом і нахабством. Обидва злодії, мерзотники, вони водночас обвинувачують один одного в шахрайстві. В цьому плані є показовою ява XI другої дії, з якої видно, що ці хижаки ретельно стежать один за одним, фіксують брудні махінації. Вражений нахабністю молодшого і меткішого економа, Феноген здивовано вигукує: «І де ти такий узявся?» Ліхтаренко резонно відповідає: «Хазяїни викохали!».

Суть своїх шахрайських операцій Ліхтаренко пояснює цілком логічно, відповідно до тих аморальних критеріїв, які виробилися у процесі гонитви глитаїв за наживою. Хитрий економ не вважає, що краде, хоч насправді кожний його крок спрямований на привласнення чужого добра. Він з цинізмом пояснює, що так чинить, аби й хазяйське було ціле, і йому була користь: «Це комерче-ський гендель!» За його словами, інакше не може й бути, якби не брав собі, то був би останнім дурнем: «Всі рвуть, де тільки можна зірвать, а я буду дивитися та завидовать, як люде багатіють? Я не такий! Завидують тілько недотепи!».

Реалізм комедії виявляється і в тому, що такі дійові особи, як Золотницький, Соня, Калинович, хоч і не підтримують цинічних зазіхань Пузиря і його пошгі-
чників, але нічого й не чинять, щоб зупинити «хазяйське колесо». їм, як людям освіченим, певною мірою обізнаним з культурою, соромно за грубо-вульгарні методи господарювання мільйонера, вони хотіли б його усовістити. На цьому й вичерпується їхній спротив грубій хижацькій силі.

Особливості мови твору

    Художня майстерність драматурга позначилася і на мові комедії. Характерною особливістю драматичного твору є те, що в ньому мова є найважливішим засобом типізації й індивідуалізації дійових осіб, а драматичний діалог є специфічним функціонально-стильовим різновидом літературної мови. Ця особливість зумовлюється його діалектичною єдністю із засобами пластичної та мімічної виразності при сценічному втіленні тексту п'єси.

Драматичний твір вимагає від автора, щоб кожна сцена рухала дію, щоб у діалозі кожна репліка була спрямована на розкриття ідейного задуму автора. Так. уже в другій яві першої дії, де зустрічається Феноген з Маюфесом, виявляється головна тема комедії. На репліку Феногена, що вже давненько, мовляв, комерсант не появлявся у хазяїна, останній пояснює це своєю зайнятістю.

Феноген. Загрібаєте грошики!
Маюфес. Ет, поки заробиш грош, підошви побйош!
Феноген. Ну, не гнівіть Бога! Домик чудовий купили!
Маюфес. За стілько літ — другії купили не домики, а палати!
Феноген. Мало чого... Е-хе-хе!.. От гляньте!
Маюфес. Халат, ну?
Феноген. Халат міліонера! Бачите, як багатіють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а від цього халата і від кожуха, повірите, смердить!

     Уже тут намічається характер конфлікту комедії, і майбутнє розгортання сюжету дістає реальне мовне оформлення. Письменник іде від живого мовлення представників відповідних соціальних груп, про що свідчать і лексичні відмінності у їхній мові, характер її ритму, своєрідна інтонаційність. Дійові особи розмовляють українською, хоч соціальний жаргон індивідуалізує їх.

Як це й притаманне живому мовленню, діалоги в п'єсі насичені запитальними та окличними інтонаціями, для реплік характерні уривчастість, перерви в мовленні, повтори тих частин фрази, які несуть важливе смислове навантаження.

Золотницький. Мужик ти був, мужиком ти і будеш!

Пузир. Яким родився, таким і помру!

Золотницький. Єсть чим хвалитись! Для чого ж ти орден почепив?

Пузир. Заслужив — і почепив! Золотницький. Шмаровоз!..

    Лексичне багатство, урізноманітнене жаргонізмами, тропіка, властива усному мовленню, характерні для нього фігуральні засоби надають мові твору життєвої достовірності, забезпечують комедії одне з найпочесніших місць в українській драматургії.

Українська література 10 клас, Петро Хропко

_{Бібліотека з підручниками та книгами на скачку безкоштовноонлайн, Українська література для 10 класу скачати, шкільна програма з української літератури, плани конспектів уроків}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.